У Франківську відкрили артцентр виставкою про трансформацію Промприладу та втрати війни (ФОТО)
12 грудня в Івано-Франківську офіційно відкрили Promprylad Art Center виставкою художників Романа Хімея та Яреми Малащука “Як це зроблено?”. Експозиція досліджує трансформацію індустріального простору, переосмислення радянської спадщини та втрати культурного надбання через російську агресію.
Про це пише “Галка” з артцентру.
За словами Ксенії Малих, це лише перша частина амбітного проєкту — протягом двох-трьох років планується зайняти всю арку будівлі площею 3300 квадратних метрів на трьох поверхах.
“Ми робимо це заради мистецтва і заради людей. Заради спільнот, заради тих, хто живе у Франківську, хто буде сюди приїжджати. У нас немає задачі формувати дискурс або обслуговувати якусь мету — це заради мистецтва і для людей”, — каже Ксенія.
Вибір художників для першої виставки не був випадковим. Роман Хімей та Ярема Малащук народилися в Коломиї. У 2021 році вони зняли на Промприладі відеороботу “Як це зроблено?”, яка стала центральною частиною експозиції.
“Завод тоді активно трансформувався в інноваційний простір — частина виробництва ще працювала, але вже з’явилися перші резиденти, які поступово замінювали робітників заводу. Відеоробота створила постіндустріальну перспективу погляду на нас майбутніх”, — пояснює кураторка виставки Ксенія Малих.
Виставка складається з двох частин і розгортається на двох поверхах. Перший поверх присвячений темі втрат через російську агресію, зокрема пограбуванню Херсонського краєзнавчого музею.
Центральною роботою першого поверху став фільм “Вибухи біля музею” (2023). Відеоінсталяція показує порожнечу, яка залишилася після того, як росіяни вкрали експонати Херсонського музею.
“Ви побачите, що там такий скляний купол, під цим скляним куполом — телевізор, який показує власне цю порожнечу, ці втрати. І я думаю, що з дуже близької перспективи ми зробили спробу захистити вже хоча б порожнечу”, — розповідає Роман Хімей.
Художники створили постери з точною музейною інформацією про вкрадені об’єкти — історію, розміри, опис. Їх можна взяти як артефакт — форму музейної документації.
Поруч із відеоінсталяцією розміщені об’єкти з самого Промприладу — зокрема, радянський верстат, який художники музеєфікували.
“Це естетизація індустріальної епохи, естетизація перетворення Промприладу із заводу в реновацію. Ми хотіли помножити цю естетизацію, закрити ці вже нікому непотрібні верстати в музейний об’єкт”, — коментує Ярема Малащук.
Цим жестом автори піднімають питання: що варто пам’ятати з радянської спадщини, а що — забути? Чи має потенціал бути музеєфікованим верстат, який після виставки, швидше за все, здадуть на металобрухт? Чи це абсурд, і таке треба просто викидати?
Другий поверх присвячений трансформації самого Промприладу. Відеоробота “Як це зроблено?” (2021) поєднує документальні та перформативні елементи, показуючи демонтаж, деконструкцію колишнього заводу та створення креативного інноваційного центру.
Кульмінацією фільму став перформанс за участю понад 10 колишніх робітників заводу. Художники домовилися з працівниками, які погодилися взяти участь у проєкті.
“Фінал полягає в тому, що на той момент у деяких цехах заводу вже постали нові цехи. Деякі з них виробляли принти для футболок. Ми заручилися підтримкою цих нових цехів, запросили робітників зі старих цехів, і працівники нових цехів пошили одяг для робітників, які потім у цьому одязі покинули завод”, — розповідає Ярема Малащук.
Митець каже, що це не просто одяг — художники провели невелике опитування і дали можливість робітникам самим вибрати дизайн футболок, які їм подобаються. У фільмі можна побачити, як виготовляється футболка для одного з учасників. Ця сцена стала символічним прощанням зі старою епохою та переходом у нову.
Третя робота — “Чотири сезони” (2025) — звертається до класичного мистецтва, але переосмислює його через призму війни. Назва відсилає до музики та живопису, проте показує зовсім іншу реальність.
Чотири сцени демонструють простір кімнати протягом різних сезонів — від зими до осені. Здавалося б, це розмова про комфорт, безпеку домашнього затишку, про рутинність буденного життя. У вікно залітає маленький дрон-іграшка.
“Коли я дивилася її вперше, мене навіть не здивував цей дрон, який залетів у вікно. І я подумала: а чому мене це не лякає, чому мене це не дивує? Цей звук дзижчання, яке ми знаємо, що означає”, — ділиться враженням Ксенія Малих.
Окрім виставок, Promprylad Art Center розвиває освітню діяльність. Уже працює безкоштовна школа культурних компетенцій — п’ятимісячна інтенсивна програма з трьома напрямками: кураторство, артменеджмент та критика.
“Ми робимо цю навчальну програму для того, щоб поповнити кадри культурної індустрії. Ця програма майже закінчена, майже реалізована. Ми збираємося її робити щороку”, — розповідає Ксенія
Також центр системно працює з підлітками Івано-Франківська, говорить з ними про сучасне мистецтво, навіть практикує з ними, проводить лекції для відвідувачів Промприладу.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
