В одному із київських госпіталів перестало битись серце воїна Тараса Володимировича Луцишина з села Путятинці (Рогатинська громада).
Командир взводу 1-ї навчальної механізованої роти 1 навчального механізованого батальйону відійшов у Вічність після важких поранень, отриманих 4 січня 2023 року в наслідок мінометного обстрілу населеного пункту Кліщіївка Донецької області.
Народився загиблий Герой 16 листопада 1978 року у с.Путятинці. До 8-го класу навчався у сільській школі. Здобув освіту в Івано-Франківському фізико-технічному ліцеї та з відзнакою закінчив Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.
Був кваліфікованим інженером-геологом. Працював на підприємствах газовидобувної галузі.
У житті мав два головні захоплення – сім’ю та футбол. І це відчувалося, адже рідних огортав своєю любов’ю, турботою і підтримкою. Футбольну справу — розвивав з великим натхненням.
“Гравець, тренер, меценат, капітан, а іноді трохи й лікар … Важко перелічити всі іпостасі земляка Тараса Луцишина, коли за першість району змагалась рідна ФК «Путятинці»”, – згадують про воїна на сторінці Рогатинської громади.
Останній час мешкав з дружиною та двома діточками у Стрию. Мало не щовихідних навідувався в Путятинці, допомагав батькам.
18 травня 2022 року – став на захист України. Навіть на службі, в тих гарячих точках, де доводилось виконувати бойові завдання, не полишав бути Людиною. Запам’ятався належним командиром, який ніс відповідальність за кожного побратима.
На жаль, вольовому і наполегливому Захиснику не вдалося подолати страшні наслідки ворожого обстрілу. Він два тижні вперто боровся за своє життя. Так, як це робив на футбольному полі та у бою з окупантом.
Без найріднішої людини залишились батьки, дружина Уляна, син Данило та дочка Діана, брат Андрій з сім’єю.
ФОТО ТИЖНЯ
