Для вчених досі велика загадка чому вимерли неандертальці. Є гіпотеза, що до цього призвела боротьба з гомо сапієнс (лінія розвитку нинішнього людства). Але можливо, все було навпаки – неандертальці вимерли не через ворожнечу і суперництво з гомо сапієнс, а через те, що схрещувалися з ними.
Автори дослідження, опублікованого в журналі PaleoAnthropology, вважають, що зникнення неандертальців могло стати результатом довгого схрещування між цими двома видами – кількість особин з неандертальською ДНК поступово скорочувалося і в підсумку зійшла нанівець, пише “УНІАН” з посиланням на Бі-бі-сі, передає “Галка”.
Правда, дослідники обмовляються: поки розшифровано всього 32 геноми неандертальців – вибірка невелика і, можливо, не найпоказовіша, і для більш конкретних висновків потрібні подальші дослідження.
Професор Кріс Стрінгер, науковий керівник музею еволюції людини та співавтор статті, зазначив, що до цього часу в науковому співтоваристві мало обговорюється, як саме відбулося схрещування двох видів.
“Ми припускаємо, що саме це могло призвести до вимирання неандертальців – якщо вони регулярно схрещувалися з Homo sapiens, це могло зменшувати їхню популяцію, аж поки вони не зникли”, – пояснив він.
Близько 2% людей, що живуть зараз за межами Африки, носять в собі гени неандертальців. Це пояснюється ареалом проживання неандертальців.
600 тис. років тому гомо сапієнс жили на Африканському континенті, в той час як неандертальці зайняли території сучасної Європи і Азії (аж до Південного Сибіру).
Сотні тисяч років вони існували паралельно, не перетинаючись. Поки приблизно 250 тис. років тому гомо сапієнс не почали робити вилазки за межі Африки. Тоді-то, згідно з генетичними даними, вони і зустрілися з неандертальцями.
“Не знаючи точно, як виглядали і поводилися неандертальці, ми можемо тільки припускати, що гомо сапієнс подумали, що зустріли своїх родичів”, – висловив думку професор Стінгер.
При цьому, між ними, цілком ймовірно, був сильний мовний бар’єр – значно більше, ніж між будь-якими сучасними мовами. Як наслідок, і мозок і голосовий апарат у цих видів були різними. Була між ними і різниця майже в 600 генів, які відповідають за зовнішній вигляд і розвиток, особливо ті, що стосувалися будови обличчя і голосу. У неандертальців, наприклад, була потужна надбрівна дуга, яка служила ще й засобом комунікації для передачі сигналів. Однак відмінності не завадили неандертальцям і гомо сапієнам почати розмножуватися один з одним. Деталі поки не ясні, відомо тільки, що неандертальські гени, які є в нас зараз – не те ж саме, що виходило в результаті того раннього схрещування, коли гомо сапієнс тільки вийшли з Африки.
Сучасні неандертальські гени – результат набагато пізніших масових міграцій, які зробили гомо сапієнс приблизно 60 тис. років тому.
Схрещування під час перших походів гомо сапієнс на північ могло бути результатом взаємного залицяння, але можливо і те, що воно було не цілком доброзичливим.
У будь-якому випадку, наші найближчі родичі – сучасні шимпанзе – демонструють обидва типи поведінки.
Коли в природі схрещуються різні види (і тварини, і рослини), буває так, що розмноження може йти тільки в якомусь одному напрямку. Наприклад, самець одного виду може запліднити самку іншого, але якщо самка першого виду схрещується з самцем другого, то у них з розмноженням нічого не вийде.
Коротка мітохондріальна ДНК сучасних людей, характерна для неандертальців, передається від матері, що дозволило вченим зробити висновок, що потомство могли виробляти тільки самки неандертальців з самцями гомо сапієнс.
Є також деякі докази того, що самці-гібриди могли бути менш плодовитими, ніж самки.
У міру того, як неандертальці все більше схрещувалися з гомо сапієнс, вони все менше спаровувалися між собою. А враховуючи, що групи неандертальців були і так нечисленні і сильно розкидані через кліматичні умови (в Європі і Азії в той час погодні умови були значно суворішими, ніж зараз), гібридизація цього виду в кінцевому рахунку привела до його вимирання.
“Ми не знаємо, чи став цей очевидно односторонній потік генів результатом того, що схрещування в іншу сторону відбувалися, але були невдалими, або просто наявна у нас вибірка неандертальських генів нерепрезентативна”, – сказав процесор Стрінгер.
“У міру розшифровки більшої кількості геномів неандертальців ми зможемо побачити, чи передавалася від гомо сапієнс неандертальцям якась ядерна ДНК, і тоді зможемо зрозуміти, наскільки вірна наша ідея”, – додав він.
Вченим належить відповісти і на аналогічні питання по відношенню до іншого виду гомінідів – денисовської людини або денисовця – щоб скласти більш повну картину того, як наш вид взаємодіяв з найближчими родичами.
Довідково. Денисовська людина – це вимерлий вид або підвид людей, що став відомим після знахідки фрагментів скелета в Денисовій печері в Алтайському краї. Денисовці населяли ареал, що перетинається за часом і місцем з територіями в Азії, де жили неандертальці і сучасні люди.
ФОТО ТИЖНЯ
