У суботу, 22 січня, країна відзначає День Соборності України.
Саме 22 січня 1919 року було підписано Акт злуки Української народної республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в єдину українську державу, який увійшов в історію як «Акт Злуки», пише НВ.
Роком раніше — 22 січня 1918 року — було підписано IV універсал УЦР, який проголосив повну незалежність УНР.
22 січня 1919 року на Софійській площі прозвучали такі слова:
«Віднині зливаються в одне віками відділені одна від одної частини України — Галичина, Буковина, Закарпаття і придніпрянська Україна — в одну Велику Україну. Виповнилися відвічні мрії, для яких жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу…».
Офіційний державний статус День Соборності України отримав у 1999 році.
30 грудня 2011 року указом президента Віктора Януковича День соборності на офіційному рівні було скасовано, а замість нього встановлено День соборності і свободи України. Проте 13 листопада 2014 року указом президента України Петра Порошенка свято було відновлене.
Щороку 22 січня на вулицях Києва, Харкова, Львова та інших міст України можна побачити людей, які відзначають це свято. Живі ланцюги, які вони традиційно утворюють, символізують об’єднання країни.
Перше офіційне святкування Дня соборності України
22 січня 1939 року, вперше за 20 років було урочисто відзначено на офіційному рівні свято Соборності. Відбулося це в Карпатській Україні, у місті Хуст, на той час — автономній республіці Чехословаччині. Це був привід нагадати закарпатцям про волю, висловлену на з’їзді Всенародних зборів українських у Хусті 21 січня 1919 року про приєднання Закарпаття до Української Народної Республіки зі столицею в Києві.
Це була не просто маніфестація, а найбільша за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини демонстрація місцевого населення за участю 30 тис. людей, які з’їхалися до столиці Карпатської України з усіх куточків краю.
Живий ланцюг на честь Дня Соборності України у 1990 році
Ця акція стала однією з найяскравіших подій під час руху за відродження незалежної, соборної і демократичної України. Патріотичні сили у передчутті розпаду СРСР об’єдналися і 21 січня 1990 року організували живий ланцюг між Києвом та Львовом, як символ духовної єдності людей східних і західних земель України та існування єдиної, соборної України. Від 1 до 3 мільйонів людей, взявшись за руки, створили на дорогах і шосе безперервний ланцюг від Києва до Львова.
Одними з організаторів живого ланцюга виступили дисидент і колишній політв’язень Богдан Горинь та його брат Михайло.
«Ідея з’явилася після „ланцюга Злуки“, проведеного в республіках Балтії: Литві, Латвії та Естонії, який показав радянському режимові їхню єдність. Крім того, у вересні 1989 року з моєї ініціативи ми організували „ланцюг смутку“ у Львові, до 50-річчя введення радянських військ в Галичину», — розповів він в інтерв’ю Радіо Свобода.
Через рік і 11 місяців, 26 грудня 1991 року, Радянський Союз припинив своє існування, а Україна отримала довгоочікувану незалежність.
Відродження живих ланцюгів
В кінці 2000-х почала відроджуватися традиція створення живих ланцюгів, які символізують єдність України. У 2008 — 2011 роках у Києві такі ланцюги створювали на мосту Патона. Таким чином символічно об’єднували правий і лівий береги Дніпра. Найбільшого розмаху досягла акція 2011 року, коли на міст Патона прийшли понад 1000 людей. 22 січня 2011 року живий ланцюг також був створений у понад 20 містах України. А у Львові близько п’яти тисяч людей створили ланцюг від пам’ятника Тарасу Шевченку до пам’ятника Степану Бандері.
29 листопада 2013 року в рамках Євромайдану відбувся живий ланцюг Україна-Європа, до кордону з ЄС. Довжина ланцюга 625 км, його утворили 520 тисяч людей.
У 2020 році, на честь Дня Соборності на мосту Патона утворили живий ланцюг з українськими прапорами.
ФОТО ТИЖНЯ
