Ось уже декілька місяців ми живемо в умовах щоденних вимкнень електроенергії. Її може не бути десять, а то й більше годин на добу. Все через ракетні удари ворога по критичній інфраструктурі, а не через забаганки енергетиків на місцях.
Саме останніх часто і безпідставно звинувачують у продажі електрики у ЄС та мало не у вселенській змові з олігархами.
Галка вирішила завітати в івано-франківську філію «Прикарпаттяобленерго» та подивитися, хто ці люди, які тимчасово залишають франківців без світла, щоб воно геть не зникло з наших домівок у ці темні часи.
Електричне серце Франківська
О 9 ранку біля воріт нас зустрічає головний інженер філії «Центральна» Ігор Сворак. Вітається та одразу запрошує подивитися на диспетчерську, звідки керують всіма електромережами Івано-Франківська. Веде на другий поверх триповерхової будівлі. Одразу при вході у коридорі можна помітити генератор. Запитуємо, чи вимикають світло. Відповідає, що ні – так готуються до можливого блекауту.
На другому поверсі за непримітними дверми незвичайна кімната – це електричне серце Івано-Франківська. На одній зі стін величезна схема міста та прилеглих сіл. На ній миготять зелені та червоні лампочки та дуже багато ліній. Навпроти стіл з комп’ютерами – це робоче місце диспетчерів, які управляють всіма електромережами міста. За ним сидять двоє молодих чоловіків, які зосереджено вдивляються в екрани.
Тут нас зустрічає Андрій Стехна – диспетчер-керівник, доволі молодий, на вигляд років зо 30. Розповідає, що на схемі зображені лінії електропередач та мережа підстанцій. Вони дублюються і на комп’ютерах у диспетчерів.
«Он ті лампочки – червоні і зелені, – показують положення телекомунікаційних апаратів. Крім того, на комп’ютерах є спеціальні програми, де теж можна побачити та контролювати стан мережі, – киває головою у бік схеми енергетик. – Саме звідси вимикаються ті лінії, де є автоматика. Це називається телемеханіка. Там до підстанцій проведене оптоволокно».
Він зазначає, що з цієї кімнати вимикається 70-80% франківських споживачів.
«Приходить команда про вимкнення згідно з графіками. Виконують команду до 15 хвилин. Решта міста вимикається вручну. Це ті об’єкти, які знаходяться на лініях критичної інфраструктури – лікарні, насосні станції тощо», – уточнює чоловік.
Читайте також: Енергетики натякнули, що черга 4.3 з’явилася через бездіяльність Марцінківа
Цікавимося, чи побільшало у диспетчерів роботи. Андрій сміється, також усміхаються і диспетчери, які на декілька секунд відриваються від моніторів.
«Щоб ви розуміли, до масових вимкнень тут працював один диспетчер. Коли вони почалися, то на зміні вже мусіли бути два диспетчери. Роботи стало набагато більше. Диспетчер має зареєструвати вимкнення, аби споживач міг дізнатися, чому немає світла. Вони також мають реагувати на кожне звернення про відсутність світла, – ділиться Андрій Стехна. – Найбільше клопоту для диспетчера створює чат-бот обленерго. Для прикладу, людина хоче подивитися у якій вона черзі – вона кнопочку натиснула у телефоні, що відсутнє світло. Відповідно зразу прийшла заявка нам. Мусимо їздити, дивитися. Бувало, що телефонували до споживача, а він нам у відповідь «я просто хотів перевірити у якій черзі». Для диспетчера це лишня робота. Вони і так дуже завантажені, а тут ще ці чат-боти. Дуже важко…», – зізнається Андрій Стехна.
Обраних ліній немає
Ігор Сворак пропонує проїхатися з бригадою, яка займається ручними вимкненнями у Франківську. Погоджуємося і, щоб не заважати диспетчерам, виходимо на подвір’я.
Головний інженер каже, що якби енергетики мали змогу вимикати увесь Франківськ дистанційно, то це був би ідеальний варіант. Бо всі би були у рівних умовах і була б соціальна справедливість. Втім, зараз це неможливо. Саме тому довелося створити виїзні бригади, які роблять це вручну.
«Зараз маємо шість бригад, у кожній дві людини. Ці бригади вимикають суто чергу 4.2. Також працює оперативно-виїзна бригада. Вони вимикають чергу 4.1. Щодо черги 4.3 – вона вимикається дистанційно, – пояснює енергетик. – До 1 лютого споживачів у цій черзі вимикали вручну, адже у ній котельні, які ми не чіпали. Також нещодавно добавилися і нові об’єкти, які раніше не вимикали. Нам раніше просто не вистачало персоналу».
Він також каже, що на цей момент у місті вимикається 95-97% усіх споживачів. Цікавимось, чому не вимикають всі 100%.
«Одразу скажу – у нас немає обраних ліній. Нам ОВА дає список об’єктів критичної інфраструктури, які ми не вимикаємо. Саме тому й з’явилася черга 4.2. Бо на тих лініях у 10 КВт знаходиться якийсь об’єкт, який належить до критичної інфраструктури, – розповідає Ігор Сворак. – Чому не вимикаємо ті пару відсотків – бо це розподільчі установки споживачів. Тобто ті, до яких нам важко доступитися. Треба ще туди доїхати, знайти ключі, відповідальних. А це дуже багато часу займає, ми просто не встигаємо їх охопити. Ми ж маємо обмеження щодо часу. Маємо за годину відключити і за годину включити. Та й, окрім того, є різні фактори, які на це впливають – дорога, затори. Бувають і аварійні ситуації, а вони в нас у пріоритеті».
Спеціаліст також каже, що зараз стало трішки легше, бо люди почали з розумінням ставитися до вимкнень. Хоча на перших порах були конфліктні ситуації й це дещо впливало на роботу.
До теми: У Франківську люди блокували підстанцію автівками, щоб не дати відключити електрику
«Було таке, що і машинами блокували трансформаторні. Бувало, що і молоді мами з колясками виходили. Та всяке було. І замки клеєм чи смолою заливали, то ще щось… Але зараз уже звикли, та й розуміють, що це не наша забаганка», – зітхає Ігор Сворак.
«Акція закінчилася»
О пів на десяту біля нас зупиняється білий легковик з великими емблемами обленерго. В автівці, окрім водія, ще двоє молодих чоловіків. Ігор Сворак каже, що це наш екіпаж. Прощаємося з ним, сідаємо у салон та одразу рушаємо в центр Франківська. Саме там бригада вимикатиме світло. Поки їдемо, знайомимося з енергетиками.
Володимир – інспектор, Ігор – монтер. Обом на вигляд трохи більше за 30 років.
Запитуємо, як це – залишати людей без світла. На що відповідають, що не знають, бо вперше це роблять. Раніше вони працювали на своїх дільницях, а от зараз через брак робочих рук їх залучили до вимкнень.
«Перед цим ми пройшли навчання, бо просто так прийти і натиснути на рубильник не вийде. Аби не «зловити дугу», треба знати правила безпеки», – каже Володимир.
В руках у нього аркуш паперу і між бесідою він уважно вивчає написане. Там список ліній, які мають вимикати. Цього дня мають вимкнення на десятьох підстанціях. Коли об’їдуть усі, то мусять одразу прозвітувати, що їхня зона вимкнена.
Ось і перша підстанція. Це невелика цегляна будівля у самісінькому центрі міста. Виходимо. Енергетики одразу пояснюють, що треба чекати на команду, просто так приїхати і вимкнути не вийде.
«Може бути таке, що є потрібна генерація і нам прийде команда не вимикати взагалі або відтермінувати вимкнення», – пояснює Володимир.
Через десять хвилин приходить команда.
«Вимикаємо!», – каже інспектор монтеру.
Ігор одразу знімає з дверей навісний замок та відчиняє. Вдягає прорезинові рукавиці. Тоді йде до комірок – високих ящиків з рубильниками. Хочемо теж зайти, але нас не пускають, бо не можна – це заборонено технікою безпеки.
Володимир зачитує назви ліній, а Ігор одразу тисне на рубильник у відповідній комірці. Декілька хвилин і робота на цій підстанції завершена, частина центру Івано-Франківська без світла. Поки монтер закриває двері, до вух з довкола доноситься уже звичний шум – це споживачі без електроживлення запускають генератори.
Сідаємо у легковик та їдемо далі. Жартуємо, як воно – вперше «вкрасти світло».
«Ніби і не вперше», – усміхається Володимир.
Зупиняємося на сусідній вулиці, виходимо і йдемо до підстанції, яка стоїть у дворі між будинками. Коли Ігор відмикає двері, з одного із під’їздів виходить жінка середніх років. Каже до нас: «Думала, що сьогодні вас вже не буде».
Володимир жартівливо відповідає: «Акція закінчилася». Жінка у відповідь усміхається та киває головою.
На цій підстанції хлопці справляються дуже швидко, адже вона невелика.
Знову сідаємо в автівку та їдемо залишати ще більше франківців без світла.
Дорогою до однієї із підстанцій питаємо у Володимира, як він ставиться до вимкнень. Ділиться, що інколи і його «накриває» – дратується. Пояснює, що вдома мала дитина, а опалення залежить від електрики. Але це швидко проходить, бо розуміє, що мусимо терпіти.
«На жаль, не всі це розуміють, – ділиться Володимир. – Бувало всяке. Коли тільки починали вимикати, то мені деякі казали, що сиджу зі світлом. Думали, якщо працюю в обленерго, то маю якісь привілеї. Але це ж не так. Ну, зараз почали вже нормально сприймати, бо розуміють, що війна і це робить путін…».
Автор Назарій Боднарчук
Фото Юрій Валько
ФОТО ТИЖНЯ
