У Франківську відкрили анотаційні дошки захисникам Станіславу Сахніку і Тарасу Кадуку

23 жовтня в Івано-Франківську на фасаді ліцею №21 відкрили меморіальні дошки двом полеглим захисникам Станіславу Сахніку і Тарасу Кадуку.

Про це пише “Галка” з посиланням на міського голову Івано-Франківська Руслана Марцінківа.

Тарас Кадук вступив до лав ЗСУ у 2017 році, здобув звання старшого солдата. Після завершення першого етапу служби він повернувся до Івано-Франківська, де працював водієм, а згодом – за кордоном.

У 2022 році він одружився, і невдовзі у нього народився син.

У квітні 2024 року Тарас приєднавшись до 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Він служив на посаді молодшого сержанта, командира бойової машини – командира парашутно-десантного відділення. 

1 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Новогродівка Покровського району Донецької області, Тарас загинув унаслідок ворожого вибуху.

Від малечку Тараса виховувала тітка Марія Андріїв, бо мати була змушена забезпечувати сім’ю. Вона розповідає, що для неї він був, як син, тому вона добре знала його характер і що він до останнього подиху буде боронити рідний край.

“Я його виховала з маленького, бо мама поїхала до Італії, і вони були 3 дітей коло мене. Для мене він був дуже добрим, він для мене був як син. Я навіть це не можу сказати. Він попрощався з рідним братом і сказав, що звідти вони не вийдуть, тому що вони не мають чим стріляти. Сни снились, мені моя мама приснилась, ми навіть не знали, що він… Я приїхала, то ще пішла до його сестри, ми сиділи, і вона одне казала: “Щось Тарас не дзвонить, Тарас не дзвонить”. А потім сказали, що вже все. І так само я тепер люблю його сина, як його”, – говорить тітка.

Станіслав Сахнік дуже любив танки і свідомо обрав шлях танкіста, здобувши у Львівській національній академії сухопутних військ кваліфікацію офіцера тактичного рівня.

У 2021 році він брав участь у параді до 30-ї річниці Незалежності України.

З початком повномасштабного вторгнення Станіслав одразу став на захист. Брав участь у боях за звільнення Києва у складі зенітно-танкової роти, за що був відзначений як учасник бойових дій.

У лютому 2023 року лейтенант Сахнік розпочав службу у 31-й окремій механізованій бригаді на посаді командира 1-го танкового взводу.

Військовий загинув 5 червня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рівнопілля на Донеччині. Посмертно він нагороджений орденом Богдана Хмельницького І ступеня та званням “Почесний громадянин міста Івано-Франківська”.

Його мама, Ірина Сахнік, зі сльозами розповідає про недитячу зрілість сина, який уже у двадцять років усвідомлював: найбільший подвиг – це віддати життя за свою країну.

“Вони проводили поховання всіх воїнів із академії у місті Львів на Личаківському кладовищі, і він все казав: “Мамо, проста людина, просто собі жила людина, і тут він загинув. Він Герой. Ти собі не уявляєш, скільки всього він зробив для цієї країни, для нас, це ж гордість переповнює”. Я кажу: “Станіславчику, це ж просто померла”, а він каже: “Мам, ну це ж ти все зробив, все, що ти міг в житті, це віддати своє життя за Україну, і це дуже круто”. І ми все казали: “Ну як, як дитина в 20 років може таке говорити?”. Їх багато було таких друзів, і вони все казали: “Ми би вже йшли, ми би вже захищали”. Ярік, його друг, каже: “Тьотю Ір, ми знали, що ми не повернемося, що нас може там чекати, але іншого виходу не було, ми мусили їх врятувати”. Побратим, з яким вони вчилися, вижив, і він приїхав і все це нам розказував: “Тьотя Іра, ви ж його так виховали, він по-іншому не міг, він мусив врятувати, хоча він знав, ми як йшли, ми казали, хто з нас виживе, сказати на похороні, що ми нічого не боялись”, – зі сльозами розповідає мама полеглого Героя.