Івано-франківська письменниця Ольга Деркачова розповіла в інтерв’ю “Галці”, як повномасштабна війна вплинула на її творчість.
Ольга розповідає, що у перші місяці взагалі нічого не писала.
“Єдине, що було — це співпраця з журналістами, якісь коментарі, але творчості як такої не було. Потім почали з’являтися колективні збірки авторів, тих, хто мав що сказати. А я, чесно кажучи, певний час “виїжджала” на тому, що у мене вже були написані раніше твори. Бо війна ж почалася не у 2022-му, а у 2014-му, і в мене вже тоді було чимало поезій та оповідань про війну”.
Писати нові твори письменниця навіть не намагалася. Пів року взагалі не бралася за перо. Каже, що не відчувала внутрішньої потреби, тому що приходило відчуття безсилля.
“В нас уже є література, яка засуджує війну, є мистецтво, яке кричить, що війна — це зло. Ми маємо історичну пам’ять, маємо досвід, і все одно це не зупинило нової війни. А коли переживаєш це особисто, коли твої друзі в окупації, коли люди гинуть від ракетних ударів, коли твої знайомі зникають безвісти, і ти все це знаєш, але не можеш нічого змінити… У такі моменти здається, що мистецтво безсиле. Що все, що ти робив, не принесло жодної користі”.
Ольга ділиться, що у неї було відчуття, що те, чого вона навчалася все життя, під час війни виявилося непотрібним.
“Я не вмію стріляти, не вмію водити машину, не вмію надавати першу медичну допомогу. І це лякало”.
Але потім вона зрозуміла, що якщо бракує якихось знань — їх можна здобути. Записатися на курси домедичної допомоги, навчитися чомусь корисному.
“І водночас я зрозуміла: якщо моє слово все ще чують, якщо на нього реагують, значить, його потрібно говорити. Не тільки в інтерв’ю, не тільки в соцмережах, а й художньо осмислювати. І так, поволі, я повернулася до писання”.
Читайте повну версію інтерв’ю, де Ольга Деркачова розповіла про стан сучасної української літератури, силу слова у воєнний час і дала поради молодим авторам.
Це теж цікаво
ФОТО ТИЖНЯ
