У Франківську з’явилася петиція проти мігрантів: правники вказують на ознаки дискримінації

16 листопада на сайті електронних петицій до міської влади Івано-Франківська з’явилось звернення з проханням “запобігти розміщенню та працевлаштуванню трудових мігрантів з країн Азії та Африки”.

Про це пише “Галка” з посиланням на сайт електронних петицій.

У документі йдеться, що такі мігранти нібито “загрожують ладу та стабільності міста”. Автори звернення пропонують місцевій владі, зокрема:

• не надавати мігрантам соцвиплат,
• заборонити їх розміщення в комунальних гуртожитках,
• посилити перевірки щодо нелегального працевлаштування,
• заохочувати роботодавців не брати мігрантів на роботу,
• не допускати їх до комунальних вакансій та вимагати рівень української не нижче B2.

Для офіційної реакції міської влади ця петиція має набрати 250 голосів. Наразі є 17 голосів.

Чи можуть такі пропозиції містити ознаки дискримінації?

Правозахисниця Інна Колесник зазначила, що в українському законодавстві немає загального та універсального визначення поняття “мігрант”. Це слово використовується у побуті, медіа й суспільному дискурсі, але не є юридичним терміном, який мав би власний правовий статус чи окремі норми застосування. У правовому полі України існують лише конкретні, більш вузькі категорії осіб, що стосуються переміщення.

“Єдиний нормативний акт, де законодавець визначає подібний термін, — це Закон України «Про зовнішню трудову міграцію». У ньому йдеться лише про “трудового мігранта”, тобто громадянина України, який працює за кордоном і не є громадянином чи постійним мешканцем держави перебування. Саме цим обмежується наявність легальної дефініції. Інші закони натомість оперують зовсім іншими поняттями: «іммігрант» — це іноземець або особа без громадянства, що отримала дозвіл на імміграцію й постійно проживає в Україні, «внутрішньо переміщена особа» — особа, яка змінила місце проживання в межах держави через конфлікт чи інші обставини, «біженець» або «особа, що потребує додаткового захисту» — особи, які залишили країну походження”, — ділиться Інна Колесник.

Правозахисниця каже, що жоден із цих нормативних актів не вживає слова “мігрант” як самостійної юридичної категорії. Навіть ратифіковані Україною міжнародні документи, де термін “мігрант” зустрічається (у текстах МОП, МОМ та інших), не створюють обов’язкової внутрішньої дефініції для українського законодавства. Тому з правової точки зору звернення чи петиції, що використовують слово “мігрант” як аргумент для обмеження прав, є некоректними: статусу “мігранта” в Україні просто не існує.

Також Інна Колесник зазначила, що петиція фактично вона формує прямий дискримінаційний заклик. Публікація такої петиції на офіційному порталі органу місцевого самоврядування може мати наслідком звернення до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або інших компетентних органів, оскільки орган місцевого самоврядування має обов’язок не допустити дискримінаційних проявів на своїх ресурсах і мав би модерувати сайт із петиціями перед поширенням збору підписів.

Публікація дискримінаційної петиції на офіційному порталі органу місцевого самоврядування:

• суперечить вимогам ст. 11 Закону про недискримінацію (обов’язок не створювати умов для дискримінації);
• може бути підставою для скарги до: Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Мінреінтеграції, Національної соціальної сервісної служби, Держпраці;
• може кваліфікуватися як поширення дискримінаційних закликів, що формує ворожнечу й сегрегацію на території громади.