У місті відкриють меморіальну дошку знаменитому бібліофілу Василю Пашницькому

У неділю, 27 липня, о 13 год  за адресою вул. Чорновола, 22 (Івано-Франківська обласна наукова бібліотека ім. Івана Франка) пройде відкриття анотаційної дошки першому директору Станіславської обласної бібліотеки, педагогу, книголюбу, краєзнавцю Василю Пашницькому.

Василь Пашницький народився у 1903 р. у с. Вовчинцях. Навчався у Станіславській українській гімназії. П’ятнадцятирічним Василь з гімназійної лави пішов на фронт Першої світової війни. Разом з Українською Галицькою Армією він проходить важкий шлях її перемог і поразок.

Був активним учасни­ком пластового руху і одним із керівників пластового куреня ім. гетьмана Мазепи. Тоді ж захопився комуністичними ідеями і став чле­ном КПЗУ. Однак на початку 30-х рр. він виходить з партії, роз­чарувавшись у комуністичній ідеології у зв’язку з голодом і репре­сіями на Великій Україні, та одружується з дочкою священика.

У 1927 р. Василь Пашницький стає студентом Львівського уні­верситету. Знову живе на мізерні заробітки з приватних уроків. І надалі майже усі гроші витрачає на книжки. Він був постійним від­відувачем усіх львівських книгарень і букіністичних магазинчиків. Його власна бібліотека вже тоді налічувала понад тисячу томів.

Навчаючись в університеті, він займається й науковими дослі­дженнями: збирає фольклорні та етнографічні матеріали, що згодом знайшли своє відображення в етнографічному нарисі “На лемківсько-бойківському пограниччі”. Книга з’явилася друком польською мовою у 1935 р. у співавторстві з польським науковцем Яном Фальковським.

Після закінчення університету Василь Пашницький повертаєть­ся до Станіслава і починає викладати польську мову і літературу в українській державній гімназії, а згодом стає вчителем української мови і літератури у новоорганізованій українській торговельній гімназії. За роки своєї педагогічної діяльності він зажив слави вели­кого ерудита, талановитого вчителя, який ставився до своїх учнів з любов’ю, повагою і доброзичливістю. Особливо опікувався учнями з незаможних родин, домагався для них стипендій „Просвіти”, часто запрошував до себе в гості, підгодовував, дозволяв користуватися своєю вели­чезною бібліотекою.

З приходом радянської влади на Прикарпаття Станіславську гімназію ліквідували. І тільки через деякий час Пашницькому було доручено створити в місті обласну бібліотеку. Нака­зом від 19 січня 1940 р. по Станіславському обласному відділу на­родної освіти його призначено на посаду директора обласної дер­жавної бібліотеки.

Наприкінці літа 1940 р. з Міністерства культури приїхала комісія для перевірки роботи. Перевіривши каталоги, червоним олівцем позначили більшість зібраної літератури для по­дальшого її вилучення і знищення як контрреволюційної, націона­лістичної і релігійної. Окрім українських було вилучено книги німець­кою, польською, англійською мовами.

Вилучену літературу звалили на великі вантажні машини і ви­везли у невідомому напрямку. 5 серпня 1940 р. наказом Василя Ми­хайловича перевели на посаду заступника директора з тим, щоб у найкоротший термін передати новопризначеному керівникові всі справи і документацію. А вже 23 серпня Пашницький був звільне­ний і з цієї посади.

Невдовзі він став викладати українську мову і літературу в но-воствореному Станіславському учительському інститутіє

А 22 червня, коли над Станіславом загули фашистські літаки і на місто впали перші бомби, Василя Пашницького заарештували. При обшуку забрали всю його величезну приватну бібліотеку, де було чимало унікальних видань. Книги ледь вмістилися у вантаж­ний автомобіль, який вивіз усе на знищення.

Відомо, що на третій день після арешту Пашницький був розстрі­ляний. Коли через тиждень до Станіслава вступили угорські війська, його труп, разом з багатьма іншими, був спізнаний на подвір’ї НКВС.

Сьогоднішні працівники Обласної бібліотеки шанують пам’ять першого ди­ректора своєї книгозбірні і продовжують його справу.