Ветеранський простір в Івано-Франківську: як працює і створює дружнє та інклюзивне середовище

За останні чотири місяці Ветеранський простір в Івано-Франківську став осередком підтримки та об’єднання для воїнів, ветеранів та їхніх родин. Щоб почути про основні потреби які мають учасники бойових дій, тут щотижня організовують  різноманітні зустрічі та події.  

Журналісти поспілкувалися з керівником простору – психологинею Оленою Дудзенко, щоб дізнатися, як живе Ветеранський хаб сьогодні, які запити від ветеранів і яким чином проєкт створює дружнє та інклюзивне середовище в Івано-Франківській громаді, пише Галка.

– Олено, ви очолюєте Ветеранський простір майже чотири місяці. Якими результатами ви найбільше пишаєтесь?

– Найбільше пишаюсь тим, що ми створили платформу, де об’єднуються різні організації, які доповнюють одна одну. Це медіа, міська рада, департамент соціальної політики Івано-Франківської міської ради, громадські та благодійні організації, партнери – «Дружина Воїна», «Дім Воїна», «Родини загиблих захисників і захисниць ІФ» та окремі люди, які допомагають (волонтери, капелани, митці тощо). Таке об’єднання дозволяє нам ефективніше інтегрувати ветеранів та членів їхніх родин в суспільство, а також надавати допомогу. Наше приміщення знаходиться в центрі Івано-Франківська, на вулиці Курбаса, тож до нього дуже зручно добиратись. Нещодавно ми нарешті встановили вивіску «Ветеранський простір», що збільшило кількістьветеранів, військовослужбовців та їхніх батьків, які до нас звертаються.

–Ви об’єднали навколо себе понад 10 організацій. Що це дає ветеранам?

– З одного боку, це значно спрощує отримання допомоги. Ми перенаправляємо запити людей між організаціями, координуючи їх, щоб вони витрачали мінімум часу на отримання послуг. Інші організації дізнаються про наші методи роботи і приєднуються до нас, підсилюючи наші можливості.

З іншого боку, і це важливо, – створюється мережа організацій, які взаємно посилюють одна одну. Вони починають більше спілкуватися між собою, обговорювати питання ветеранської політики, шукати спільне вирішення проблемних питань в громаді.

–Чим саме Ветеранський простір відрізняється від інших організацій?

–Тут краще з першого речення писати про суть хабу, як площадки для об’єднання різних організацій – державних, приватних, громадських. І якраз в цьому відмінність. Безумовно, є величезна потреба в організаціях, які надають сервіси та підтримку напряму ветеранам та членам родин ветеранів – як, для прикладу, комунальне підприємство «Дім Воїна».

А з іншого боку, є потреба в консолідації на базі Ветеранського простору громадських та благодійних організацій, комунальних та державних інституцій, медіа, соціально-відповідального бізнесу, це участь уформуванні ветеранської політики на рівні міста, а також вплив на підвищення інклюзивності, толерантності в суспільстві. Війна триває, і в суспільстві існує поділ на певні групи: військові та цивільні; родини діючих військових, ветеранів, загиблих Захисників, полонених або зниклих безвісти та родини, в яких ні один член сім’ї не приймає участь в бойових діях. Важливо, щоб усі соціальні групи були інтегровані в суспільство.

От саме ці завдання є основою роботи нашого Ветеранського простору.

Так, ми допомагаємо ветеранам, військовим, членам їхніх родин, членам родин загиблих. Ми допомагаємо точковопри зверненні до нас своїми власними силами чи за допомогою партнерів.

Але основа ідеї хабу в тому, що це – свого роду платформа для об’єднання різних організацій, взаємного посилення один одним заради інтеграції суспільства в нинішніх умовах.

–З якими запитами найчастіше звертаються ветерани?

–Переважно це психологічна допомога, консультації щодо продовження військової служби або адаптації після служби. Їм важливо бути почутими та відчути людське тепло. Також вони досить часто звертаються за юридичними консультаціями та інформацією про гранти й роботу. Але найперше – це просто розмова.

–Чи можете розповісти одну з історій, яка вас вразила?

–Нещодавно до нас звернулась мама військовослужбовця, яка була вже майже на грані нервового зриву, бо не могла отримати протягом чотирьох місяців кошти на спорядження для свого сина, який вже тривалий час на передовій. Вона 4 місяці чекала на відповідь, та отримала відмову і зауваження до довідки. За допомогою наших партнерів  – КП «Дім Воїна», ця проблема з оформленням документів була вирішена. Це було надзвичайно важливо для неї і її сина, який захищає нашу країну.

Є інша історія. Кожна людина хоче відчувати себе корисною на своєму місці. Один з наших ветеранів, який багато років здавав кров і очікував отримати статус почесного донора, втратив можливість це робити через поранення. Ми допомогли йому отримати визнання за його внесок через організацію DonorUA, щоб він відчув, що його вклад цінується. Людина, яка врятувала дуже багато життів не тільки будучи донором крові, а й захищаючи нас на фронті, має право отримати цю нагороду.

–Наскільки є тісна співпраця з Міністерством у справах ветеранів, Українським Ветеранським фондом і Ветеранськими фондами всеукраїнського масштабу?

–Ми плануємо розширювати мережу партнерів, які працюють у тому ж напрямку, що й ми, для обміну досвідом. З Українським ветеранським фондом ми вже провели спільний захід – «Форум можливостей для ветеранів: підприємництво та освіта». Ми є учасниками робочої групи з формування стратегії розвитку ветеранської політики в Івано-Франківську, в яку включена Оксана Коляда, екс-міністерка у справах ветеранів.

–Ваша діяльність зосереджена на тому, щоб впливати на ветеранську політику міського й обласного рівня. Як ви оцінюєте, наскільки потреба у таких просторах є глобальною для ветеранів?

–Враховуючи кількість ветеранів у Франківську і в Українів цілому, потреба у подібних просторах є значною. Якщо є люди з особливим досвідом, які хочуть ним ділитися, інтегруючись у суспільство, то задача нашого Простору – надавати таку можливість. Ми створюємо спільноти ветеранів для самореалізації, проведення заходів, саморозвитку.

–Ви часто згадували про інклюзивність. Яким методом ви плануєте вплинути на розв’язання цієї проблеми в Івано-Франківську?

–По-перше, це інформування через медіа та соцмережі про наявність такої проблеми, щоб про неї говорили, знали. По-друге, це залучення до подій в Просторі різних категорій людей, їх поєднання в єдине інтегроване суспільство.

–Щодо інформування. Який основний меседж ви хочете донести таким чином суспільству? До прикладу, в плані інклюзивності.

–Це меседж про проблеми та потреби груп людей, які через війну стали вразливими. Діти загиблих героїв чи ветерани, ВПО… Для того, щоб кожна група знала про потреби та проблеми інших, можливо допомагаючи задовольняти їх.

Це важливо, бо так суспільство об’єднується. Якщо кожен живе у своїй бульбашці і не знає про потреби інших, виникає нерозуміння і агресія. Інформування допомагає людям сприймати інших такими, якими вони є, розуміти їхні проблеми і потреби.

–Як інформування про потреби інших груп може вплинути, до прикладу, на підприємців та громади?

– Інформування може залучити громадських активістів та організації, які впливають на підприємців, започатковуючи зміни. Чим більше ми говоримо про проблему, тим більше людей чують і долучаються до вирішення, створюючи енергійний вплив на суспільство.

–Які основні напрямки роботи у ветеранському просторі у  найближчі місяці?

В планах:

– Продовжити серію тренінгів для журналістів щодо психології інтерв’ю з людьми, які пережили травматичні події, та серію зустрічей із представниками ветеранської спільноти, державних інституцій.

– Розпочати проведення заходів щодо розвитку ветеранського бізнесу із залученням представників бізнес-клубів міста.

– Провести тренінг для співробітників Департаменту соціальної політики Івано-Франківської міської ради щодо роботи з людьми, які пережили травмуючі події, з метою навчання надання першої психологічної допомоги та профілактики вторинної травматизації.

Також працюємо над інтеграцією суспільства, залучаючи до заходів різні групи людей, без розподілу на військових і цивільних, організовуємо освітні програми для ветеранів. А невдовзі реалізовуватимемо проєкт для дітей Героїв.

–Можете розповісти про проєкт для дітей Героїв детальніше?

– Цей проєкт важко назвати стандартним табором чи школою. Це програма для підлітків 14-17 років, які втратили батька. Її мета – розвиток соціально активної особистості, інтегрованої у життя суспільства, з лідерською позицією, здатної згуртовувати навколо себе людей та впливати у майбутньому на розвиток суспільства. З липня по кінець серпня діти двічі на тиждень приходитимуть до Ветеранського простору.

В процесі участі в проєкті у дітей сформуються комунікативні, лідерські навички, навички самопрезентації, організації заходів та спілкування з журналістами, знання контексту роботи муніципалітету та основ інформаційної грамотності. Це формує в дитині впевненість, що вона може впливати на зміни в суспільстві.

Другий важливий напрямок проєкту – надання дітям можливості ознайомитись з роботою місцевих закладів та установ, драмтеатру ім. І. Франка, телебачення, будутьпоходи до міської ради, участь у стратегічних сесіях, засіданнях, зустрічі з депутатами та міським головою, походи в театр та зустрічам з акторами, відвідування телерадіокомпанії. Це допоможе дітям зрозуміти, як формується міська політика, в тому числі ветеранська, як функціонує медіа та як говорити так, щоб тебе почули.

Третя складова  – кожна дитина отримує ментора, який надаватиме наставницьку підтримку протягом тривалого часу, не лише у період 2-х місяців, виконуючи роль «Хрещеного батька» дитини.

Текст: Мар’яна Цимбалюк і Христина Михайлович