“Немає нежіночої роботи”: історія Анастасії Подужайло, яка кермує сміттєвозом у Франківську (ФОТО)
Багатотонна машина повільно заїжджає у двір. Вона обережно вивертає на засніженій дорозі. За кермом величезної DAF у білосніжній кофтинці — Анастасія Подужайло. Перша жінка, яка стала водійкою сміттєвоза в Івано-Франківську, а можливо й у цілій Україні. Жінка, яку впізнають на маршруті, якій махають діти й незнайомці приносять мандаринки.
“Я просто люблю їздити. На будь-якій машині”, – каже вона. І усміхається так, ніби це справді найпростіша річ у світі.
Анастасія доводить — робота не має статі, а чистота міста залежить від поваги кожного з нас. Своєю історією вона поділилася з “Галкою”.
Зі Запоріжжя — до Франківська
До повномасштабного вторгнення Анастасія жила у Запоріжжі. Працювала на заводі — перевіряла лопатки для двигунів. Паралельно фотографувала — “всяке таке”, як каже сама. Проте потяг до водіння у неї був завжди: у родині Анастасії всі жінки (від бабусі до мами) мають посвідчення водія та впевнено почуваються за кермом.
Переїхавши до Івано-Франківська, жінка спочатку займалася фарбуванням та хімчисткою автівок. Але одна випадкова зустріч із власником компанії з вивозу сміття змінила все. Коли він запропонував спробувати сісти за кермо величезної машини, Настя не вагалася. Одне коротке пояснення про дзеркала вантажівки, й так почалася її карʼєра водійки сміттєвоза.
“Я не шукала цю роботу, можна сказати, що вона знайшла мене. А я просто спробувала і все. Перші дні рученьки-ніженьки тряслися, але потім стало легко”, – згадує вона.
Анастасія сміється: якщо ввести у Google “водійка сміттєвоза”, алгоритми показують її як “єдину в Україні”.
Посвідчення водія категорії “С” у неї немає — під час війни спростили вимоги, і з категорією “В” можна керувати вантажівками. Але Анастасія паралельно навчається та планує отримати відповідну категорію.
Крім того, вона працює менеджеркою — розкладає маршрути для сміттєвозів та приймає дзвінки. Через війну багато чоловіків пішли на фронт, зокрема і власник фірми, тому відповідальності для неї стало більше.
Спочатку дітей до школи, а потім за кермо
Робочий день у водіїв сміттєвозів не має чіткого графіка — хочеш раніше додому, прийшов раніше на роботу. У будні дні Анастасія спочатку відводить двох доньок до школи на 8:30, а от у вихідні може починати роботу й о шостій ранку.
“Нерідко чую від односельців, що мої діти занадто самостійні: “Як це так — вони самі повертаються зі школи!”. Але вони можуть і самі приготувати собі їсти чи розігріти щось готове. І я не бачу в цьому нічого поганого. У цей час я заробляю гроші для нас, бо хочу дати їм найкраще”, – говорить жінка.
Попри інколи дуже ранній початок роботи, Анастасія завжди виглядає стильно. Влітку вона приїжджає на роботу в сукні чи шортах і так само сідає за кермо сміттєвоза.
“У мене дуже багато толстовок білого кольору, рожевих, яскравих… Світлого взуття. Найулюбленіші кросівки, в яких я на роботі — білі з голубим відтінком”, – розповідає водійка.
Зазвичай з нею працюють один-два хлопці, які завантажують баки, але Анастасія не соромиться допомагати їм підтягнути бак та вивантажити їх. Особливо в одному з дворів, де стоять 22 кубових баки.
“Якщо чесно, то люди там просто свині… 22 баки! Ми забираємо їх у вівторок, четвер та суботу. З вівторка на четвер ти приїжджаєш і там перші баки вже повні, і біля них ще насипом валяється купа сміття. Люди просто не хочуть переходити до дальніх баків, щоб у них викинути сміття”, – обурюється водійка.
Через це робота триває довше, на її тривалість також впливає погода — особливо зима. Якщо зазвичай закінчують о пʼятій-шостій, то взимку — о сьомій, восьмій чи девʼятій вечора.
“Я більше люблю механіку”
І ця зима стала справжнім випробуванням. Непочищені та непосипані дороги перетворюють роботу водійки сміттєвоза на справжній тест навичок кермування.
“Одного разу в селі на ожеледиці машину просто почало зносити з дороги до газової труби. Було максимально страшно… Інший випадок, коли була накатана колія від легкових машин і мене розвернуло боком, довелося викликати на допомогу два КАМАЗи, щоб витягали”, – пригадує водійка.
DAF, яким керує Анастасія, — на автоматі, і вона зізнається, що воліла б їздити на механіці, особливо за такої погоди.
“Мені подобається самій підлаштовувати швидкість, а на механіці це робити простіше, тому її я люблю більше”, – каже водійка.
До габаритів машини вона звикла швидко. Хоча, додає, не всі навколо розуміють, що таке великий транспорт. Вузькі двори, хаотично припарковані автівки — щоденна реальність будь-якого водія сміттєвоза. Буває, через неправильно залишену машину Анастасія фізично не може заїхати у двір.
“Я знімаю відео, закидаю у чат того чи іншого будинку, що от не проходжу по габаритах. І їду далі по запланованому маршруту. Я не буду повертатися через годину у той двір, щоб прибрати сміття, бо хтось не подумав і залишив свою машину там, де б вона не мала стояти. І так через одну невдало залишену автівку мешканці цілого двору залишаються зі сміттям”, – пояснює вона.
Люди нерідко ображаються за такі дії, але й багато тих, хто ставиться з розумінням. І наступного разу автомобілів на тому місці вже немає.
Про “бомжів” та гідність
Анастасія зіштовхується з різними реакціями: хтось захоплено пропускає велику машину, а хтось демонструє зневагу. Вона пригадує неприємний інцидент із жінкою, яка через прохання трохи від’їхати назвала їх “бомжами”.
“Ми якраз завантажували сміття, і під’їхала ця жінка на дорогій машині, давай сигналити. Я вийшла подивитися, а вона мені: “Приберіть свій сміттєвоз, ви бомжі”. Я не витримала і сказала їй пару “ласкових”. Говорю: “Тьотя, не кричіть так. Бо у вас губи зараз лопнуть. У вас в них тиск більший, ніж в моїх колесах. І смердить з вашого писка більше, ніж з моєї машини””, – згадує Анастасія.
Водійка стикалася і з висловами на кшталт: “Жінка за кермом — це мавпа з гранатою”. Бували й випадки, коли чоловіки панічно бігли до своїх автомобілів, щоб “захистити” їх, бо вона ж за кермом вантажівки й “точно зачепить”.
“Деякі хлопці, які уже віками їздять на сміттєвозах, то у них вже купа аварій і машини не раз побити. А у мене жодної, і поломок машини найменше серед всіх!”, – з гордістю каже Анастасія.
Вона додає, що все ж тих, хто хамить чи ставиться зневажливо — менше. Більшість людей реагують позитивно. Хтось підбігає з компліментами, дехто пригощає солодощами або мандаринками. Один чоловік з приміського села впізнає її навіть у центрі Франківська — зупиняється, щоб привітатися.
Каже, що це приємно. Але хочеться, щоб повага була не лише через те, що вона жінка за кермом.
“Я хочу, щоб поважали кожну роботу — від прибиральниці до офіціанта. Не тільки мою. І не тому, що це “вау, жінка на сміттєвозі”. Через 5–10 років це не має бути новина, бо немає нежіночої роботи”.
І додає: сподівається, що жінок у цій професії стане більше. Головне знайти людину, яка буде надихати та навчати — головне не боятися.
“Мені, наприклад, було б важко працювати водійкою автобуса чи тролейбуса, бо там потрібно комунікувати з людьми. Тут простіше, мінімум контактів, я зробила свою роботу — і поїхала”, – каже вона.
І коли великий сміттєвоз знову обережно виїжджає з двору, хтось обовʼязково проводжає його поглядом.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: “Це моя найкраща робота”: як перша жінка-водійка автобуса у Франківську здійснила дитячу мрію
Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту «Посилення стійкості українських медіа», який реалізується Фондом Ірондель (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity). Висловлені погляди є виключно поглядами авторів і не обовʼязково відображають позицію ФОНДУ ІРОНДЕЛЬ або IRMI.
ФОТО ТИЖНЯ
