У Франківську презентували філософський роман-мозаїку “Вокзал Перпіньяна” Олексія Геращенка (ФОТО)

Автор: Віта Гринечко

28 Лип, 2025 10:10

Поділитись публікацією
У Франківську презентували філософський роман-мозаїку “Вокзал Перпіньяна” Олексія Геращенка (ФОТО)

Філософські роздуми, мистецькі алюзії та пошук сенсу через фрагменти історії — все це поєднує в собі новий роман Олександра Геращенка «Вокзал Перпіньяна». В Івано-Франківську автор презентував книгу, яку сам називає мозаїкою — складною, багатовимірною, і водночас глибоко особистою.

Про це пише «Галка» з презентації.

У романі переплітаються вигадані персонажі з постатями історії культури — Людвіґом Вітґенштайном, Паулем Вітґенштайном, Сальвадором Далі. 

“Тут є і філософія, і мистецтво, і наше життя. І ті речі, ті питання, які мене турбували”, — пояснив автор.

Центральним візуальним образом роману стала картина «Анджелюс» французького художника Мілле.

Вона справила сильне враження на Сальвадора Далі і неодноразово з’являлася в його творчості. 

Саме ця картина, за словами автора, запустила внутрішній детективний пошук.

“Ти ніби бачиш її вперше, і водночас ніби вже бачив. І от тоді почалося моє власне розслідування”.

У романі згадується історія, як Далі замовив рентгенографічне дослідження «Анджелюса», переконаний, що під шаром фарби прихована інша реальність. Цей пошук прихованого, трансцендентного — одне з головних джерел драматизму і в романі Геращенка.

“Спогади — це ніби можливість розвернути час назад. Час — це така дивна річ. Він постійно йде вперед, але через спогади ти можеш його ніби обернути”, — говорить автор, розмірковуючи над однією з тем книги — відчуттям часу.

Назва роману відсилає до однойменного міста в Каталонії — Перпіньян, яке, як вважав Далі, є «центром світу». Водночас образ вокзалу — це метафора переходу, межі, пункту змін. Саме так сприймає його Геращенко — як місце з багатьма напрямами, але без очевидного фіналу.

Роман насичений рефлексіями, культурними відсилками, глибокими візуальними алюзіями. Його жанр важко окреслити однозначно. Сам автор розповів, що після завершення тексту запитав друзів і колег: «Який це жанр?» — і отримав багато різних відповідей: психологічна драма, філософський трилер, детектив з елементами сюрреалізму.

“Це право читача — прочитати по-своєму. І зрозуміти, або ж не прийняти – це також право читача”, — підсумував Геращенко.