Олександр Снурніцин народився та виріс у Херсоні, тож називає себе корінним херсонцем. Проте 24-го лютого його життя змінилося — вторгнення рф, окупація рідного міста, виїзд до тоді невідомого місця проживання. В Івано-Франківську родина Снурніциних наважилася розпочати власну справу – разом Олександр та Анастасія створили кавʼярню “Grain of Faith”.
Читайте також: Херсонець за грант відкрив у Франківську кавʼярню в американському стилі
Відтепер у Франківську є ще один осередок кави з південним смаком, а ще — домашньою випічкою за родинними рецептами. Шукати кавʼярню потрібно біля Ратуші у провулку з птахами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Незвичне меню, херсонська кава та іменні стаканчики: як подружжя переселенців знову починає бізнес у Франківську
“Галка” поспілкувалася з Олександром про життя в окупації, про Франківськ, схожий на Херсон, відкриття кавʼярні за грантові кошти та про плани на майбутнє.
Херсон та окупація
Все своє життя Олександр провів у Херсоні, поки не почалася велика війна… До початку вторгнення працював у сфері обслуговування – офіціантом, барменом, а згодом перекваліфікувався у баристу та пʼять років розвивався вже у цьому напрямку, викладав курси для барист у херсонському навчальному центрі.
Війна застала Олександра та його родину (дружину та маленьку доньку) у ліжку, в рідному місті. Йому подзвонили з військкомату та сказали – приходь, війна почалася.
«Я спочатку не повірив, але потім побачив новини… Ми жили на квартирі в Херсоні, я відправив дружину з донькою до мами, а сам поїхав у віськкомат, де був закріплений. Виконав там, що від мене було потрібно, і вони сказали, що поки що ти нам тут не потрібен».
Сімʼя провела в окупації півтора місяця. Олександр розповідає, що як тільки місто захопили — всі у той момент втратили роботу.
«Потім вже з часом щось налагодилося, бо хтось продавати має, є попит і це хтось мусить робити. Весь Херсон, вся окупація – це одразу втрата доходу. Ми, наприклад, протрималися півтори місяці, коли зрозуміли, що у нас немає на що жити».
Сім’я виїхали з міста 11 квітня. Виїжджали через російські блок-пости, було страшно. Олександр переконаний, що їм дуже пощастило, бо не потрапили під обстріл, їх не сильно оглядали окупанти на блок-постах.
Франківськ, що дуже схожий на Херсон
Родина досить випадково оселилася в Івано-Франківську. Спочатку приїхали у Тернопіль, де пробули кілька днів, а тоді вирушили до Франківська, адже тут вже жили знайомі.
«У мене не було 100% впевненості, що ми тут залишимося, взагалі коли ти їдеш нікуди – це дуже важко. Ти не знаєш, на що очікувати, ти просто не плануєш, бо немає сенсу планувати.
У місті я вперше, раніше бував тільки проїздом. Франківськ дуже схожий на Херсон. Можна сказати, що за кількістю людей, тобто я не відчув дискомфорту в тому, що велике місто, або маленьке місто. Воно трохи менше по географії, бо немає такої кількості промзон всередині міста. Пристосовуватися, коли ти приїжджаєш до іншого міста не зі своєї волі – важко. Я вдячний всім франківцям, які роблять це місто таким, яким воно є».
Родину спочатку прийняла сімʼя у Побережжі, що за 20 кілометрів від Франківська. Олександр почав щодня їздити до міста, аби працювати баристою в одній з кавʼярень.
Мрія могла не здійснитися
Мрія та бажання відкрити свій заклад в Олександра вже були давно, проте під час перебування в окупованому росіянами Херсоні, це бажання значно посилилося.
«В окупації зрозумів, що моя мрія може не здійснитися. Тобто це був один із поштовхів. Розуміння, що життя наше може обірватися в секунду. Ми часто все, про що мріємо – відкладаємо, думаємо, що зараз не час. А коли ти переживаєш страх за своє життя, то цей страх більший за страх невдачі. Хоча це не означає, що це буде легко».
Грошей, аби розпочати власну справу, у родини не було. Кредити так просто у банках не дають. Тоді Олександр побачив, що зʼявилися гранти від держави на створення бізнесу.
“І це був шанс для нас з дружиною почати все з нуля, навіть якщо у тебе немає грошей. Я написав бізнес-план, його затвердили у першій хвилі, я його захистив. А потім було дуже довге очікування. Тобі ніби його схвалили, але аж через два місяці я отримав гроші – 250 000 гривень”.
Лише грантових коштів не вистачило б, щоб відкрити кавʼярню, проте Олександру позичив частину грошей власник франківської кавʼярні Moun, де він працював баристою.
“Це було для мене дуже неочікувано, адже ми ніби майбутні конкуренти, але він дуже хороша людина”.
Крім того, з отриманням гранту на чоловіка навалилося чимало бюрократичних перепон, а ремонт у приміщенні робив самотужки.
“Ремонт у приміщенні робив я з одним хлопцем. І було чимало паперових питань вже після (ред. отримання гранту). Коли ти щось купуєш для ремонту, їдеш в магазин, створюю там накладну, а потім в банку завіряю її, потім назад в магазин. Це гарна можливість відкритися, але це не так, що тобі просто дарують гроші. Це важко”.
Кавʼярня отримала назва «Grain of Faith», або ж українською «Зерно віри».
«Ми християни, віримо у Бога. Ми думаємо, що кожній людині в нашій країні зараз потрібна віра, не обовʼязково бути релігійним фанатиком, а просто віра в Бога, віра у Перемогу, віра у себе, віра у те, заради чого ми щось робимо.
Мене запитували, і я собі думав – чому саме зараз? Адже зараз війна, ніби не час для кавʼярні. Але це те, що я можу. Я не можу взяти в руки зброю, тому що у мене такі релігійні переконання. Але я можу рухати економіку, створювати робочі місця. Згідно з грантом, я маю взяти на роботу мінімум двох працівників».
Зараз у кавʼярні працюють два баристи — сам Олександр та його напарник, 19-річний Ян з Миколаєва.
«І з ним вийшла доволі цікава історія. Він сам мене знайшов, точніше його мама. Вона десь побачила, що ми відкриваємо кавʼярню і запитала мене, чи не потрібні нам баристи, розповіла, що вони з Миколаєва. Так він і потрапив до нас на роботу».
Кава з Півдня та Києва
Крім барист з Півдня, тут ще й кава на зернах з Одеси. Такий вибір Олександр зробив, бо хотів виділитися на фоні інших кавʼярень міста, які більшістю працюють із місцевими постачальниками кави. А от обсмажчик “Foundation coffee roasters” доволі популярні серед кавʼярень саме на півдні України.
«У професійного баристи є список напоїв, за якими він обирає, чи готує кавʼярня смачну каву. Це фільтр, капучино, еспресо. Ці три напої я можу сміливо запропонувати спробувати у Grain of Faith, не боячись, що вони будуть несмачні. Також ми готуємо на альтернативному молоці: бананове, кокосове, мигдальне, вівсяне, безлактозне. І каву без кофеїну».
А на фільтр обрали київського обсмажчика, адже разом з ним Олександр відкривав для себе каву.
До слова, у кавʼярні стартували цікаві акції: “купуєте десерт — отримуєте будь-який напій у подарунок” або “купуєте напій — отримуєте другий будь-який напій у подарунок”.
«Бізнес перш за все має бути прибутковий, але так само він працює для людей. Наша ціль працювати, мати для себе на життя, можливо комусь допомагати. Зараз ми тільки відкрилися і нам треба познайомитися з людьми. Тому зараз ми даємо мінімальні ціни з максимально можливим сервісом на ці ціни».
Обліпиховий, імбирний, ягідний (чорничний) – саме такі сезонні чаї самотужки готують для своїх гостей у Grain of Faith.
«Ми намагаємося робити напої та десерти максимально натуральними. Якщо можна десь придбати заготовку чаю з обліпихи, але там є сорбат калію, то ми від цього відмовляємося. Ми краще купимо заморожену обліпиху, перебиваємо її з цукром або з апельсином чи мандарином, і робимо чай, в якому немає хімії».
Дружина Анастасія за рік до війни почала займатися домашньою кондитерською справою. Друзі вже тоді їм казали, що от один варить каву, інша робить десерти — відкривайте кавʼярню.
«Майже всі десерти ми робимо самі. Вона (ред. дружина) починала з капейків, її можна називати королевою капкейків, але тут ми їх поки що не продаємо. Якось у Херсоні цей напрямок більш розвинений, а от у Франківську більше макарони люблять.
Для кавʼярні дружина готує Наполеон, Чізкейк, Брауні, Кіш з куркою та грибами, печиво шоколадне або кокосове. Раджу спробувати Чізкейк, адже якось він дружині вдався і ми підтримуємо один і той самий рецепт».
До слова, електрику у кавʼярні майже не вимикають, тому сюди можна сміливо приходити попрацювати. Навіть коли немає світла, то роутер заживляють від павербанків, тому інтернет є завжди.
«Приміщення знайшли ще до того, як росія почала атакувати нашу інфраструктуру, тому можна казати, що нам пощастило, що тут рідко вимикають світло».
Звільнений Херсон та плани на майбутнє
«Звільнення Херсону – це було відчуття перемоги. Дім звільнили. Мені багато хто казав, навіть не з херсонців, що це була, як маленька перемога. Ті відчуття, ти розумієш тих людей, хто там був, ти бачиш їхню реакцію. Вся Україна бачила, що Херсон не чекав росіян, він чекав українців, наших військових.
Думаю, що ті хто там, та й всі люди розуміли, що коли звільнять Херсон, що буде важко, велика ймовірність, що будуть обстрілювати. Коли Херсон був в окупації, там було важко морально, психологічно, фізично, але сам ризик, що на тебе прилетить снаряд – був не дуже великий, бо наші не обстрілювали, тільки ті… Моя думка, що якщо є можливість, треба виїжджати. Але це вибір кожного. Я пишаюся тими людьми, котрі не виїхали», – каже Олександр.
Коли кавʼярня у Франківську вже почне працювати самостійно, а у Херсоні стане спокійно, «наші сусіди заберуться до себе за стіну», Олександр хоче відкрити ще заклад там. А поки що планує, як розвивати кавову культуру в Івано-Франківську.
Порадити від Олександра людям, які планують відкривати свою справу.
- Чим більше ви будете розмовляти з тими людьми, які мають досвід, тим краще. Краще бути дуже-дуже допитливим і запитувати абсолютно все. І навіть запитувати: «Можливо я щось не запитав?».
- Якщо ви плануєте щось відкривати і рухатися у цьому напрямку — це буде тяжче, ніж ви думаєте. Будуть такі моменти, що ви навіть не думали, що вони будуть, а вони – будуть.
- Ніколи не опускайте руки та не здавайтеся. Ви програєте, коли здастеся.
Все це я пережив зі свого досвіду, і продовжую переживати.
Текст: Тетяна Зелінська
Фото: Юрій Валько
ФОТО ТИЖНЯ
