Сьогодні, 6 листопада, на фасаді будинку на Чорновола, 20 відкрили пам’ятну дошку українському композитору, диригенту, педагогу, скрипалю та громадському діячу Ярославу Барничу.
Читайте також: У Франківську через ріст порушень посилять патрулювання
Ярослав Барнич народився 30 вересня 1896 року в селі Трофанівка Снятинського району Івано-Франківської області. Навчався в Коломийській гімназії. Добровольцем вступив до легіону Українських січових стрільців.
Разом із Михайлом Гайворонським Ярослав Барнич організував струнний квартет Українських січових стрільців. Був диригентом Українського театру товариства «Бесіда» у Львові (керівник А. Будзинськимй), пізніше працював у мандрівній трупі «Українська театральна дружина», а також у Театрі Б. Овчарського. Диригував в Українському театрі товариства «Бесіда» під керівництвом Йосипа Стадника.
Закінчив Львівський вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка. Диригував в Ужгороді, вчителював у Самборі. В 1929 р. — переїзд до Станиславова, вчительська праця в школах, гімназіях, семінарії сестер Василіянок, державному Музичному інституті ім. С. Монюшка, польській Вищій школі ім. Ф. Шопена, диригування тамтешнім «Бояном».
Написав оперети «Дівча з Маслосоюзу» (1932), «Шаріка» (1934), «Пригода в Черчі» (1936).
Працював диригентом Станиславівського муздрамтеатру, симфонічного оркестру філармонії, створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю. Обіймав посаду диригента Львівської опери. Перед приходом «других совітів» емігрував. Викладав гру на скрипці та теоретичні предмети у Українському Музичному Інституті у містах Клівленді і Лорейні (Нью-Йорк). Впродовж 15-ти років (1951–1966) Ярослав Барнич працював художнім керівником та диригентом Українського хору імені Тараса Шевченка (Клівленд, США).
1 червня 1967 р. Я. Барнича не стало. Похований у Клівленді (Огайо, США).
Дошку відкрили та освятили на фасаді будинку, де колись мешкав композитор. Його вшанували хвилиною мовчання, також прозвучав Гімн України. Народний колектив “Смерічка” вшанував пам’ять героя Івано-Франківська чудовим виконанням пісні. Декілька слів сказав й український письменник, літературознавець Степан Пушик.
Доктор мистецтвознавства, завідувач кафедри академічного та естрадного співу Інституту мистецтв Прикарпатського національного університету iм. В. Стефаника Ганна Карась вважає, що ми повинні пам’ятати про таку видатну особистість як Ярослав Барнич.
«Він служив національній справі, національній ідеї і відстоював її впродовж всього життя. Він справжній герой у мистецтві. У нього можна повчитися відданості своєму народу, своїй культурі та мові», – сказала вона.
“Ярослав Барнич – то музична слава нашого краю, легенда 1930-х років. Добре, що письменник Степан Пушик відновив справедливість і повернув авторство пісні «Гуцулка Ксеня» композитору, бо до того воно належало іншому. Це через те, що він не був другом радянської влади”, – згадує український краєзнавець, заслужений працівник культури України Михайло Головатий.
Пам’ятну дошку у Івано-Франківську відкрили з ініціативи народного депутата України 7-го скликання, керівника міської партійної організації ВО “Свобода, кандидата на посаду міського голови” Руслана Марцінківа в рамках програми “Івано-Франківськ – місто героїв”.
“Ми показуємо, що посеред нас жили герої, які робили Івано-Франківськ таким, яким він є. Сьогодні це дошка видатному композитору, який написав славетну пісню «Гуцулка Ксеня». Проект покаже дітям, з кого брати приклад. У пана Ярослава можна навчитися любові до свого фаху”, – сказав він.
“Свободівець” зауважив, що це вже 44 дошка, відкрита у рамках проекту. Пам’ять вшановують видатним людям різних сфер діяльності. На дошці є посилання на двомовний сайт, де гості та мешканці міста можуть ознайомитися із життєвим та творчим шляхом героїв.
Стежте за останніми франківськими новинами:
