Йому 51 рік, він живе у Франківську та балотується на посаду голови Івано-Франківської міської об’єднаної громади від Всеукраїнського об’єднання «Платформа громад».
Читайте також: Франківська прокуратура прозвітувала щодо діяльності у 2018 році
Свого часу Василь Стефанишин працював вчителем, був підприємцем, навіть їздив на заробітки за кордон. Також очолював обласний центр соціальних служб сім’ї та молоді, керував відділом молодіжної політики департаменту освіти Івано-Франківської ОДА.
У 2016 році Стефанишин очолив Івано-Франківський академічний ліцей-інтернат обласної ради. Крім того, він є керівником громадської організації «Футбольний клуб «Ліцей-Вікторія», також очолює футбольний клуб «Надія Прикарпаття». Одружений, має доньку та сина, у вільний час завзято грає у футбол.
– Пане Василю, чому вирішили балотуватися на посаду міського голови?
– Хочу спробувати себе. Це для мене виклик. Проаналізував свою діяльність: як я з нічого створив бізнес, як прийшов на посаду керівника обласного центру соцслужб і, не маючи досвіду, зумів об’єднати людей. Ніколи не встидався вчитися, напевно, тому й досягнув певних успіхів. Завжди робив усе, що від мене залежить, аби навіть у міністерстві знали про наші нагальні проблеми. Правда, не все легко вирішувалося, але в міністерстві теж сидять люди, які вміють слухати, і коли ти доносиш їм свою думку, то вони тебе чують. Так, інколи це треба робити агресивно.
Але також треба слухати те, що робиться в низах. Саме там працюють люди, які знають проблематику. І її не треба вирішувати лише зверху, бо такі посили не працюють. Має бути так: верхи запитують низи, що саме треба робити, ті надають свої пропозиції, а верхи мають їх проробляти. Отак це все має діяти, а не навпаки, як зараз. Нині верх просто каже робити так, і не інакше.
Я, наприклад, спробував свої сили в департаменті, а потім став директором ліцею. Мені вдалося об’єднати колектив. Коли треба було, не цурався й фізичної праці. Спочатку усі були в шоці, але потім звикли. Головне – не соромитися роботи.
– Чому вирішили йти з «Платформою громад»?
– «Платформа громад» об’єднала багато людей, які відповідають критеріям фаховості. З багатьма із я познайомився, коли працював у облдержадміністрації. Ці люди є фахівцями у своїй справі. На прикладі футбольного клубу скажу – якщо набрати сильних гравців у всі лінії, то можна будувати гру. Те саме у політиці. Тільки коли у тебе команда фахівців, тоді з ними можна будувати успішну громаду.
– Які найгостріші проблеми в Івано-Франківській ОТГ бачите? Чи маєте план перших кроків на посаді?
– Проблем насправді дуже багато. І кожна з них вагома. От, недавно зустрічався з нашою молоддю. І ви знаєте, що вони сказали? У нас бракує громадських туалетів. Мені це в голові не вкладається. Але це дійсно проблема. І я не розумію, чому її досі не вирішено. Це ж дуже просто – закупити декілька біотуалетів і встановити їх у місті. Ну, що тут сказати?!
Щоб вирішити проблеми, їх треба знати. Очільник міста зобов’язаний зустрічатися з людьми та питати про проблеми. А не займатися популізмом і розказувати, як ти багато зробив. Треба проводити зустрічі, аби дізнаватися про проблеми від самих людей. Бо з владних кабінетів їх не видно.
Їдеш Вовчинецькою, чи біля «Арсену», там через кожні 100-200 метрів білборди з політичною рекламою, а вулиці пливуть. То для чого ті білборди? Я зараз не критикую мера, я просто не можу цього зрозуміти. З його фантастичною впізнаваністю, підтримкою, якої до цього не мав ніхто, стільки коштів вкладати у власну рекламу?!
Так, багато чого у місті змінилося. Але коли люди вранці їдуть із Пасічної на роботу до центру, то на дві години застрягають у заторах. Це не смертельно. Втім, перше, що треба було робити – це міст. Затори – взагалі одна з найголовніших проблем міста.
Усе залежить від того, яку ціль ти ставиш перед собою. Якщо прагнеш зробити комфортне місто, то, в першу чергу, потрібно зробити дорожні розв’язки. Треба затвердити генеральний план міста. Тоді можна буде зрозуміти, куди місту рухатись.
Для чого забудовувати Івано-Франківськ, якщо його можна розширити? Зараз кожен клаптик забудовують. А де ми потім будемо робити відпочинкові зони? Я не проти забудівників, але потрібен нормальний сучасний генплан. Крім того, у нас немає паркінгів, і це теж проблема – у місті просто немає, куди поставити автомобіль.
– А як щодо проблем у галузі освіти?
– Беззаперечно – це дитячі садки. Насправді, це досить важко вирішити, але можливо. На мою думку, тут потрібно залучати меценатів. Ну, і як вихід – нові приватні садки, які б змогли конкурувати з державними. Це могло б стати для них непоганим стимулом.
Але тут є один нюанс. Коли я працював у центрі соціальних служб, то ми ставили питання давати забудовникам вказівки будувати садки, але це неправильно. І тут знову все йде до того, чи є генплан розбудови міста? Якщо за генпланом у районі має бути садок, то ти чітко ставиш задачу забудівнику. Ну, як можна збудувати поряд вісім будинків і жодного садка? Тобто, населення мікрорайону зростає, а кількість садків та сама. І тут маємо проблему. Але як її нині вирішує місто? Вони створили електронну чергу. І батьки зараз мають боротися за місце в дитсадках, а не навпаки. На мою думку, саме садки мають боротися за дітей. Бо те, що маємо зараз, це абсурд.
Впевнений, просто треба захотіти зробити все нормально. Та коли хтось у зв’язці з забудівниками, то ти нічого не зробиш. Так, можна десь піти на поступки, але має бути принциповість, і тоді все вийде.
– А як ви оцінюєте роботу Руслана Марцінківа на посаді міського голови?
– Дуже б хотілося, щоб будь-який міський голова не був популістом. А у нас він аж зашкалює. Я вважаю, що каденція Марцінківа – це роки втрачених можливостей, багато чого не зроблено з того, що можна було. А з того що зроблено, якщо згадати, скільки зараз грошей залишається у громаді завдяки децентралізації, то можна було зробити набагато більше.
– А з позитивного боку?
– Ну, він багато посміхається. Він надзвичайно позитивна людина. Він обіцяє, потім того не виконує. Це, напевно, теж позитивно.
– А як ви оціните справи у Франківську з громадським транспортом? Адже це теж досить важливе питання для життя громади.
– Ну, тут важко якось однозначно судити. Взяти старше покоління, то воно дуже дякує за комунальний громадський транспорт. Наприклад, моя мама сказала, що буде голосувати за Марцінківа. Запитав її – чому, а вона мені каже, що за громадський транспорт. А за які гроші він був куплений? Та за гроші платників податків.
– Ваше бачення – як зробити Івано-Франківську громаду успішною?
– Тут лише десять пунктів.
Перше – комплексний аудит усіх галузей, які є в громаді. Він має стати тією точкою опори, від якої треба відштовхуватися. Зараз є шалений дефіцит міського бюджету. От, як можна залазити у нові кредити, при цьому не погасивши минулі? Це якось не по-ґаздівськи. Має ж бути якась відповідальність за свою сім’ю – громаду.
Друге – визначити реальну стратегію розвитку на основі громадського обговорення. Це має громада говорити, що треба зробити. Саме громада має визначати, що саме актуально. Влада мусить не просто слухати людей, а й почути їх.
Третє – сформувати команду. Це дуже важливо. Але її мають формувати не за партійною приналежністю чи родинними зв’язками. Тут треба обов’язково враховувати фаховість, досвід і попередні досягнення. Якщо вони не мають ніяких досягнень, то куди їх брати?
Четверте – розроблення сучасної схеми руху транспорту. Адже у Франківську з теперішньою кількістю транспорту це просто необхідно. Ми стикаємося з цим усі, щодня, і я теж. Це і світлофори, і розмітка. Тому й маємо багатогодинні затори по всьому місту.
П’яте – місту необхідно впорядкувати усю містобудівну документацію і створити сучасний генплан. От його, можна сказати, просто не існує. Це можна побачити по тому, як розбудовується місто.
Шосте – провести енергоаудит споруд комунального господарства. Що є досить актуальною темою.
Сьоме. Мають бути доплати студентам. Тобто, місто має підтримувати їх, адже це майбутні спеціалісти, яких потрібно залишати на місці.
Восьме. Треба піклуватися про пенсіонерів. У розвинутих країнах є служби, які ними займаються. Адже вони після виходу на пенсію не мають куди себе подіти, а їм потрібно себе реалізовувати, бо після пенсії життя не закінчується. Це мусить бути щось на кшталт клубу за інтересами для таких людей.
Дев’яте. Завершити будівництво сучасного перинатального центру. Щоб народження дитини для франківців було не випробуванням, а справді радісною подією.
Десяте. Я просто переконаний, що у Франківську потрібно розробити й запровадити систему доплат з міського бюджету працівникам освіти, культури та системи охорони здоров’я, стипендії кращим учням, а також, доплати до пенсії громадянам похилого віку.
Завжди треба ставити перед собою великі задання. Досяг – добре, а не досяг, то проводиш аналіз і рухаєшся вперед. За що б ти не брався, якщо ти цим живеш, то у тебе все вдасться. Я живу своїм містом. І якщо мені вдасться це місто очолити, то я не буду нічого обіцяти, я просто робитиму. І наді мною нема нікого, хто буде мною керувати.
*політична реклама
ФОТО ТИЖНЯ
