“Українському бізнесу доводиться економити на маркетингу”: розмова з дизайнером “Brendari”
Дизайн — це не лише про естетику, а й про стратегію, психологію та вплив. Як агенції з Івано-Франківська вдалося вийти на національний рівень, чим особливий брендинг в Україні та як працювати з великими проєктами — про це та більше розповів “Галці” дизайнер СЕО бренд-агенції “Brendari” Євген Єфіменко.
— Розкажіть про створення агенції “Brendari”. З чого все почалося?
— “Brendari” — це бренд-агенція з Івано-Франківська. Близько 10 років тому ми разом із партнером Миколою Шкварком вирішили створити власний бізнес і робити якісний дизайн — зокрема логотипи. Від початку хотіли працювати саме в Івано-Франківську, бо це місто, в якому нам комфортно.
Починали з локальних проєктів — працювали з бізнесами в Івано-Франківську, Львові, на Буковелі. Розробляли логотипи, пакування, допомагали з візуальною айдентикою. Так поступово напрацьовували досвід і формували своє ім’я у сфері дизайну.
— Сьогодні ви працюєте з великими українськими проєктами. Як вдалося досягти такого рівня?
— Якщо чесно, я інколи й сам дивуюся. Але значною мірою ми завдячуємо саме Франківську. На початку нам довіряли місцеві бізнеси, громадські організації, різні ініціативи. Ми разом із ними росли, навчалися і ставали сильнішими як команда.
Згодом про нас почали дізнаватися в інших містах — працювало так зване “сарафанне радіо”. Клієнти рекомендували нас іншим, і це поступово відкривало нам шлях до більших проєктів. Так ми й вийшли на всеукраїнський рівень.
— Ви працювали над айдентикою футбольних клубів. Чого, на вашу думку, сьогодні бракує українському спортивному брендингу?
— Загалом ситуація в українському спортивному дизайні є стабільною. Ми надихалися глобальним футболом — європейськими клубами та світовими спортивними організаціями.
Першим нашим проєктом у цій сфері була емблема для МФК «Прикарпаття». Це була волонтерська робота, адже ми з дитинства вболівали за цей клуб і хотіли створити айдентику, якою могли б пишатися фанати. Саме тоді ми почали глибше вивчати футбольний дизайн і зрозуміли, що він має свої правила та специфіку.
Емблеми не створюються так само, як логотипи для бізнесу — тут важлива традиція, символіка і впізнаваність. Цей проєкт став для нас стартом: його помітили, і згодом до нас почали звертатися інші клуби.
Щодо загальної ситуації, український футбол не суттєво відстає від європейського в дизайні. Основна проблема — це фінансування. Через війну клуби змушені економити, зокрема й на маркетингу. Водночас вони продовжують активно працювати: розвивають соцмережі, створюють мерч, підтримують військових.
Я вважаю, що українські дизайнери вже досягли рівня, який дозволяє конкурувати на глобальному ринку.
— Ви також працювали над редизайном логотипу фонду “Повернись живим”. Що було найскладнішим у цьому проєкті?
— З початку повномасштабної війни ми вирішили допомагати військовим і волонтерським організаціям через дизайн. Це наша сильна сторона, і ми хотіли використати її з користю.
З фондом “Повернись живим” співпраця почалася випадково — у перші місяці війни вони перебували в Івано-Франківську і шукали дизайнерську підтримку. Через рекомендації вийшли на нас, і ми почали допомагати з різними завданнями.
Згодом стало зрозуміло, що логотип потребує оновлення, особливо з огляду на вихід фонду на міжнародний рівень. Найбільшим викликом було не створити щось кардинально нове, а зберегти впізнаваність.
У редизайні важливо не втратити те, що вже працює. Ми підходили до цього процесу як інженери: аналізували пропорції, товщину ліній, використання логотипа на різних носіях — від цифрових форматів до гравіювання на металі.
У результаті ми не змінили сутність логотипа, а вдосконалили його для практичного використання. Також розробили повноцінну систему айдентики: патерни, шрифти та брендбук, який фонд використовує у своїй роботі.
— Після початку повномасштабної війни ви почали працювати і з військовою айдентикою. У чому різниця між такими проєктами та роботою з бізнесом чи спортом?
— Насправді кардинальної різниці немає. Основна відмінність — у часі. Військовим зазвичай потрібно швидко: є запит від підрозділу або командування, і рішення треба приймати оперативно.
Ми вже створили десятки шевронів від початку повномасштабної війни. Звернення надходять постійно, тому працюємо у форматі черги: поступово беремо проєкти в роботу і передаємо готові рішення.
Якщо говорити про процес, бізнес має більше часу на аналіз, тестування, варіанти. У військовій айдентиці є чіткі правила і обмеження — це досить регульована сфера, де важливо не перевантажити дизайн зайвими елементами.
Частина нашої команди постійно працює над волонтерськими проєктами — шевронами або айдентикою для військових і благодійних організацій. Для нас важливо зробити це швидко, щоб результат одразу почав працювати.
Ці проєкти ми виконуємо безкоштовно — це наша форма допомоги військовим від початку повномасштабної війни.
— Ви реалізували сотні проєктів. Який із них став для вас найбільш емоційним або відповідальним?
— Один із найважливіших для мене — це робота над айдентикою збірної України для “Ігор нескорених”. Ми розробляли форму, у якій українські ветерани представляли країну на міжнародних змаганнях у Канаді.
Нашим завданням було створити дизайн, у якому вони почуватимуться гідно, представляючи Україну. У таких проєктах дуже важливо знайти баланс — не зробити форму надто яскравою або, навпаки, занадто стриманою.
Це був сильний емоційний досвід. Коли я бачив, як українські військові виходять на арену, відчував гордість за команду і за те, що ми стали частиною цього процесу.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
