22 вересня в галереї Центру сучасного мистецтва відбулося відкриття виставки «20-21.Селфі зі смертю», відомої української художниці Антоніни Денисюк (Львів).
У галереї представлено, як серія робіт, присвячена Сovid 19 і інформаційній рефлексії 2020-го року, так і окремі твори різних років, тематично об’єднаних у актуальну експозицію. Техніка виконання і різноманіття обов’язково здивують. Авторка представила олійний живопис, принти акварелей, інсталяції, відео і чимало графічних листів.
Виставка триватиме до 8 жовтня за адресою: Івано-Франківськ, Марійки Підгірянки, 23 (вхід з вулиці Стефаника).
Авторка про концепцію виставки.
Я сумніваюся, що в момент Смерті кожному з нас стане зрозумілим сенс життя і його вартість. Відразу хочу залишити усі питання про релігії та індульгенції, видані внаслідок цього. В кожному випадку – незрілість та незахищеність наших думок з великою імовірністю провокують чудодійні замінники не тільки реального життя, а й прагнень. Те, що ми живемо у віртуальному світі є бездоказовим, якщо до цього не під’єднані факти. Ми нічим не зможемо оперувати, якщо будуть знищені елементи присутності. Мистецтво є не тільки артефактом історії, воно є нашим основним свідком. Сучасна філософія 20-21 не дає пояснення процесів направленості думки та до чого прямує людство на даному етапі.
Завдяки НТП всі загубилися власне у прямих пріорітетах життя. Віртуальна симетрія (на мою думку), саме дзеркальне відображення навіть не думки, а знайомої поверхні, заслуговує на окрему розмову. Соцмедійні системи з успіхом це підтверджують. Врешті-решт зникає потреба використовувати оригінали, оскільки значно простіше оглянути віртуальних двійників. Сприйняття клону осіло в нашій свідомості. Ми з легкістю переносимо це на подвійне, потрійне і т.д. життя у реальності.
Реальність просто витісняється з сьогодення і Смерть, котра є граничним пунктом життя кожної Людини, стала безперечною, беземоційною побутовістю. Людство почало самознищуватися в черговий раз фізично – наприклад те, що стається зараз під час Covid19. Ця метаморфоза – Covid19 у каталізуванні суспільних процесів людства є наслідком дії байдужості клона, де не існує персональної відповідальності.
Ми звужуємося.
Поруч з тим мистецтво носіїв, якими так хочеться доносити інформацію для інших, вже іноді через рік стають застарілими. Якщо інформація не збережена і не перенесена на інший носій вчасно, іі якби ніколи не було.
Враховуючи технічні швидкості розвитку, чи не будуть знищеними сучасні медійні артефакти не далі, як через 50 років. Навіть швидше, вже з втратою, заміною пам’яті в телефоні, комп’ютері.. тощо.
Таким чином йде опрацювання фізичних пустот та іхнє моментальне самознищення. Без артефактів – котрі і є носіями, ми зможемо донести виключно величезний проміжок пустот у матриці відображень.
ФОТО ТИЖНЯ
