У Франківську пройшла акція, аби привернути увагу до безвісти зниклих та полонених “едельвейсів” (ФОТО)
08 Бер, 2024 13:11
Восьмого березня в Івано-Франківську пройшла акція, аби привернути увагу до зниклих безвісти та полонених захисників 10 окремої гірсько-штурмової бригади.
Про це пише Галка з місця події.
Учасниця акції, засновниця громадської організації «Опора Титанів», Андріана Бойчук ділиться, що її чоловік – військовополонений. Він знаходиться у полоні вже майже 20 місяців.
“У полон він потрапив у Донецькій області. Хлопці тоді потрапили у засідку. Це було літо 2022 року, 14 липня. А востаннє я з ним спілкувалася 12 липня 2022”, – розповідає Андріана.
Про те, що її чоловік знаходиться у полоні, жінку сповістив інший військовий, якого звільнили з полону. Він попросив свою дружину знайти Андріану Бойчук, у якої чоловіка звати Сергій. Жінки знайшлися у Фейсбуці й так познайомились.
“Він розказав, що бачив мого чоловіка, він перебував з ним в полоні, але потім мого Сергія забрали й засудили. Наших захисників там судять. Фізичний і моральний стан у нього дуже погані. На жаль, вони (ред. росіяни) на це не зважають”, – ділиться жінка.
Мета акції – привернути увагу до проблеми поганого обміну полоненими, особливо воїнів “десятки”.
“Від липня до нас повернулася лише одна людина. Це просто ніщо! У нас багато є хлопців, які безвісти зникли й про них немає жодної інформації взагалі. Хлопцям по 20-22 роки, а вони просто сидять в колонії і їх не обмінюють”, – каже Андріана.
У Ольги та Людмили чоловіки зникли 28 травня 2022 року на одному напрямку, в одному бою. Останнє, що рідним сказали воїни, що виходять на роботу і пару днів не будуть на зв’язку. Ці пару днів тривають вже майже 22 місяці.
“Останню звістку від побратимів я навіть не хочу озвучувати, бо це, як завжди, тільки негатив. Я сама для себе розумію, що цього негативу я сприймати, як дружина, не хочу і не буду. Бо немає тіла, немає збігів ДНК, немає ніяких підтверджень. Просто слова я сприймати не можу. І не зможу до тих пір, поки мені не буде стовідсоткового факту.
А зараз для мене він живий. Можливо, важко поранений, можливо без рук, без ніг, але живий. Дива бувають, і ми сподіваємося, що все ж таки вони повернуться живими”, – розповідає Ольга.