У Франківську діти зіграють виставу-терапію “Планета радості”
20 Чер, 2021 10:00
20 червня в Івано-Франківську покажуть виставу-терапію “Планета радості”, в якій акторами є діти з Центру психологічної реабілітації “Серденько”.
Про це Суспільному Карпати розповів керівник проєкту та режисер вистави Ігор Захарчук.
За його словами, казка “Планета радості”, як і решта вистав трилогії – це частина спільного проєкту “Діти-драма-терапія” благодійної організації “Вогник доброти”, Театральної школи “ЖИВБУВПЕС” і Центру психологічної реабілітації “Серденько”. Це – трилогія зцілення та ґрантовий проєкт програми “Культура +”.
“Усі вистави трилогії об’єднані спільною метою – створити потужний меседж для суспільства, зокрема для юнацької аудиторії. Ми можемо змінювати світ на краще, все у наших руках”, – каже Ігор Захарчук.
Щодо вистави “Планета радості”, розповідає її режисер, то вона задумувалася саме як постановка із соціальними сиротами, які тимчасово проживають в Івано-Франківському центрі психологічної реабілітації.
Назва вистави вказує на головну мету постановки – подарувати дітям радість.
Ігор Захарчук розповідає: “Ні з чим незрівнянна радість – дарувати сміх і щастя іншим. Адже діти отримують задоволення не тільки займаючись творчим процесом перевтілення, але й мають можливість донести певну думку іншим людям, зокрема своїм одноліткам. Це дуже важливо, бо вони звикають, що їхня праця суспільно-важлива, що вони можуть не тільки чекати від когось щось, а давати самі”.
Коли обирали твір для постановки, сценаристка запропонувала казку “Планета радості”.
“Тому що, окрім того, що він надзвичайно життєрадісний, його персонажі легко впізнавані сучасними дітьми. Наші діти спочатку не хотіли грати казку, їм хочеться чогось драматичного, реалізму. Але, коли вони ознайомилися з матеріалом і зрозуміли, що це, по суті, – сатира на сучасність, і у квітах, жабах, грибах впізнали блогерів, “крутих пацанів” зі своєї школи, інстаґрамних красунь, то дуже запалилися”, – говорить Ігор Захарчук.
Для того, щоб і глядачі мали можливість взяти участь у виставі, створили музичну казку. Автори сподіваються, що діти, які будуть дивитися її, приєднаються до акторів на сцені.
Режисер дійства пояснює: “Для того, щоб “подвіжувати” разом, кращого жанру за мінімюзикл годі вигадати. До того ж терапія театром дає такі хороші результати саме тому, що людина проробляє свою психофізику з різних боків – це і пластика, і голос, і вміння висловити свої емоції”.
Він говорить, що,діти-актори хвилюються, і це природньо. Але бажання виступу сильніше. Вони відчувають кураж, драйв, яким заражають одне від одного.
Проблем щодо вибору акторів не було, розповідає Ігор Захарчук: “Скоріше були певні незручності, пов’язані з тим, що діти у центрі не постійно, там велика плинність, і часто важко спрогнозувати, коли кого заберуть, тому інколи починали робити роль з однією дитиною, а продовжували вже з іншою. Таким чином через постановку нашої вистави пройшло багато дітей. Головне, що в усіх спостерігалася позитивна динаміка у зміні емоційного стану”.
Режисер вистави каже, що її автори не очікують, що глядачі одразу все зрозуміють і світ стане кращим: “Але ми знаємо точно, що щасливішими стануть діти нашого проєкту. І, якщо хоч декілька людей у залі знайдуть відповідь на свої питання, чи раптом інакше побачать якусь наболілу проблему, або несподівано відкриють в собі бажання допомагати, – то це буде для нас найбільше щастя. Бо світ так і змінюється – по краплині”.