Днями в залі засідань Вченої ради ІФНМУ відбулась зустріч випускників Івано-Франківського медичного інституту 1971 року.
Близько 35 колишніх однокурсників зібралися в рідній Alma Mater, щоб зустріти колег, згадати студентські роки й просто поспілкуватися, йдеться на сайті університету.
Подію організував і провів доцент Дмитро Александрук, єдиний зі свого випуску, хто продовжив викладацьку і наукову роботу в університеті й 23 роки був деканом медичного факультету.
«Нас на курсі було 267 студентів. Звичайно, хотілося побачити більше людей, але багатьох вже немає в живих, багато людей хворіють, — говорить Дмитро Александрук. — Маємо тут сьогодні однокурсників з Рівненської, Житомирської областей. Дуже тішить, що все-таки є люди, які вважають за потрібне приїхати на цю зустріч, поринути в ті часи, які були 50 років тому. Щиро дякую усім, хто приїхав сьогодні!».
Долі випускників склали по-різному. Іванофранківка Марія Грицяк після закінчення медичного інституту за направленням три роки працювала на Житомирщині. Після того працювала дільничним терапевтом в Стрию Львівської області, на цій посаді працювала до пенсії.
«На мій погляд, для медика найважливіше любити людей, — переконана пані Марія. — Якщо любиш людей, працювати буде легко, усе буде вдаватися». Цікаво, що в медичному інституті жінка знайшла і свою долю. «Ми одружилися після другого курсу, — розповідає Марія Грицяк. — На четвертому курсі народився син. Тоді в інституті було мало сімей, а якщо й одружувалися, то переважно на старших курсах».
Олена Солодовник нині живе в Долині. Після інституту поїхала в далекий сибірський Челябінськ на залізницю, де працювала лікарем-онкологом. Через п’ять років вона повернулася на Прикарпаття, працювала онкологом, акушер-гінекологом. Загальний стаж — 47 років. На пенсію вийшла лише рік тому.
«Я завжди любила і пам’ятала свій університет і з задоволенням сьогодні приїхала на цю зустріч, — говорить пані Олена. — Спогадів з навчання багато. Студентські роки були найкращими. Дуже рада побачити всіх, хто приїхав, а особливо тішить, що навіть після стількох років ми всі один одного впізнаємо».
Учасники зустрічі відвідали оновлений морфологічний корпус університету та анатомічний музей, пофотографувалися на пам’ять та звісно насолодилися теплим спілкуванням і спогадами про свої роки в стінах рідного вишу.
ФОТО ТИЖНЯ
