У Франківську провели посмертний забір печінки та нирок, і подарували шанс на життя кільком людям (ФОТО)

Автор: Застава Максим

08 Тра, 2023 21:00

Поділитись публікацією
У Франківську провели посмертний забір печінки та нирок, і подарували шанс на життя кільком людям (ФОТО)

Восьмого травня в обласній клінічній лікарні провели посмертний забір нирок та печінки у пацієнта. Одну з нирок одразу трансплантували 51-річному коломиянину, який попередньо рік перебував на діалізі.

Читайте також: Працювати на розвиток давнього Галича все одно прийдеться, - Олійник відповів колективу заповідника, який вимагає його звільнення

Як зазначають у медустанові, решту органів відправили до львівських лікарень, аби ще двоє пацієнтів отримали шанс на повноцінне життя, передає “Галка“.

Донором став 65-річний мешканець Івано-Франківська, смерть мозку якого лікарі констатували вранці напередодні.

“У цього пацієнта був складний ішемічний інсульт і шансів на його повернення до життя практично не було, — розповідає трансплант-координаторка Лілія Шевага. — Коли ж ми отримали підтвердження смерті мозку й погодження від дружини та двох доньок чоловіка про згоду на посмертну трансплантацію, то приступили до забору органів”.

Далі — внесення даних у реєстр, підбір пари донора-реципієнта.

“Тут немає людського фактора — обирає Єдина державна система трансплантації. Потім ми обстежуємо реципієнтів, яких підібрала система, проводимо своєрідний моніторинг”, — пояснює Лілія Шевага. — Сама трансплантація триває приблизно три-чотири години – й втомлені хірурги повідомляють команді та родині про успішно завершену справу”.

За словами анестезіолога Андрія Олійника, пересадка нирки відбувалася за планом. Для лікаря — це десята операція з трансплантації цього органу.

“Це — не тільки анестезія. Це — інтенсивна терапія. Хворих доправляють на пересадку у важкому стані. У них — порушені функції нирок, вони всі — на гемодіалізі”, — розповідає Андрій Олійник.

Як зауважують у лікарні, родина донора не знала достеменно чи погодився б їхній батько та чоловік на такий вчинок, але розповідають, що він дуже любив дітей, часто грався не лише зі своїм онуком, але й зі сусідськими дітьми у дворі, тож цінував кожне мале життя своїм приязним ставленням, а отже, кажуть, схвалив би їх рішення в поцінуванні людського життя в такий спосіб, навіть після смерті.

Як зазначає Лілія Шевага, підписані при житті згоди на посмертне донорство дещо полегшують роботу медиків.