«В Україні медреформа йде вперед, а медсестринство десь загубилося», – куратор медсестр Франківської ОКЛ Наталія Ружило

Автор: Зелінська Таня

26 Січ, 2021 12:40

«В Україні медреформа йде вперед, а медсестринство десь загубилося», – куратор медсестр Франківської ОКЛ Наталія Ружило

Серед працівників Обласної клінічної лікарні є випускники Івано-Франківського базового медичного коледжу. У спеціальній добірці матеріалів на сайті закладу кілька історій розповідають про випускників коледжу, серед яких і заступниця медичного директора з медсестринства Наталія Ружило. 

Про її шлях у професію, цінності та здобутки читайте у матеріалі Галини Добош, інформує “Галка” з посиланням на сайт Івано-Франківської обласної лікарні.

Наталія Степанівна Ружило – заступник медичного директора з медсестринства КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради», експерт департаменту охорони здоров’я обласної держадміністрації з питань медсестринства, керівник курсів підвищення кваліфікації для головних та старших медсестер, заступник голови атестаційної комісії молодших спеціалістів з медичною освітою, голова ДЕК в Івано-Франківському медичному фаховому коледжі (Івано-Франківському базовому медичному коледжі), співзасновниця громадської організації «Асоціація сімейних медичних сестер». А ще не просто членство, а активна участь у різних професійних і громадських об’єднаннях, адміністрування медсестринської сторінки в соцмережах, один час – викладацька робота. Як все встигати, та ще й залишатися перфекціоністом – все робити з налаштованістю на досконалість?

Колись дуже любила читати – тепер між літературою художньою і професійно орієнтованою перевагу надає останній. Колись любила вишивати – тепер на це захоплення дуже мало часу залишається. А бути лідером звикла з дитинства.

– Зі школи очолювала тих, хто був поряд, – пригадує Наталія Ружило. – Ще на параді жовтенятських військ я була командиром всі роки. Навіть воєнком якось сказав, коли ми здобули чергову перемогу на якихось змаганнях: мені б таких командирів побільше. Вчилася відмінно, їздила на олімпіади.

А як вступила в Івано-Франківське медичне училище, зізнається, спершу почувалася незатишно далеко від батьківської опіки, між міськими дівчатами, навіть дещо закомплексувала. Але вже наприкінці першого курсу стала старостою. Ніхто за неї не просив, ніхто за плечима не стояв. Очевидно, оті вроджені лідерські здібності в училищі відчули і оцінили. Згодом історія повторилася. Коли в обласній клінічній лікарні вийшла на роботу після декрету, через кілька місяців запропонували бути старшою медсестрою відділення, за чотири роки – головною медичною сестрою лікарні.

На навчання в медучилище Наталочка Кривень (в дівоцтві), землячка відомого прикарпатського співака Михайла Кривеня, приїхала з Долини, де жили з батьками. Але до Липівки завжди мала особливе ставлення. До цього часу любить туди їздити, там для неї найкраща відпустка.

– Всі мої канікули проходили в селі, дотепер я там набираюся енергетики, – згадує Наталія Степанівна. – Я завжди любила природу – трави, квіти, пташки. Ходила на всі олімпіади з біології. Навіть мріяла стати великим агрономом, розвивати сільське господарство. Але коли у 8 класі захворіла на пієлонефрит і вперше в житті потрапила в лікарню, плани помінялися. Вирішила, що буду медичною сестрою.

Біологічну освіту таки здобула, але пізніше, коли уже закінчила медичне училище, попрацювала медсестрою. Тести на вступному іспиті з біології у Львівському державному університеті імені Івана Франка здала з найбільшою кількістю балів. Її переконували йти на стаціонар, але тоді носила під серцем доньку, тож відмовилася, вчилася заочно. Каже, що своїми знаннями завдячує викладачці біології медичного училища Дарії Федорівні Слободян.

І додає, що то були особливі 90-ті роки – Україна здобула незалежність, при владі у Львові був РУХ, лунали правильні, гарні думки. Тоді вірилося у справедливість, у зміни, у поступ.

Для себе найкращим періодом життя Наталія Ружило вважає студентські роки в медичному училищі. Можливо, тому, що припали вони на, як сама каже, яскравий вік – гарна, щаслива, весела, насичена пора. Якби могла, назвала б кожного з викладачів, бо вдячна усім.

– Фізику у нас викладав Казимир Йосипович Річка. Він дуже опікувався нами, випікав нам торти, – пригадує студентські роки. – Фізику пояснював складно, не все було нам зрозуміло, але ті торти, ті його звертання «козульки», «фьолки» для нас, 15-річних дітей, були підтвердженням, що він нас шкодував, бо ми були далеко від батьків.

Водночас в училищі така опіка поєднувалася з шанобливим ставленням до студентів як до дорослих, які свідомо зробили свій вибір. Відчували це насамперед від директорів училища Марії Василівни Мудрак і Романа Івановича Мальця. Коли вони і викладачі зверталися до студентів на Ви, «це було приємно, нетипово, серйозно». Ця традиція в Івано-Франківському медичному фаховому коледжі продовжується і зараз.

Ще один улюблений викладач Дмитро Гнатович Циганков, який викладав математику і співи. Зізнається, що математику вже не згадає, але «Циганковим зачаровані були всі». Хоча через свій дещо хрипкий голос Наталя Кривень «кастинг» у нього не пройшла, зате була незмінною ведучою різних заходів, декламувала вірші.

Наталія Степанівна вдячна медичному училищу не лише за фахові знання, але і за оту опіку, за шанобливе ставлення, за насиченість годин навчання і дозвілля. Це був перехід з дитинства у доросле життя – але без менторства, дистанціювання, зверхнього повчання. А ще тут навчали милосердю, без якого немислима праця медсестри. Любить повторювати тим, хто приходить на роботу в ОКЛ, що добре ставлення до людини ніколи не викличе агресії, агресія розчиняється перед добром, милосердям.

А ще саме в училищі виникла потреба вчитися, постійно вдосконалюватися. Наталія Ружило планувала продовжити навчання в медінституті, але заміжжя і вагітність ці плани поламали. Хоча не спинили. У 1999 році закінчила Львівський університет. У 2006 році здобула спеціальність «Менеджер медицини та фармації» в Міжрегіональній академії управління персоналом. У 2010 році – Львівський державний медичний коледж імені Андрея Крупинського, спеціальність «бакалавр сестринської справи». У 2020 році отримала диплом магістра в Тернопільському медичному університеті Інститут медсестринства.

Направду – навчання протягом всього життя. А в необхідності безперервної освіти, особливо для медичних і педагогічних працівників, Наталія Ружило переконана.

Вісім років за сумісництвом викладала в Івано-Франківському базовому медичному коледжі предмет «Догляд за хворими, сестринська справа». Це були практичні заняття на базі ОКЛ. Навіть вагалася між вибором: викладання чи практична робота. Перемогла остання.

– Це більше моє, – зізнається пані Наталія. – Люблю практику, люблю людей, люблю бачити результат своєї праці, допомагати. Я все кажу: багатим є кому допомогти, нам треба допомагати іншим людям, біднішим, кому важче в житті дати раду.

Декілька років (з перервами) Наталія Ружило очолює в коледжі державну екзаменаційну комісію. З одного боку, кращим випускниками може гонорово запропонувати роботу в ОКЛ. З другого, приємно, що до її пропозицій (наголошує, що це саме пропозиції, а не зауваження) в навчальному закладі прислуховуються. Більше того, завжди цікавляться новинками в лікувальних закладах, щоб розповідати про це студентам.

– Випускників франківського медколеджу радо беруть на роботу, це як найкраща рекомендація, – розповідає про найстаріший на Прикарпатті медичний навчальний заклад. – Ці випускники знають практичну роботу, вони були біля хворого, адже коледж має бази у всіх лікувальних закладах. І це дуже важливо.

Наталія Ружило у своїй трудовій діяльності була перев’язувальною медсестрою в ЛОР-відділенні, маніпуляційною, операційною. З 2000 року – головна медична сестра ОКЛ, згодом заступник головного лікаря з медсестринства. Майже стільки ж часу – головний позаштатний спеціаліст (тепер експерт) департаменту охорони здоров’я обласної держадміністрації з питань медсестринства. Не один раз висловлювала свої думки про проблеми і нарікала на дискримінацію.

– Для лікарів по кожній спеціальності є експерти, а для медсестер, яких в області в декілька разів більше як лікарів, тільки один, – пояснює, про яку дискримінацію йдеться. – Звичайно, що складно якісно допомагати на цілу область, для цього не вистачило б і 25 годин на добу. Але я намагаюся те, що знаю, доводити до керівників медсестринських служб в районах, яких є 60. Добре, що зараз можна використовувати різні комунікаційні канали – групи у вайбері, фейсбуці. В багатьох країнах є окремі сестринські департаменти, громадські організації, які займаються розвитком цього важливого сегменту медицини. А в Україні медреформа йде вперед, а медсестринство десь загубилося.

Певні сподівання на зміни були пов’язані з проголошенням ВООЗ 2020-го Роком медсестринства. Прикарпаття тут навіть виступило з цікавим задумом громадських організацій «Асоціація медичних сестер міста Івано-Франківська» та «Асоціація сімейних медичних сестер». Це «Прикарпатська школа медсестринства» – спільний проєкт Івано-Франківського національного медичного університету, Івано-Франківського базового медичного коледжу, департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації, управління охорони здоров’я міської ради, обласної клінічної лікарні, медсестринських асоціацій. Йдеться про практичні заняття для медсестер задля підвищення професійної майстерності у наданні якісних медичних послуг населенню: невідкладна допомога, паліативна тощо.

– Навіть не очікували, що наша ідея знайде таку підтримку, – розповідає Наталія Ружило. – Планували набрати групу з 25 осіб, а за кілька днів зареєструвалося 200 бажаючих, причому не лише з нашої області. Викладачами зголосилися бути волонтери з партнерських організацій, які вміють показати якісні речі за тими темами, які цікавлять медсестер – перед тим провели опитування у фейсбуці на сторінці медичної сестри. Це така собі волонтерська модель безперервного професійного розвитку. До карантину, спричиненого пандемією коронавірусу, встигли провести три групи. Переконалися, що запит на освіту дуже великий. І це добре.

Найбільшу підтримку у схожих починаннях, зізнається Наталія Степанівна, відчуває від медичного коледжу.

– Як дитина до батьків до них приходжу, – каже. – І мені дуже комфортно. З якими б думками не прийшла: іноді правильними, іноді дивакуватими, але вони завжди скерують так, як треба.

Підтримує і родина. Донька Олеся, яка теж вибрала фах лікаря, син-школяр Павло знають, що їхня мама з її внутрішнім двигунчиком, з небайдужістю, з потребою вчитися не може без постійного руху і зайнятості.

А своєрідною відзнакою професійної діяльності і лідерських здібностей Наталії Ружило є, окрім численних грамот, Національна медична премія у 2013 році, медаль «За заслуги перед Прикарпаттям», медаль «За гідність та патріотизм». Дві останні – у постмайданний період.

Приєднуйтеся до “Галки” у  Telegram та Instagram - найважливіші та найсвіжіші новини одразу у Вашому телефоні! 

Подобається
  • like
  • exciting
  • laugh
  • surprise
  • sad
  • angry

Loading...