Українських жінок важко зламати: як Ганна Ощепкова з Краматорська розвиває освітній бізнес на Франківщині (ФОТО)
Історія Ганни Ощепкової з Краматорська – це історія української жінки, яку війна випробовує на міцність. Підприємниця вела бізнес у сфері приватної дошкільної та шкільної освіти. Вона першою в місті заснувала 4 приватні початкові школи «Кідс юніт», дитячий садочок. Разом з чоловіком мали виробництво дерев’яних меблів та посібників «Планета знань» , спеціалізовані магазини для суші.
В березні 2022 року жінка саме планувала відкрити другу філію дитячого садочка. Але війна зруйнувала її наміри. Після того, як російська ракета вщент спалила обладнання та одне з приміщень, Ганна релокувалася до невеличкого містечка на заході країни в Коломию, що на Прикарпатті. І змушена була будувати бізнес з нуля. Разом з подругою відкрили там садочок, пізніше школу в Івано-Франківську. З чоловіком запустили виробництво спеціальних тестів для реабілітації.
Якщо на товари для реабілітації попит зберігається, то попит на заклади приватної освіти в найближчому майбутньому може йти на спад, розповідає Ганна і додає – започаткувала бізнес, коли в Україні спостерігався бум народжуваності – державні садочки були переповнені. Зараз в країні рекордно низька народжуваність, багато дітей разом з батьками виїхали за кордон, через брак учнів закривають навіть державні освітні заклади.
Як жінці вдається вести успішний бізнес і яка її формула стійкості під час війни – читайте далі в інтерв’ю Галки.
– Ганно, з чого розпочався ваш шлях у бізнесі?
– Я працювала на керівних посадах: на заводі, пізніше очолювала обласну філію банку. Але ще коли моя дочка була маленька і відвідувала курси з підготовки до школи і почала вивчати англійську мову, то мені не подобався підхід та рівень цієї підготовки, який тоді надавався в місті. І саме тоді виникла ідея відкрити власний бізнес, де навчали б дітей так, як я собі уявляла – сучасно, результативно і з вау ефектом для батьків! Перший приватний дитячий центр я відкрила у Краматорську у 2014 році.
Я орендувала приміщення, площею 105 метрів, і моя дочка першою тестувала навчальні програми, курси і в деякий момент навіть вчила п’ять мов.
У 2014 році, поки ми робили ремонт, шукали і навчали педагогів, в країні почалась війна, в квітні Краматорськ був окупований, в липні звільнений, а ми продовжували готуватись до відкриття закладу. Ми закуповували обладнання, посібники, шукали педагогів і вибирали програми, які давали б той результат, який ми хотіли давати. Своїх перших педагогів ми возили на навчання і стажування в Київ, бо за методикою Макото Шичиди, яку ми для себе обрали, в Україні більше ніде не працювали.
З вересня ми вже мали набрані групи дітей і почали працювати. Спочатку ми пропонували курси, які найбільш користувались попитом: підготовка до школи, англійська мова, репетиторські послуги для школярів, ранній розвиток для малюків, пізніше з’явилася нейропедагогіка, яку поступово інтегрували у всі курси.
Коли ми готувались до відкриття, то бачили, що на ринку якісних посібників практично не було. Були посібники китайського виробництва, але якісні китайські коштували, як «крило винищувача», а потрібно їх було багато різних і по кількості комплектом на групу. Відповідно ми не могли собі дозволити купити їх в необхідній кількості, та й асортимент на ринку нас не задовольняв . У мого чоловіка був свій бізнес, пов’язаний з електрикою. Але він любить щось майструвати і вдома мав майстерню з кількома невеличкими верстатами.
Я до нього приходила і просила зробити по зразку або малюнку необхідні мені посібники. Так вечорами дома конструювались і виготовлялись дерев’яні іграшки і посібники, які були необхідні нам за нашими методиками. До слова, коли ми приїхали на Прикарпаття, то нам казали, що це дуже дивно бачити виробників дерев’яних іграшок з Донеччини, бо обробка дерева більш поширена на заході країни.
– Наскільки популярним був ваш бізнес?
– Як тільки ми відкрилися, то одразу запрацювали з повним завантаженням, а це 100 -150 дітей за місяць. Тоді конкурентів практично не було. Ми поступово масштабували бізнес і на початку 2022 року в нас було вже чотири філії центру розвитку і один дитячий садочок. Сказати, що освітній бізнес дуже прибутковий, я не можу. Оборот бізнесу на початку 2022 року перед війною становив від 300-350 тисяч гривень в місяць.
Зазвичай рентабельність на послуги ставиться 20-25 % і це нормально, бо дозволяє жити і заробляти. В освіті немає такої рентабельності. Якщо рентабельність 15-20%, це вже круто. Основні статті витрат – зарплата і податки працівникам, оренда.
– Як війна вплинула на бізнес?
– 24 лютого ми вже не працювали, прильоти по місту були в перший день повномасштабної війни. Багато наших клієнтів одразу виїхали і вивезли дітей. Виїзджали і педагоги. Ми розрахували людей і виплатили зарплату. Спочатку у мене був ступор і шок. Ми одразу підключились до волонтерського руху у місті. А 18 березня в нашу найбільшу філію прилетів російський Іскандер і все обладнання згоріло. П’ятиповерхова будівля, де ми орендували приміщення, була зруйнована повністю. Нас там не було, на щастя, але це був житловий будинок, і цей, на той момент, перший удар по Краматорську, мав страшні наслідки, були жертви серед мешканців будинку. Саме тоді прийшло усвідомлення – що це війна і вона надовго. Бо до цього був якийсь ступор. Не можу передати словами – це був стан, в якому ти просто завмер і щось робиш, але якось механічно.
Саме після втрати частини обладння і приміщення, ми розірвали всі договори оренди, а все обладнання зібрали і вивезли. На той момент в нас було ще два магазини суші, виробництво посібників та меблів для дитячих закладів.
У квітні вирішила їхати з Краматорська – забрала маму, кішку, сина, дочку з родичами відправила за кордон раніше, і поїхала до колеги в Дніпро.
В місті тоді залишалось близько 40 тисяч населення з 250 до війни. Ми виїхали, і на наступний день стався жахливий обстріл залізничного вокзалу. Після цього ми уже остаточно вирішили не повертатися в Краматорськ. З 2014 року наша «Планета Знань» входила до невеликої Асоціації керівників приватних дитячих закладів, а це 25 міст України.
Моя колега з асоціації Наталя з міста Коломия, що на Прикарпатті, запросила до себе, допомогла з житлом. Ми виїжджали «на два -три тижні», з надією просто перечекати. Але коли просиділи місяць в Коломиї, а ситуація на Донеччині тільки погіршувалась, то прийшло розуміння, що війна швидко не закінчиться.
На той момент фінансової подушки в нас не було, бо багато коштів ми вклали у відкриття ще одного дитячого садочка на 60 дітей в Краматорську, відкриття якого було заплановане на 10 березня 2022 року. Ми почали думати, як заробляти на новому місці, і коли колега мені запропонувала відкрити в партнерстві приватний дитячий садочок, то це було дуже вчасно. Я погодилася, бо маю великий досвід запуску нових проєктів, я відкриваю їх доволі швидко, і мені це дуже подобається. Обговорили умови, і ми з чоловіком повернулися в Краматорськ, щоб вивезти звідти вціліле обладнання в Коломию. Вивозили ми його по державній програмі релокації, і на той момент це було просто неймовірним везінням, бо ціни на автотраспортні перевезення злетіли захмарно. А по цій програмі нам безкоштовно надали залізничний вагон.
Ми змогли вивезти наше виробництво, верстати, матеріали, обладнання дитячих закладів і навіть колекцію старовинних вишиванок кінця 19 ст. моєї подруги.
І 13 червня 2022 року в Коломиї вже прийняв своїх перших вихованців садочок «Радість прескул». Першими клієнтами здебільшого були дітки ВПО, місцеві жителі до нас ще приглядалися деякий час. Але вже за декілька місяців ми мали 3 групи діток, і більшість з них це були маленькі коломияни.
– Настільки успішним був бізнес уже в Коломиї та Івано-Франківській області?
– Загалом бізнес успішно стартував. Ідея масштабуватися мене ніколи не покидала.
Я людина енергійна і мені постійно треба щось робити. У Краматорську було 4 заклади і планувався 5-тий, магазини суші і виробництво, а в Коломиї пів садочка. Хотілося більше, тому у січні 2023 року я відкрила дитячий садочок «Кідс Юні» в Калуші , а у серпні 2024 року Приватну початкову школу «Кідс Юні» у Івано-Франківську.
Зараз вже кількість дітей в садочку в Коломиї – 35, Калуш -28, 10 дітей в школі на очній формі і 18 дітей на онлайн навчанні. Ми намагаємося тримати середній рівень оплати, бо першочергова задача – доукомплектувати класи і напрацювати репутацію. В Коломиї вартість абонементу – 7 тис грн без харчування, в Калуші – 6 тис. грн. Школа – 8500 на повний день. В підсумку оборот школи становить від 150-180 тис. гривень щомісяця, оборот дитячих Садочків до 250 тисяч гривень.
– В чому унікальність продукції, які ви виготовляєте на вашому виробництві?
– Основні споживачі нашої продукції це дитячі заклади, лікарні, реабілітаційні центри, ІРЦ, які працюють як з дітьми, так і з дорослими.
Ми розробили і випускаємо унікальні посібники, нейротренажери та балансири, які використовуються в роботі з дітками з особливими потребами.
Вже після релокації ми запустили у виробництво лінійку функціональних тестів для реабілітологів, які працюють з людьми з порушеннями опорно-рухового апарату, і попит на них, в умовах війни і великої кількості поранених, тільки зростає.
Виробляємо також ліжка штабельовані власної розробки для дитячих закладів.
А недавно почали робити ігрове обладнання для ігрових майданчиків та шкіл. В нас невеличка майстерня, де працюють двоє працівників.
– Яка Ваша особиста формула успіху?
– Класні програми і робота з батьками. Ми працюємо на двох клієнтів – на дітей і батьків, яким має подобатися результати дітей. Вдосконалення і навчання. Наші педагоги вчаться постійно і навіть в договорах прописано, що раз у півроку вони мають проходити курси і підвищувати свою кваліфікацію. І це крім того, що на щотижневих педнарадах їх навчають наші методисти.
Багато уваги ми приділяємо роботі з батьками, це і індивідуальні зустрічі, і збори, і постійний зворотній зв’язок, бо важливо, щоб ми їх чули.
Ми відповідальні за те, що вкладаємо в наших дітей. Тому програмам ми приділяємо максимум уваги, бо наша мета – це якісна сучасна інноваційна освіта. Наші заклади – це освітні центри , а не просто якісний догляд.
Згідно останніх даних найбільшу кількість ФОПів за період 2022-2025 рр відкрили жінки. Жіноче підприємництво в Україні демонструє небачений досі ріст. Як ви думаєте, причина успіху жіночого бізнесу пов’язана з війною, бо більшість чоловіків на фронті, а жінкам доводиться тримати фінансовий тил, чи в чомусь іншому?
Так, дійсно, жінки вимушені були очолювати бізнеси, бо чоловіки пішли на фронт. Але жінки – успішні керівниці були і до війни. Я вважаю, що жінка в бізнесі мислить по іншому, вона більш гнучка і креативна. Так закладено природою – бо ми мусимо продовжувати рід, і тому нам дано більше гнучкості у виживанні.
Українських жінок важко зламати. Коли в 2022 році я опинилась в Коломиї, то була просто в емоційній ямі… Дім, бізнес і все залишилося там. Я сиджу в порожній квартирі і тупо не розумію, що робити далі. Це був емоційний провал. Знаєте що мене повернуло? На одній ізнаших жіночих онлайн зустрічей хтось пожалівся, що «скільки ж можна починати все з нуля, бо вже 50 років»? І тут прозвучала фраза, яка змінила моє сприйняття і спрацювала як поштовх до дії «Ми не починаємо все з нуля – в нас, як мінімум, є наш досвід.» Я дійсно усвідомила, що маю неймовірний досвід і експертизу, яка допомагає мені рухатись вперед.
Впевнена, що навіть якби не вдалося перевести обладнання і відкрити садочки, то я б придумала б щось інше.
Пригадуєте казочку про двох жаб, які попали в глечик з молоком і одна склала лапи і потонула, а друга так гребла лапками , що з молока збила сметану і таким чином вибралася звідти? Це і є характер української жінки в бізнесі. Це я, яка буде боротись до останнього. А ще варто згадати про колег, знайомих і незнайомих людей, спільноти, асоціації, які весь час підтримували і додавали мені сили!
ФОТО ТИЖНЯ
