Секретар Наглядової ради Єдиного розрахункового центру, шеф-редактор “Галки” Вадим Войтик в інтерв’ю розповів, про які не зробллені кроки шкодує, коли був директором ЄРЦ, чого чекати власникам будинків та яким має бути громадський транспорт у Івано-Франківську.
Читайте також: Народний депутат із Прикарпаття Ігор Фріс не належить до числа тих депутатів, які не підписали… – ПОВНЕ РІШЕННЯ СУДУ
– Настав час викривальних інтерв’ю. Що ви хочете привідкрити на брудній політичний кухні Франківська чи в чому зізнатись?
– Я хочу зізнатись в любові до свого міста. В Івано-Франківську я народився і прожив з невеличкою київською перервою понад 40 років. Що ж до кухні – то я щиро співчуваю всім, хто роками на ній готує чи харчується. Це – шкідливо для здоров’я і психіки.
– На вибори підете?
– Як виборець – так.
– А як же реформи, чергові плани?
– Реформи, переконаний, буде кому втілювати. Це ж як ремонт, головне – почати ))). Якщо серйозно, я переконаний – суспільство вже не спинити. Ми дозріли до суттєвих, а часом – радикальних перетворень.
Але що таке реформа? Чи сприймаємо ми радикальну реформу поліції? Ніби так. Але коли поліцейський чітко у відповідності до закону оштрафує пішохода, який переходить вулицю не на переході чи арештує медсестру, яка отримала незаконну винагороду від пацієнта – ми готові сприйняти таку реформу?
Ліквідацію чи реформу жеків підтримували понад 70% іванофранківців. Зараз десь відсотків 30 підтримують ліквідацію ЄРЦ. Але чи усвідомлюють мешканці свій обов’язок утримувати у такому випадку все своє майно самостійно? Від даху – до підвалу, від балкону до фасаду? Навряд. Втім, вже зараз саме це і написано в законі.
– Вас часто називають «ідеологом комунальної реформи».
– Це заголосно сказано. Мене ж запросили з Києва, де я тоді працював в медіа, як консультанта. І так сталося, що якраз найгостріше постало питання: що робити з жеками? Учергове нагадую для тих, кому болить «за радянський союз»: залишатись як було – не могло. Сорок мільйонів боргів, багатомісячні борги по зарплаті. Всі подальші вливання бюджету – а нам часто дорікають, що дотації йдуть і зараз – йшли б не на ремонти житлового фонду, а на зарплату.
Ще раз хочу аби мене почули: ЄРЦ не «годується» з міського бюджету, натомість жеки були роками дотаційні. Причини цьому були різні, але суть – саме така.
Я підготував бізнес-план, концепцію, нормативну базу. З цими документами погодились і депутати. Здається, навіть одностайно.
– Міський голова часто наголошує, що загалом він оцінює ті зміни позитивно, але був за п’ять управляючих компаній.
– В нас завжди було максимальне порозуміння з Віктором Андрюсовичем. Але власне цю тезу я так і не розумію. Невже розумніше було би утримувати п’ять директорів, у п’ять разів більше бухгалтерів, профільних інженерів (а вони є окремо на ліфтове господарство, електричне, сантехнічне і так далі)? Я вже мовчу про такі функції як цивільний захист, паспортна служба, кол-центр, охорона праці, технічний нагляд – це ж теж елементи структури ЄРЦ.
Замість кількохсот людей адмінапарату в ЄРЦ працює 50 чоловік. Плюс 7 диспетчерів цілодобового (!) контакт-центру та 12 паспортистів. На понад тисячу будинків. Оптимальніше – важко придумати.
– Вже другий рік ви не очолюєте ЄРЦ. Втім і досі вас називають ключовою людиною в прийнятті рішень в цій структурі.
– Це власне яких рішень? Всі питання, в першу чергу кадрові, організаційні вирішує директор, Руслана Василюк. Фінансові – головний бухгалтер Наталія Ярощук. Інженерні – головний інженер Мирон Джус. Питання доцільності виконання тих чи інших ремонтів давно вирішується скоріше мешканцями – співвласниками будинків.
Як секретар наглядової ради я дійсно впливаю на певні рішення. Скажімо, коли є стосунки з іншими структурами чи в конфліктних ситуаціях. Але не більше. Скажу навіть так: коли ти керівник – до тебе постійно йдуть дзвінки чи в тебе люди. Натомість вже понад рік в цьому плані в мене спокій.
– Що чекає ЄРЦ та й загалом систему утримання житла в Івано-Франківську далі?
– Переконаний, що завдяки обраній стратегії Івано-Франківськ значно більш підготовлений до чергового і давно пройденого сусідніми країнами кроку – самоуправління. Урядом вже оприлюднена постанова про списання з балансу всіх приватизованих будинків. Це означає, що вже ближчим часом має припинитись багаторічна практика вкладання коштів місцевих бюджетів у приватні помешкання.
ЄРЦ, до речі, роками відмовлялось ремонтувати за кошти платників податків особняки. А це – досі масова практика.
Натомість, пріоритети повинні бути зміщені в цільову допомогу суспільно важливих програм: збереження архітектурної спадщини, енергонезалежності. Тобто саме допомогу власникам, а не виконання цієї роботи за них.
Бюджети будуть кредитувати власників чи брати на себе певну частину фінансового тягаря. Між іншим, вже зараз ЄРЦ спільно з провідними фінансовими установами міста готує цікаву програму кредитування саме у сфері енергозбереження.
Що ж до майбутнього власне демонізованого політиками комунального підприємства – то варіантів може бути декілька. Перший – радикальний – списання всіх будинків з балансу згідно урядового рішення і припинення ЄРЦ. Таким чином муніципалітет міг би фактично примусити власників визначитись щодо способу управління їх будинками без можливості «залишити все як є», а потім постійно нарікати на важку долю.
Попри апокаліптичні прогнози, я вважаю такий шлях цілком прийнятним. На ринку вже працює кілька десятків потенційних управителів. Ну а місто могло би за собою залишити аварійну службу та адміністрування, в тому числі паперову функцію – адже ніхто так і не скасував реєстраційну, довідкову та інші складові невиробничих функцій управителя.
Натомість другий сценарій – запропонований новим законом. Це часткова консервація ситуації і подальший конкурс виконкому щодо тих будинків, які до 1 липня не визначаться. Скажу чесно – це гірший варіант. Бо 95% не визначаться, це ясно вже зараз. Місто проведе якийсь там конкурс. А по суті – залишить все як є.
– Тобто ви вважаєте, що мешканці не відмовляться від послуг ЄРЦ попри скарги і «підігрів» ситуації політиками?
– Ще від перших днів роботи ЄРЦ в Івано-Франківську був створений максимально спрощений механізм зміни управителя. Так виглядає, що пізніше його переписали законотворці – тепер це норма Закону «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках».
Більше того, вже кілька місяців діє і сам закон. Аби відмовитись від ЄРЦ достатньо лише 50% голосів. Так от, за чотири роки це зробив один будинок. І ще два – створили ОСББ.
Зверніть увагу – саме ж підприємство діє взагалі за межами ринкових стосунків в цій частині. Клієнт від нього відмовитись може, але сам ЄРЦ – лише у виняткових випадках.
– Ви про зняття з балансу одноповерхових будинків?
– Так. І мали десятки скарг, реагування прокуратури, публікації. Якщо ЄРЦ таке погане, то чому за нього чіплятись? А пояснення просте. Співвласники такого будинку сплачують за такі начебто послуги – кількасот гривень на місяць. Тобто навіть за 10 років всіх сплачених ними коштів не стало б не те що на капітальний ремонт даху, а навіть на заміну труб. Але скарга з телевізійним сюжетом до комплекту може зробити те, де економіка безсила: кошти на ремонт особняка виділяє місто. Це – не нормально.
– Тепер, через чотири роки, що би зробили інакше?
– Без зайвих сентиментів після відповідної роз’яснювальної роботи зняв би з управління ЄРЦ всі малоквартирні будинки ще в перший рік роботи. Монетизував максимальну кількість послуг, аби люди сплачували виключно за конкретний візит і конкретну роботу комунальника – зараз це є лише частково.
Поставив би чіткіші вимоги до матеріально-технічного забезпечення підрядників. Важко дивитись, як у XXI столітті бабуся з віником і пакетом «Сільпо» прибирає подвір’я. Однозначно підсилив би роботу аварійної служби.
Мені здається, ми обрали все ж оптимальну перехідну – а це я завжди наголошував – модель. Скажімо, у Львові і далі оптимізовують і покращують монопольні жеки. Роботою яких, до речі, там не задоволені біля 70% львів’ян.
– Останній рік в Івано-Франківську резонансу набула тема громадського транспорту. Здається, реформування обмежилось наразі підняттям тарифу. Чи буде оптимізований ринок перевезень, запроваджена нова схема маршрутів – невідомо. Пролунали думки, що одразу після виборів буде скасоване рішення виконкому про новий конкурс.
– Давайте тезово. Перше. Існуюча ситуація давно не задовольняє ні мешканців, ні перевізників. Перелічувати всі вади не буду, і так всім все ясно. Наша система громадського транспорту нагадує базар 90-х, де торгують секонд-хендом.
Адже конкурс проводився навіть не на маршрут, а на окремий так би мовити «пижик». Як результат – оці гонки з обгонами за одним маршрутом і так далі. Вести діалог, навести порядок, спілкуючись з сотнями перевізників – неможливо.
Друге. Зміна схеми маршрутів – давно перезріле питання. Третє: великогабаритний транспорт. Тези про те, що в нашому місті вулиці вузькі, а отже великі автобуси не проїдуть не витримують жодної критики. Достатньо з’їздити в перше-ліпше старовинне європейське місто. Втім, тут включається питання економіки. Ну не можна очікувати жодних змін, в тому числі щодо покращення якості парку транспорту при ціні перевезення в 8-10 євроцентів.
Тепер власне про ціну. Якби держава чи принаймні місто монетизували надання пільг, а зробити це наразі можна лише через систему електронних квитків, запровадили знижкові проїзні для студентів, диференціювало разові та денні чи місячні тарифи – гострота власне підвищення була би знята. Натомість поки маємо що маємо. Однак всі нормативні, засадничі речі вже ухвалено. Це чимала заслуга нашого омолодженого департаменту комунгоспу і великий, хоч поки і не надто відчутний прогрес.
– Ви вже кілька років працюєте в складі виконавчого комітету. Тож напевне бачення розвитку міста не обмежується комуналкою?
– Члени виконкому працюють на громадських засадах. Тож це важко назвати роботою. Зараз якраз точиться дискусія і щодо реформи системи місцевого самоуправління, і щодо реформи державної служби. Що зміниться в зарплаті чи оцінці роботи чиновника, який відповідає за інвестиційну діяльність, якщо в місті буде реалізовано крупний інвестиційний проект? Нічого. А якщо буде перевиконано план надходжень від роботи торгових майданчиків?
Тобто на моє переконання, міський менеджмент має бути максимально заточений на результат. В тому числі – матеріально орієнтований.
Міські структури розкидані по численним будівлям і кабінетам. Нехай. Але для чого нам ЦНАП, якщо сотні іванофранківців щодня ходять цими кабінетами, вирішуючи свої проблеми? На моє переконання, більшість міських служб можна оптимізувати, передавши всі функції спілкування з громадянами в фронт-офіс.
Слід передати управління міською інфраструктурою профільним агентствам, розділивши таким чином контрольні та виконавчі повноваження. Закупівлі за бюджетні кошти варто передати єдиному професійному та максимально публічному тендерному комітету.
Щодо бюджетних пріоритетів, то я переконаний, слід зосередитись на кількох темах і не розпорошувати кошти платників податків за сотнями потрібних і не потрібних проектів. Прикладом є дороги і дитячі садочки: варто було кілька років поспіль передбачити належне фінансування за цими статтями – і маємо геть іншу картину.
– Яким, на вашу думку, буде наступний склад міської ради? Як будуватимуться стосунки із міським головою?
– Міська рада знову помолодіє. І це приємно. Все більше нових обличь у списках всіх без винятку партій. Нова рада буде коаліційною – абсолютної більшості вже не буде. Звісно, я бажаю перемоги моїм друзям з ВО «Свобода» і я певен, що саме за ними буде «золото» перегонів. Втім, без союзників їм у новому скликанні не обійтись.
Що ж до міського голови – то я утримаюсь від прогнозів. Втім, як громадянин, як мешканець Івано-Франківська, як журналіст своїх симпатій та антипатій не приховую. Переконаний, нас не обдурити. Зло, навіть якщо воно загорнуте в зелень, навіть якщо воно взяло на стяги патріотичні гасла – не переможе. А з усім іншим ми справимось.
Розмовляв Роман Турій
ФОТО ТИЖНЯ
