Війна змусила 12-річного Максима Фурмана з мамою переїхати з рідної Миколаївщини до Калуша. Так, 29 травня у Новому Бузі були перші «прильоти» російських ракет.
В 11 вечора було чутно чотири вибухи, центр міста — розбомбили, пишуть Вікна.
Спочатку мама Тетяна з сином одразу хотіла виїхати з міста. Однак все ж їх вмовили ще залишитися на трохи, щоб дистанційно завершити навчальний рік та відіграти заплановані концерти. 11 червня сім’я, зібравши два наплічники, вирушила на західну Україну. Вибір зупинили на Калуші.
Тут хлопчик з підтримкою мами повернувся до звичного життя, навіть почав волонтерити, граючи на трубі, і передавати гроші на потреби захисників України.
З раннього дитинства Максим Фурман був творчим хлопчиком. У рідному Новому Бузі займався вокалом, танцями, малюванням, театром, грав на трубі й відвідував козацьку школу. Та одного дня росія зруйнували захоплення хлопчика і дитинство у рідному місті. Так, коли летіли ворожі ракети біля будинку, Максим «накрив» маму собою. Відтоді психологічний стан дитини виявився під загрозою. Відтак сім’я твердо вирішила їхати на Прикарпаття.
«Вибір впав на Калуш, бо місто невелике; по-друге, захід України спокійний. А ще завжди говорили про те, що люди тут дуже добрі», — розповідає Тетяна Фурман.
Переїхавши до Калуша, мама одразу потурбувалася про те, щоб заповнити вільний час Максима, аби без діла не сидів у ґаджетах. Нині хлопець навчається в Калуському ліцеї ім. Дмитра Бахматюка та займається вокалом у театрі пісні «Гармонія», що діє в Центрі художньої творчості для дітей, юнацтва та молоді.
Викладачка Віталіна Липовська відразу відзначила його творчі здібності, незважаючи на те, що до колективу приймають лише з 14 років. Так, хлопчик почав знову займатися співом, а ще — танцями в зразковому ансамблі народного танцю «Веселі гуцулята».
Після публікації про Максима юним трубачем зацікавився і керівник зразкового духового оркестру «Золоті Сурми» Іван Шалата. Із Максимом працює практичний психолог, арт-терапевт Зоряна Рудобашта.
В Калуші Максим знову повернувся і до гри на трубі, якою займався у Новому Бузі близько року. Одного дня хлопець, гуляючи з мамою, побачив дідуся, який грає на тромбоні і вирішив, що теж буде грати. Хоча спершу хотів заробляти вокалом, однак, як виявилося, не мав ані мікрофона, ані колонки. Тоді сусіди вислали трубу і Максим почав грати на проспекті Лесі Українки.
На початку була ціль заробити собі на мікрофон і колонки, проте потім хлопчик зрозумів, що для воїнів ЗСУ ці кошти важливіші. Зібрані завдяки музиці гроші Максим передав волонтерам «Союзу українок» для захисників України.
«Мені здається, що волонтери були задоволені мною, вони пишалися мною», — зазначає юний волонтер.
Звісно, сім’я хоче додому до рідної Миколаївщини. Але зараз там дуже неспокійно, постійні тривоги, проблеми з водою, електропостачанням.
У Калуші для Максима більше шансів для розвитку і спокійніша обстановка, не без підстав вважає Тетяна Фурман. Проте жінка з сином все ж вірять, що незабаром повернуться до рідної домівки: «Ми віримо в ЗСУ, чекаємо хлопців вдома з перемогою живими-здоровими. І віримо, що всі повернемося до своїх сімей».
ФОТО ТИЖНЯ
