На презентації ділились спогадами про воїна, читали його вірші та збирали кошти для його побратимів. Наречена Максима Оксана Рубаняк згадала про бойові якості та відданість підрозділу. Також поділилась одним із його героїчних вчинків:
“Коли ваша позиція під обстрілом, а поранених багато, він бере відповідальність за команду і дії. Він визначає, де розташовувати підрозділ, коли починати оборону, коли евакуювати поранених. Один із його героїчних вчинків — поїхати сам забирати побратимів, коли машина не могла доїхати. Він їх врятував, сам отримав поранення, але залишився служити”, — згадує Оксана.
Сестра Максима Марія пригадала брата як людину великої сили духу, щирості й любові до України.
“Є люди, які приходять у цей світ, щоб залишити по собі світ. Не гучними словами, а вчинками, добром і світлом, що йде від серця. Таким був Макс — тихий, спокійний, але сильний духом. Людина, яка з дитинства знала, що є правда, справедливість і любов до Батьківщини”, — сказала Марія.
Вона розповіла, що Максим народився 21 вересня 1994 року у селі Старий Косів на Івано-Франківщині. Його виховували мама, бабуся та дідусь, які прищепили головні цінності — совість, добро і відповідальність. Ще з дитинства він був справедливим, впертим і цілеспрямованим.
Навчався у Косівській гімназії-інтернаті, пізніше — у фінансово-комерційному коледжі імені Степана Гранати в Івано-Франківську. Активно займався спортом, цікавився історією та долучався до військово-патріотичних організацій.
Його військовий шлях розпочався у 2014 році — з добровольчого батальйону “Айдар”. Згодом Максим служив у 54-му окремому розвідувальному батальйоні, був командиром взводу у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, очолював піхотну роту, а потім і батальйон. Пізніше долучився до підрозділу Головного управління розвідки.
“Він не міг залишитися осторонь подій, що відбувалися в Україні. Його шлях був чесним і світлим — від юного хлопця до зрілого чоловіка, у серці якого жила Україна”, — сказала сестра.
No Caption
No Caption
No Caption
Під час презентації книжки про Максима “Єнота” Ємця спогадами про воїна поділився також міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків.
“З Максом ми познайомилися у травні 2022 року на кладовищі на Чукалівці, біля могил воїнів АТО. Тоді ми багато говорили про Попасну, адже він тривалий час служив там у складі 24-ї бригади. Макс був взірцем воїна — людиною, яка боролася до останнього за українську державу. Макс був дуже комунікабельний, міг знайти спільну мову з будь-ким. Коли в Покровську був хаос, саме він намагався налагодити взаємодію. А взаємодія на війні — це велика річ”, — сказав Руслан Марцінків.
Наприкінці виступу він вручив Оксані нагороду другого ступеня “За честь і звитягу”, нагадавши, що першу вручав після її поранення у військовому госпіталі.
No Caption
No Caption
Під час заходу також відбувся благодійний аукціон, на якому зібрали 38 250 гривень на підтримку побратимів Максима Ємця.
В рамках проєкту “Франківськ у фотографіях 2024” команда “Галки” зібрала найяскравіші моменти року: відкриття нових міських просторів, культурні фестивалі, спортивні досягнення та ініціативи, що змінюють місто. Ці світлини передають дух сучасного Франківська та його розвиток.
Анекдот тижня
Приходить пуйло до ворожки та й питає:
– Коли я помру?
– Ти помреш в день українського національного свята! – відповідає ворожка.
– А коли ж цей день буде? – цікавиться він.
– От коли здохнеш, тоді й настане цей день! – відповіла вона.
Переговори вже відбуваються без нас і у дечому наша позиція вже не враховується, - Вадим Черниш, учасник переговорів із росіянами в рамках Тристоронньої контактної групи в Мінську про перемовини США та росії
