Третього травня в Івано-Франківську вийшов художньо-документальний фільм, присвячений бійцям Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, — “Ми були рекрутами”. Під час пресконференції творча команда розповіла про ідею і специфіку стрічки, а також розкрили деталі її створення. Касові збори спрямують військовим.
Про це пише “Галка” з допрем’єрного показу.
За словами режисера Любомира Левицького, на ютубі він передивився безліч відео, знятих з нашоломних камер військовослужбовців, тож йому хотілося показати людей, які ці відео, власне й знімають:
“Це дуже круті філософи, освячені, глибокі люди з цікавими поглядами. Ми взяли вісьмох легенд третьої штурмової бригади й вмістили цих документальних героїв у художню розповідь”, — зазначає режисер Любомир Левицький.
Одним із героїв стрічки є боєць 3ОШБр на позивний “Схід”, який не здався в полон на “Азовсталі” і пішки вийшов з окупованого Маріуполя. Воїн зазначає, що це був його перший акторський досвід, але зніматися було не складно, оскільки він грав самого себе:
“Це не такий класичний фільм, де я мав певний текст і треба було заучувати роль. Тут я просто був самим собою і нічого іншого вигадувати не довелося”, — говорить військовий з позивним “Схід”.
За сюжетом, хлопець, який навчався на журфаці, вирішує приєднатися до війська у складі Третьої штурмової бригади. Як рекрут, він обирає псевдо “Журналіст” і на різних зупинках записує інтерв’ю з побратимами.
Режисер зауважує, що в головній ролі бачив тільки справжнього рекрута, оскільки хотів, щоб все було правдиво. Але з іншого боку, потрібний був хтось “із наївним поглядом і трохи невпевненим голосом”. Серед рекрутів 3ОШБр таких кандидатів не знайшлося, тому він переконав автора Бориса Савенка пройти реальну рекрутську підготовку.
Актор зізнається, що спочатку вагався. Думав взяти день на роздуми, але через годину передзвонив режисеру й погодився. Задля ролі він пройшов курс молодого бійця і зістриг довге волосся:
“На курсі було важко, але класно. В перший день я писав СМС “заберіть мене звідси”, а потім ніби друге дихання відкрилося. Це допомогло мені стати ближчим до реальних бійців, щоб під час зйомок вони сприймали мене як свого. А волосся я не перший раз зістригав для ролі. У серіалі в мене був такий давньослов’янський образ, де треба було вбити оленя, переночувати в землі й зістригти своє волосся”, — каже Борис Савенко.
Режисер додає, що “родзинкою” фільму стало звукове оформлення. У стрічці він використав багато відеофрагментів з нашоломних камер, але ці пристрої погано вловлюють шуми — все виходить плоским і тихим. Тому для повного занурення глядачів вони “розібрали записи на молекули й окремо підсилили кожен звук:
“Через панорамний звук ви зможете відчути себе учасниками певних сцен. Це допоможе проникнутися атмосферою. Якщо у вас поганий настрій чи немає енергії — йдіть дивитися цей фільм. Я гарантую, що він дасть вам мотивацію”, — зауважує режисер Любомир Левицький.
Касові збори Любомир Левицький планує спрямувати на купівлю роботів, котрі здатні евакуювати поранених з поля бою, доставляти боєкомплекти, розміновувати чи заміновувати території при дистанційному управлінні. Один такий робот коштує від 1 000 до 3 000 доларів.
“Це ті роботи, які робляться під шквальними вогнями. Коли будуть роботи, то хлопцям не доведеться ходити, бо вони там просто гинуть. Якщо ми зможемо десять таких роботів купити — буде супер. Двадцять — ще краще”, — каже Любомир Левицький.
ФОТО ТИЖНЯ
