Сьомого липня в Івано-Франківську провели дискусію «Код стійкості: внесок бізнесу в стійкість регіону та країни». Представники місцевого та релокованого підприємництва розмірковували, наскільки українці змогли пристосуватися до умов війни, організуватися для опору і при цьому думати про розвиток.
Тижні після повномасштабного наступу росії показали, що сотні підприємств змогли переїхати у безпечніші місця, запустити виробництво. Тепер завдання – масштабувати успішні приклади, при цьому допомогти вирішити існуючі проблеми, пише Галка.
«В Україні є носії досвіду і практики стійкості. Наша перспективна мета – створити середовище практик, які можуть зацікавити донорів та залучити інвестиції у громадські ініціативи», – розповів один з ініціатор дискусії, політолог Олег Саакян.
Ініціатор та керівник проєкту «Промприлад.Реновація» Юрій Филюк впевнений – сила українців у їх самостійності, креативності, орієнтації на себе. Та масового долучення до боротьби проти окупантів.
«У нас горизонтальний код стійкості. На прикладі війни – іноземні аналітики дійсно нам давали 3-5 днів, аби втриматися від вторгнення. А ми, зрештою, виграємо війну – бо неспівставні вихідні дані були перед її початком. І західні аналітики визнають, що не врахували належно рівень нашого громадянського суспільства. Дуже мало зараз бачимо байдужих людей, які не включаються у роботу. У перші тижні приблизно половина забезпечення армії – йшла не з державного бюджету. Це бізнеси і громадські ініціативи. І тільки у Франківську це сотні ініціатив. Ми швидші, гнучкіші, адаптивніші, децентралізованіші…Навіть армія має право на імпровізацію на певному рівні…Все в наших руках. Загалом я позитивно дивлюся у перспективи наші історичні – через 10-15 років. Якість середнього класу стає кращою», – впевнений Филюк.
Особливості українського суспільства відобразилися і на бізнесі – той, хто готовий працювати, знає свої сильні сторони, відносно швидко зміг переїхати у безпечніші місця і відновити роботу в нових умовах, ввійти в існуюче конкурентне середовище.
Щодо державного рівня, то учасники дискусії звернули увагу на все активніші розмови і очікування влади на отримання зовнішніх репарацій на відбудову України. Важливо розуміти, аби кошти на відбудову держави були використані максимально ефективно. Про це потрібно думати вже зараз, готувати проєкти, та головне – свідомість громад.
«Зараз говорять про репарації, ніби нам хтось щось винен. І на них чекають. Я не думаю, що це добре рішення. Американці витратили на Афганістан трильйон доларів. І це все посипалося, бо в першу чергу не було економічної стійкості. Пригадайте 90-ті роки в Україні. Я переконаний що тоді, коли люди голосували за незалежність, особливо у східних регіонах, перемогла не національна ідея, а ідея «холодильника». Без середнього класу і джерел доходу всі гроші ззовні будуть проїдені. Якщо Франківська область, скажімо, отримає 35 мільярдів доларів? Куди їх витрачати? На інфраструктуру і все? Але якщо тут буде місце для інвестицій, сильний середній клас, це буде інша справа», – каже Андрій Стецевич, засновник проекту KRYLA, екс-заступник Голови правління АТ «Ощадбанк».
До слова, Україна заявила, що очікує, як мінімум, залучити на післявоєнне відновлення 750 мільярдів доларів США. Їх планують освоїти за 10 років.
Читайте також: Триває черговий місяць восьмирічної війни, тривалістю три століття, - політолог Олег Саакян
ФОТО ТИЖНЯ
