У Ворохті відкрили кінну станцію — туристів возять на полонину з юшкою та дегустацією сиру (ФОТО)
У Ворохтянській громаді відкрилася нова туристична локація — кінна станція, звідки можна поїхати на полонину Борсучина з обідом і дегустацією карпатських сирів або просто покататися на коні. Станція працює тиждень і вже щодня приймає відвідувачів.
Про це пише Галка з престуру, організованого Івано-Франківським регіональним відділенням Асоціації міст України спільно з Ворохтянською селищною радою.
Станцію створили за грантові кошти Франкфуртського зоологічного товариства у співпраці з Карпатським НПП та ГО «Кінний клуб Верхи». Головна мета — впорядкувати кінний туризм у громаді: щоб екскурсії стартували з одного зручного місця, а самі послуги були організовані та безпечні для туристів, погоничів і коней.
Член організації Максим Ілитчук займається кіньми вже вісім років — почав у 11 років, коли батько тримав коней для сільськогосподарських потреб, і поступово втягнувся сам. Особисто в нього п’ятеро коней, які живуть на пасовищі за два кілометри від станції. Щодня він приводить їх сюди для роботи з туристами.
Для груп до 12–15 людей, використовують власних коней клубу. Для великих походів, наприклад на полонину, можна зібрати до 30–35 коней від різних учасників організації.
Серед постійних мешканців станції — п’ятирічний Любчик з характером і 11-річна Каштанка, яка, за словами Максима, «працює на всі сто» — спокійна і чемна. Від Каштанки нещодавно народилося лошадко Каміла.
«Любчик постійно перевіряє вершника на характер — якщо дати йому волю, він буде весь час зупинятися і їсти траву. Тому з ним треба тримати чіткий контроль», — посміхається Максим.
Найпопулярніший маршрут — поїздка на полонину Борсучина. Коштує 5 000 гривень з людини і включає грибну юшку, банош, дегустацію крафтових сирів, бринзи та будзу, а також інструктаж про традиційне гуцульське сироваріння. Просто покататися — 700 гривень за годину. На кожних двох-трьох коней є інструктор, тож досвід верхової їзди не потрібен.
Максим визнає: утримання коней — це недешево і дуже трудомістко. Лише на овес для одного коня — мінімум 600 гривень на місяць. Додати витрати на моркву, вітаміни, кальцій, фосфор, сіль. А ще щодня по три години праці на кожного коня — сім днів на тиждень, без вихідних.
«Не можу довірити догляд нікому — боюся, щоб вони попили, поїли, щоб з ними було все добре. Це відповідальність, яку я не можу перекласти на інших», — каже він.
Станція працює щодня з 10:00 до 19:00, маршрути можна замовити заздалегідь. У планах — розширювати графік і маршрути.
Головний спеціаліст відділу туризму Наталія Блага каже, що роль коня в Карпатах змінилася — раніше він перевозив деревину і сіно між полонинами та селами, тепер став провідником у світ Карпат для туристів.
«Взаємодія з кіньми дуже позитивно впливає на людське тіло — формує рівновагу і правильну поставу», — додала вона.
ФОТО ТИЖНЯ
