У Франківську відкрили ще чотири анотаційні дошки полеглим захисникам
На фасаді ліцею №1 відкрили ще чотири анотаційні дошки, присвячені полеглим Героям-випускникам: Захарію Гребенєву, Максиму Гунченку, Андрію Стельмащуку та Тарасу Угеру.
Про це пише “Галка” з посиланням на міського голову Руслана Марцінківа.
Андрій Стельмащук був радіотелефоністом стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А4125. Загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Солодке Волноваського району Донецької області. Матір полеглого Героя, Надія Стельмащук, пригадує їхню останню розмову. Жінка розповідає: Андрій відчував, що прощається, тому заповів їй бути сильною та, незважаючи ні на що, продовжувати жити.
“Як для кожної мами, син є найрідніший. Я втратила у своєму житті – це найдорожче, що могло бути. Він у мене був сильний, мужній, він був справжнім патріотом України. Він не зміг бути осторонь, пішов сам, добровільно. І останній день, коли приїхав, сказав: “Мам, я їду попрощатися”. І сказав мені такі слова: “Мамо, ти в мене сильна, ти маєш бути готова до всього і все маєш пережити”. І я дякую Богу, що в мене був такий син. Він сказав: “Хто піде, як не я, як не мій брат, наші сусіди? Ми повинні захищати нашу державу, свою Україну”. І я не пережила цієї втрати сина, але мені його слова, що я сильна, я мушу бути сильна, і я мушу це все… не пережити, бо це не переживеться до останнього подиху, але він зі мною, він завжди для мене, як і всі хлопці, які загинули”, – розповідає мама полеглого Героя.
Класна керівниця Андрія Стельмащука, Любов Анатоліївна пригадує: коли вони пересікались, вона знала, що день точно вдасться, бо Андрій випромінював світло.
“Для мене він залишиться Андрійком – синьооким красунчиком, добрим, гарним, товариським. Він певний час був моїм талісманом. Про це ніхто не знає, але ми з ним пересікались на вулиці Незалежності, бо він йшов на роботу десь в сторону Сахарова в той бік, а я звідти йшла на роботу в перший ліцей. Я завжди, як ми тільки на Незалежності або на Тичини з ним побачились, робила висновок, що день буде гарний, хороший і все в мене вдасться. Ми будемо його пам’ятати. Низький уклін батькам за такого сина. Ми будемо гордитися, що він вчився в нашому ліцеї. Він в наших серцях залишиться”, – зі сльозами пригадує класна керівниця.
Максим Гунченко солдат-стрілець 1-го відділення охорони 5-го батальйону охорони військової частини Т0910. Захисник загинув біля селища Красна Гора в районі міста Бахмута Донецької області. Посмертно нагороджений орденом “За мужність” III ступеня та удостоєний звання “Герой України”.
Попри всі труднощі, Максим був тією людиною, яка вміла радіти життю, розповідає дружина полеглого Героя Ірина Гунченко.
“Максим був дуже позитивною людиною. Якби йому не було важко, він завжди переводив це в жарти. Він завжди намагався життя жити легко. На цій землі ми просто гості, але дуже важливо залишитися людиною, людиною достойною. І наші Герої, яким сьогодні ми відкриваємо пам’ятні дошки, доказали, що вони є справжні Герої. Я вважаю, мій чоловік є Героєм, тому що він віддав найцінніше за нашу державу – життя”, – наголошує дружина полеглого Героя.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
