Українцям треба вчитися, щоб срачі були конструктивними, – громадська діячка Ярослава Кравченко (ВІДЕО)

Ярослава Кравченко – директорка ДИКОГО театру та співведуча проєктів «Ебаут» і «Телебачення Торонто» – розповіла про те, як реагує на хейт в коментарях, звідки сили на всі проєкти й поділилася думками про відвертість і “срачі”.

Читайте також: Моя історія війни – одна з найкращих історій життя, — ветеран війни, блогер і письменник Олександр Будько (ВІДЕО)

Про це та інше Кравченко розповіла у свіжому випуску ютуб-проєкту “Розмова” ведучому Сергію Лиховиді.

– Про реакцію на хейт у коментарях

– Не так давно три дні поспіль був повний місяць – я знаю, що є багато людей залежних від цього. Я прокинулася о третій ночі, місяць в хату – не спиться. Я беру телефончик, відкриваю коментарі під одним з випусків “Ебаут” про гендерно зумовлене насильство, яке в Україні зараз є проблемою. І я зачепилася з одним підписником, але оскільки це була ніч і моя прокачка витримки й броня реакції на хейт була якось вимкнена, словом, закінчилося все тим, що я йому написала “Пане, їдіть нах*й”, тому що мої аргументи закінчилися.

Тому я дуже люблю коментарі, я їх читаю, але, наприклад, в проєкті “Ебаут” є дуже крута SMMниця Оль Перехрест. І вона зранку зайшла, прочитала це все і каже: “Яся, відійди, будь ласка, на кілька годин від ютубу” (сміється – ред.).

– Як вдається розподіляти сили на усі проєкти?

– Я не виключаю моменту, що можу вирости з одного з цим проєктів. Наприклад, влітку у мене народився проєкт “Всі по 10”, який триває досі. Це щоденні мікродонати, якими ми закриваємо збори “маленьких” волонтерів.

Я можу вирости з чогось або проєкт може мене перерости.

Чому так багато паралельних проєктів? Це мені не дає занудьгувати. Я перекладаю активність з проєкту на проєкт і вони мені весь час цікаві, я не встигаю зненавидіти команду людей і взагалі те, що ми робимо.

Якби я щодня записувала “Торонто” або “Ебаут”, то це б могло породити несприйняття, а так – я щоразу приходжу як на свято, встигаю навіть скучити. Тому це весь час на драйві й тому це любов.

– Твої дві думки: сьогодні працює тільки відвертість, українці люблять срачі. Чи можна бути на 100% відвертою і при цьому уникати цих срачів?

– Уникати – ні, бути готовою до срачів – можна бути. Відвертість – це ж провокація, тому що з іншого боку стоїть що – “шо люди подумають?”. Мені подобається бути відвертою, наскільки це можливо і навпаки – орієнтуватися, що люди можуть подумати щось. 

Щодо срачів, то мені подобається, коли це конструктивно, але, знову ж таки, нашому суспільству треба вчитися, щоб срачі були конструктивними.

Мене дуже переймає зараз відсутність “інституту репутації”. Когось можуть “закенсилити”, закопати за якийсь невеличкий проступок. А є купа людей, які продовжують зашкварюватися, їм це, чомусь, пробачають, зовсім не включають критичного мислення і ці люди можуть продовжувати обіймати посади тощо. 

Якби наші срачі стали більш конструктивними – не те щоб пообсирати когось – я б тоді цю якість українців не викреслювала.

Більше – у відео:

Додамо, що проєкт “Розмова” – це не класичне інтерв’ю, це – відверта та щира розмова двох людей про всі ті події, які зараз відбуваються в Україні.

“Ми говоримо про дуже серйозні та складні речі, але ми не забуваємо інколи посміхатися і не відходимо від світлої сторони, адже добро і світло обов’язково переможе!”, – ділиться Сергій Лиховида.