У Тустані знайшли поховання дружини священника з обручкою XIX століття (ФОТО)

На території церкви Пресвятої Трійці в селі Тустань науковці знайшли поховання дружини священника, а про частину її життя розповіла обручка XIX століття.

27 жовтня пошукова група працівників КП “Пам’ять” на чолі з Ольгою Третьяковою спільно з науковцями Національного заповідника “Давній Галич” на чолі з Андрієм Чемеринським провели дослідження поховання на території церкви Пресвятої Трійці с. Тустань, яке було випадково виявлене під час копання ями для компосту, про що повідомили науковців місцевий парох УГКЦ о. Михайло Яблонь та парох УГКЦ Більшівців о. Василь Завірач.

Особливістю даного поховання був факт його розміщення в труні з оцинкованого металу та наявність всередині піскової суміші. В результаті робіт встановлено, що віднайдені скелетовані людські останки належали молодій людині жіночої статті.

Серед супровідного матеріалу найбільш цінним виявився обручальний перстень цієї особи, який містив на внутрішній стороні гравіювання з ініціалами та датою одруження 19 лютого 1884 р. Завдяки оперативній допомозі працівників Державного архіву Івано-Франківської області Любомир Харук та Тарас Галян вдалося встановити на основі метричних документів, що дана особа – Лаура Леокадія. Походила з відомої священицької родини УГКЦ Теодора Молчковського, на той час очільника Галицького деканату, і була дружиною іншого, також відомого, священника УГКЦ – Антонія Войцеховського.

Померла Лаура, ймовірно, в 1889 році, оскільки за архівними згадками саме в цей час овдовів Антін Войцеховський. Поховання в цинковій труні, використання піску, як абсорбенту говорить, очевидно, про те, що покійну доставляли десь здалеку і протягом тривалого часу після її смерті. Також голова утримувалась в правильному положенні при допомозі певної металічної пластини, що кріпилась до труни. Ймовірно, що вона могла померти після певної лікарської операції чи лікування.

“Ось приклад однієї з історій про те, як особиста річ людини може розповісти багато цікавого про неї, навіть через майже півтора століття. Також це прикладом успішної співпраці науково-історичних установ нашої області”, – йдеться у дописі.