В Івано-Франківську родичі двох померлих пацієнтів дали згоду на вилучення органів задля порятунку інших. На знак вдячності донорам медики вишикувались у коридор пошани.
Про це пише “Галка” з посиланням на допис КНП “Центральна міська клінічна лікарня Івано-Франківської міської ради”.
Такі випадки, коли у пацієнта відбувається смерть головного мозку, але органи продовжують функціонувати, трапляються нечасто, відзначають лікарі.
“Смерть головного мозку рівносильна біологічній смерті та діагностується консиліумом лікарів. Це певний регламент і процес, який юридично документується. Після цього розпочинається робота трансплант-координатора та повідомлення і роз’яснення для родичів про посмертне донорство”, — говорить лікар-трансплантолог, завідувач Міського центру нефрології, діалізу та трансплантації Богдан Вівчаренко.
“Співчуття, відповідальність, радість, біль, тривогу, безмірну втому. Найбільше тішить, що люди адекватно і свідомо підійшли до свого рішення, з розумінням того, що їх вчинок є дуже важливим. Лікарня своєю чергою надала родичам усю допомогу і консультування: від порад і пояснень лікарів до юридичної, психологічної і навіть духовної підтримки, оскільки з ними працював і наш медичний капелан”, — розповідає завідувачка відділення невідкладної екстреної медичної допомоги Іванна Дидик.
“Здійснюється кондиціонування тіла, яке забезпечує функціонування органів до моменту їхнього забору. Це дуже масивна робота, оскільки завжди є загроза, що в якийсь момент може статись зупинка серця і органи перестануть функціонувати. Тому цілодобово проводиться моніторинг, забори аналізів, пошуки реципієнтів”, — говорить завідувачка ВНЕМД Іванна Дидик.
“Система першочергово обирає пацієнтів, у яких є статус екстреної пересадки”, — говорить трансплант-координатор.
“З нами були присутні й близькі донорів. Це велике диво, що нам трапились люди, які мають усвідомлення ролі донорства у порятунку життя хворих. Родичі одного з померлих сказали фразу, яка мені дуже запамʼяталася: “Чи не було б це егоїзмом з нашої сторони, якби ми не погодились продовжити життя в тілах інших людей?””, — розповідає завідувачка відділення невідкладної екстреної медичної допомоги Іванна Дидик.
“Численні акти самопожертви з боку донорів органів і їх сімей, також як і численні значні наукові і клінічні успіхи, досягнуті медиками, перетворили трансплантацію не тільки у спосіб порятунку життя, а й у символ людської солідарності”.
ФОТО ТИЖНЯ
