У селі на Тисмениччині встановили пам’ятники підпільним єпископам УГКЦ

28 серпня в монастирі Успіння Матері Божої в Погоні освятили пам’ятники підпільним єпископам Григорію Балагураку (з нагоди 110-річчя) та Якову Тимчуку (з нагоди 100-річчя) від дня народження.

Читайте також: У Франківську в презентації міжнародного журналу "Modny Dom" візьмуть участь діти бійців АТО

Пам’ятники встановили біля спорудженого раніше монументу єпископу Софрону Дмитерку. Заввишки вони близько чотирьох метрів, виготовлені з бронзи івано-франківським скульптором Володимиром Кіндрачуком.

Про це інформує “Галка” з посиланням на Релігійно-інформаційну службу України.

На урочистостях у Погоні, які також були присвячені 30-літтю виходу з підпілля Української Греко-Католицької Церкви, побували родичі єпископів Балагурака і Тимчука. Вони поділилися спогадами про великих рідних. Зокрема, про часи їхньої діяльності у підпіллі, заборони визнання.

“Мій троюрідний брат Григорій (Володимир) Балагурак насправді народився в Косові в тій його частині, яку називають Москалівка. А в КДБ в своїй автобіографії вказав – Станіславів, щоб не наражати на небезпеку родину. На жаль, будинок, який належав батькам Володимира, нашій родині уже не належить”, – розповіла Марія Балагурак.

“Владика Тимчук часто бував у нас в Заліщиках, і тоді ми боялися зайвий раз комусь відчинити двері. У той час, коли він помер, був неспокій у церквах по Україні, бо були російські православні і розпочалися переходи до УГКЦ. Отже, на похорон зібралося стільки людей з Чорткова і Заліщик, що агентура КДБ просто розгубилася. Це був справді мітинг. Тоді в один момент, який став вирішальним, заліщицька громада заявила про перехід до УГКЦ, яка була тут завжди. Отже, своєю смертю владика відкрив нове для людей – це стало поштовхом до правдивої віри”, – поділилася Леся Бачинська з родини єпископа Якова Тимчука.

За словами єпископа Димитрія, який очолив Архиєрейську Літургію в Погоні, діяльність у підпіллі і жертва єпископів та священників не була даремною, адже призвела до перемоги УГКЦ.

“Вони, хоч і були переслідувані, дійсно трудилися до останнього подиху. Справжні Христові воїни, які помирали у боротьбі за віру – перемагали”.