Днями відбулась дискусія «Креативна економіка», де спікери спробували провести аналіз того, яким був цей рік для цього сектору у різних його розгалуженнях та проявах в Івано-Франківську, а також зрозуміти, що може зробити кожен окремо та разом, аби синхронізуватися, спільно діяти та рухатися усвідомлено, а не навмання.
Читайте також: Діалог бізнесу з освітою: у Франківській громаді готують резолюцію для покращення освітнього середовища (ФОТО)
Про це йшлося в межах циклу дискусій від “Теплого міста” стосовно стратегії розвитку міста, передає “Галка“.
Генеральний директор та художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка Ростислав Держипільський розповів, що Франківський драмтеатр, чи не єдиний, що не припиняв своєї діяльності з початком повномасштабного вторгнення
“Ще у 2016 році ми зробили виставу в підвалі – “Гамлет”, де був машинний зал, далі у нас був проєкт спільний з Промприладом “Ромео і Джульєта”. Першу частину ми грали на заводі, а другу частину – в підвалі. Завдяки цьому у нас на 25 лютого було обладнане сховище. Театр перетворився на величезний хаб, де ми, окрім того, що працювали, вирішили спробувати те, що ми вміємо найкраще – зіграти виставу для людей. Ми ризикнули і зіграли “Енеїду”, потім “Гамлета” як вдячність народу Великобританії, який одразу відгукнувся, а далі вистава “Нація” – театр у бомбосховищі. Спочатку ми грали лише для переселенців, а у квітні повноцінно відновили репертуар, під час тривог ми переходили грати в укриття”, – поділився Ростислав Держипільський.
Член правління Бізнес-Асоціації Івано-Франківська, голова асоціації кінокомісій України Віктор Вінтоняк розповів, що креативна економіка – це один з найбільш розвинених сегментів економіки у світі. В Україні визначено 34 професії, які входять до креативних індустрій, де є 12 секторів економіки.
“Хочу розповісти про кіно. Ми займаємось контактом знімальних груп і територій, починаючи від дозволів на зйомку, закінчуючи контактами з театрами. Якщо говорити про кіно як про креативну індустрію, то навколо нього може згуртуватись більше як 12 професій креативного сектору. За час існування кінокомісії ми брали участь в індустріальних частинах Каннського фестивалю, Берлінського фестивалю, міжнародного фестивалю в Торонто, там де, власне, відбувається популяризація місць для зйомок і контакти з location-scouter. Місто може стати креативним хабом, де молодь матиме змогу реалізувати себе в галузі, пов’язаній з кіно. Кластерна ініціатива існує вже досить давно. Початок роботи зі створення Стратегії Івано-Франківська і був поштовхом, що все-таки треба зробити платформу креативних індустрій”, – зазначив Віктор Вінтоняк.
Художник, мистецький критик, арткуратор Анатолій Звіжинський розказав про діяльність “Підземного переходу Ваґабундо” минулого року, що перетворився у більш волонтерське місце.
“Помітним явищем було те, що у людей було бажання до творчості, в тому контексті, що люди, які до того часу не були професіоналами, захотіли включитись в цей процес. Можливо, це є такий собі стан психологічної допомоги самому собі. Частина художників зі східної частини України були у Франківську. Зауваження, що переважна більшість не залишилася. Вони не знаходили кіл для спілкування та місць для реалізації. Більшість із них повернулась додому та частина виїхала за кордон, оскільки з’явилось багато резиденцій, стипендій та інших можливостей для реалізації. Це теж корисна така можливість нести культурну політику у світ. Особисто мені бракує, щоб на державному рівні відбувалися культурні інвазії за кордон”, – каже Анатолій Звіжинський.
Підприємниця, директорка з розвитку бізнесу Promprylad.Renovation, співзасновниця мережі “23 ресторани” Аліна Токмиленко розповіла про життя Промприладу у перші дні війни та розвиток нової економіки в Івано-Франківську.
“Один з моментів – люди й капітал. За цей період люди дуже перемішалися між собою, змінили позиції в компаніях, змінили діяльність. Дуже важливим є відкрите середовище, в яке вони потрапляють. Чи відкрите воно до того, які зміни відбулися. Ми вчилися як взаємодіяти з людьми, як це робити не просто транзакційно, а як їх заглиблювати в контекст міста. Екосистема справжня – це чи ми взаємодіємо між собою, чи ми створюємо окремі інституції, які десь дублюють процеси, дублюють команди, дублюють капітал. З повагою до минулого, але це про майбутнє: які речі ми створимо завдяки тій ситуації, в якій ми є, які продукти з’являться, сфери. Ми можемо говорити про перетин кіно, театру, мейкерспейсу, біотехнологій та мистецтва”, – зазначила Аліна Токмиленко.
ФОТО ТИЖНЯ
