Від безробіття до нової професії: як змінюється ринок праці на Прикарпатті (ФОТО)
На Прикарпатті сьогодні офіційно зареєстровано більше 3300 безробітних. Найбільше людей, які перебувають на обліку в службі зайнятості, проживають в Івано-Франківську та Івано-Франківському районі — орієнтовно від 1000 до 1200 осіб. Значна кількість безробітних також зосереджена на Калущині та Коломийщині, тоді як у менших громадах області ці показники помітно нижчі.
“Галка” поспілкувалася із заступницею директора Івано-Франківського обласного центру зайнятості Ольгою Шевчук, яка розповіла, що говорити про професії, які втратили попит під час війни, не доводиться. Натомість ринок праці продовжує шукати працівників у тих сферах, які традиційно були важливими для області.
Прикарпаття залишається регіоном із розвиненим сільським господарством, деревообробкою та туристичною галуззю. Тому роботодавці й надалі потребують працівників сфери послуг — офіціантів, барменів, кухарів. Не зникає попит на трактористів та фахівців деревообробної галузі, зокрема верстатників деревообробних верстатів.
На початку повномасштабного вторгнення особливо гостро відчувалася нестача швачок. За словами Шевчук, це було одним із найбільш помітних викликів того періоду. Сьогодні ж серед найбільш затребуваних спеціалістів — медичні сестри та молодший медичний персонал.
“Також є значна потреба у водіях автотранспортних засобів, адміністраторах та бухгалтерах. Це ті вакансії, на які зараз активно шукають працівників”, — зазначає вона.
Повномасштабна війна помітно вплинула і на загальну кількість безробітних в області. У перші місяці вторгнення вона зросла через прибуття великої кількості внутрішньо переміщених осіб. Згодом цифри почали змінюватися під впливом різних чинників.
Серед них — виїзд частини людей за кордон, а також зміни в законодавстві наприкінці 2022 року. Відтоді для реєстрації в службі зайнятості необхідно пред’являти військово-облікові документи, що вплинуло на кількість чоловіків, які ставали на облік.
Найменшу кількість безробітних за останні роки в області фіксували торік — близько 2700 осіб. Відтоді показник знову почав зростати.
Ветерани, молодь і жінки: хто сьогодні шукає роботу
Якщо кілька років тому портрет безробітного на Прикарпатті був більш збалансованим за статтю, то війна суттєво змінила цю картину. Сьогодні переважна більшість тих, хто перебуває на обліку в службі зайнятості, — жінки.
За словами Шевчук, нині жінки становлять близько 80% зареєстрованих безробітних. До початку повномасштабного вторгнення співвідношення було іншим: приблизно 60% жінок і 40% чоловіків.
Серед тих, хто шукає роботу, чимало молоді. Люди віком до 35 років становлять майже 30% від загальної кількості зареєстрованих безробітних. Водночас близько 30% зареєстрованих безробітних — це люди віком понад 50 років.
Окрему увагу в центрі зайнятості приділяють ветеранам, внутрішньо переміщеним особам та людям з інвалідністю. Наразі на Прикарпатті статус зареєстрованого безробітного мають 258 учасників бойових дій. При цьому рівень їхнього працевлаштування сягає 27%, що є найкращим показником серед областей України.
Також на обліку перебувають 466 внутрішньо переміщених осіб. 284 уже вдалося знайти роботу. Рівень працевлаштування ВПО становить 24%, а область за цим показником посідає третє місце в державі.
Серед людей з інвалідністю нині на обліку перебувають 394 особи, а 220 вже працевлаштовані.
Шевчук наголошує, що особливий акцент служба зайнятості робить саме на підтримці ветеранів та ветеранок:
“Ми розуміємо, наскільки важливо для них бути зайнятими, працювати, перебувати в соціумі. Тому приділяємо цій категорії людей максимум уваги та докладаємо всіх зусиль для їхнього працевлаштування”, — говорить вона.
Попри те, що роботодавці дедалі частіше повідомляють про нестачу кадрів, знайти роботу вдається не всім і не одразу. Однією з головних причин залишається рівень заробітної плати.
За словами Шевчук, сьогодні працівники мають значно ширший вибір вакансій, ніж раніше. Якщо кілька років тому люди погоджувалися майже на будь-яку пропозицію, то тепер можуть порівнювати умови праці та обирати більш вигідні варіанти.
Різниця в оплаті праці інколи є дуже відчутною навіть у межах однієї професії. Наприклад, роботодавці можуть шукати бухгалтера як на зарплату 9000 гривень, так і на 25000. Подібна ситуація і серед продавців: одні вакансії пропонують мінімальну заробітну плату, інші — удвічі чи навіть утричі вищу.
“Людина все одно вибирає там, де більше платять. Зрозуміло, що це може бути більша відповідальність чи складніші умови роботи, але рівень заробітної плати сьогодні має вирішальне значення”, — пояснює вона.
Ще одним серйозним бар’єром залишається транспортна доступність. Найбільше вакансій зосереджено в Івано-Франківську та великих населених пунктах, тоді як у віддалених громадах пропозицій значно менше.
Для багатьох жителів сільської місцевості пошук роботи перетворюється на вибір між працевлаштуванням і щоденними витратами часу та коштів на дорогу. Саме тому, переконана Шевчук, рівень зарплати та можливість дістатися до місця роботи залишаються двома ключовими факторами, які впливають на ситуацію на ринку праці області.
Робота для кожного: як функціонує служба зайнятості
Попри поширену думку, що служба зайнятості працює лише з безробітними, насправді її функції значно ширші. Щодня фахівці центру зайнятості допомагають двом сторонам ринку праці — тим, хто шукає роботу, і тим, хто потребує працівників.
Шевчук пояснює, що звернутися до центру зайнятості може не лише людина, яка втратила роботу. Допомогу можуть отримати й ті, хто вже працевлаштований, але хоче знайти кращі умови праці або спробувати себе в іншій сфері.
Для цього в службі зайнятості працюють рекрутери, які підбирають вакансії для різних категорій людей незалежно від того, чи мають вони статус безробітного.
“Не обов’язково бути зареєстрованим безробітним, щоб ми допомагали шукати роботу. Наші фахівці працюють з будь-якою людиною, яка хоче працевлаштуватися або змінити місце роботи”, — каже вона.
Так само спростилася співпраця і для роботодавців. Якщо раніше процедура подання інформації про вакансії вимагала більше документів та формальностей, то сьогодні роботодавцю достатньо звернутися до служби зайнятості та повідомити про потребу в працівниках.
Фахівці допомагають оформити необхідну інформацію, уточнюють вимоги до кандидатів та організовують подальшу комунікацію між роботодавцем і претендентами.
Шевчук наголошує, що головна мета центру зайнятості — не просто вести облік безробітних, а допомогти людині знайти роботу, а роботодавцю — працівника, який відповідатиме його потребам.
“Ми працюємо для того, щоб людина знайшла роботу, а роботодавець знайшов відповідного працівника і був задоволений результатом”.
Статус безробітного та виплата допомоги залишаються важливими елементами підтримки людей у складний період. Однак основна мета — якнайшвидше повернути людину до активного професійного життя.
Адже за кожною цифрою статистики стоїть окрема історія — хтось шукає першу роботу після навчання, хтось намагається почати все спочатку після вимушеного переїзду, а хтось повертається до цивільного життя після фронту. І для кожного з них робота — це не лише заробіток, а й відчуття стабільності, впевненості та власної потрібності.
Перекваліфікація, гранти і ваучери: як служба зайнятості підтримує безробітних
Однак пошук вакансій — лише частина того, чим сьогодні займається служба зайнятості. За останні роки система підтримки людей, які втратили роботу або хочуть змінити професію, суттєво розширилася.
За словами Шевчук, нині діє чимало програм, які допомагають не лише знайти роботу, а й здобути нові навички, відкрити власну справу чи отримати додаткову освіту.
Одним із найпоширеніших напрямків залишається професійне навчання. Безробітні можуть пройти перепідготовку, опанувати нову спеціальність або підвищити свою кваліфікацію відповідно до потреб ринку праці.
Паралельно держава стимулює роботодавців брати на роботу людей із числа зареєстрованих безробітних. Для цього діють компенсаційні програми, які передбачають фінансову підтримку роботодавців після працевлаштування окремих категорій громадян.
Йдеться, зокрема, про ветеранів, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб та інших шукачів роботи, які потребують додаткової підтримки. Також передбачені компенсації за створення нових робочих місць.
Для тих, хто не перебуває на обліку як безробітний, продовжує діяти програма ваучерів на навчання. Вона дозволяє здобути нову професію, спеціальність або вдосконалити вже наявні навички.
Втім, дедалі більше людей цікавляться не лише працевлаштуванням, а й можливістю працювати на себе. Саме тому одним із найпомітніших інструментів підтримки останніх років стали грантові програми для започаткування власної справи.
“Ця програма стимулює не просто знайти роботу, а бути зайнятою людиною та створювати робочі місця для інших”, — пояснює Шевчук.
Особливої популярності набув мікрогрант, який можна отримати без обов’язкового створення нових робочих місць. Для цього достатньо зареєструватися як фізична особа-підприємець і реалізовувати власну бізнес-ідею.
Розмір такого гранту становить до 100 тисяч гривень. Для молоді можливості ще ширші: молоді підприємці можуть претендувати на мікрогрант до 200 тисяч гривень без вимоги працевлаштовувати інших працівників.
У центрі зайнятості переконані, що такі програми особливо важливі для активних і амбітних людей, які мають ідеї для розвитку власної справи, але потребують стартового капіталу.
І хоча статистика безробіття залишається важливим показником стану економіки, сьогодні ринок праці Прикарпаття дедалі більше змінюється. Він уже не зводиться лише до пошуку вакансій. Для багатьох жителів області це можливість перекваліфікуватися, започаткувати бізнес або знайти новий професійний шлях у час, коли країна продовжує жити й працювати в умовах війни.
Перекваліфікація: які професії можна опанувати безкоштовно
Одним із найдієвіших інструментів, який допомагає людям повернутися на ринок праці, залишається професійне навчання та перекваліфікація. Шевчук каже, що попит на такі програми стабільно високий, адже далеко не всі працюють за фахом, який колись обрали.
Вона зазначає, що диплом про вищу освіту не завжди гарантує людині роботу за спеціальністю. Причини можуть бути різними: від відсутності відповідних вакансій до банального розчарування у професії, яка колись здавалася правильною.
“Досить часто людина розуміє, що це просто не її робота. Тому вона обирає інший фах і починає розвиватися в новому напрямку”, — говорить вона.
Особливо актуально це для робітничих професій, які протягом багатьох років залишаються серед найбільш затребуваних на Прикарпатті. Водночас роботодавці шукають не просто працівників, а кваліфікованих спеціалістів із практичними навичками.
“Важливо бути справді кваліфікованим фахівцем. Люди високого професійного рівня завжди затребувані на ринку праці”, — пояснює Шевчук.
Безкоштовно пройти професійне навчання можуть зареєстровані безробітні. Сьогодні значна частина таких програм реалізовується через центри професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості, яких в Україні працює вісім.
Один із них розташований в Івано-Франківську. Тут навчають за одинадцятьма ліцензованими професіями. Серед найпопулярніших напрямків — продавець, касир торговельного залу, адміністратор та покоївка.
Втім, перекваліфікація не обмежується лише здобуттям нової професії. Люди можуть також підвищувати кваліфікацію або проходити стажування безпосередньо у роботодавців.
Такий формат дозволяє не лише отримати практичний досвід, а й зрозуміти, чи підходять одна одній обидві сторони.
“Людина може спробувати себе на новому місці роботи, а роботодавець — оцінити майбутнього працівника. Це можливість перевірити, чи буде комфортною така співпраця для обох”, — каже Шевчук.
У час, коли професії змінюються швидше, ніж будь-коли раніше, перекваліфікація дедалі частіше стає не винятком, а звичним етапом кар’єрного шляху. Для одних вона відкриває двері до нової роботи, для інших — дозволяє залишатися конкурентними на ринку праці, який продовжує змінюватися разом із країною.
Які професії будуть найзатребуванішими на ринку праці після війни
Коли мова заходить про майбутнє ринку праці, багато експертів говорять про професії, які будуть потрібні Україні після перемоги. На думку Шевчук, одним із ключових напрямків стане будівельна галузь.
Потреба у кваліфікованих будівельниках, монтажниках, інженерах та інших фахівцях цієї сфери зростатиме разом із масштабами відбудови країни.
“Дуже багато говорять про те, що це мають бути будівельні спеціальності. Я погоджуюся з цим. Тому що буде потреба відбудовувати те, що зруйнувала війна”, — каже вона.
Втім, відновлення України не обмежуватиметься лише будівництвом. Не менш важливим, переконана фахівчиня, стане розвиток власного виробництва. Саме воно має стати основою економічного зростання та створення нових робочих місць.
Сьогодні в містах і громадах відкриваються нові кав’ярні, магазини та заклади сфери послуг. Однак для довгострокового розвитку країни цього недостатньо.
“Ми маємо вкладатися у виробництво. Маємо створювати український продукт, який приноситиме дохід не лише окремим людям, а й державі загалом”, — наголошує Шевчук.
Історія безробіття на Прикарпатті сьогодні — це не лише про цифри у звітах чи статистику центрів зайнятості. За кожною вакансією та кожним резюме стоять люди, які шукають своє місце в житті під час війни. Молодь, яка робить перші кроки у професії. Внутрішньо переміщені особи, які починають усе з нуля в новому місті. Ветерани, які повертаються до цивільного життя. Люди старшого віку, які змушені освоювати нові навички, щоб залишатися конкурентними.
Ринок праці області продовжує змінюватися разом із країною. Одні професії стають затребуванішими, інші потребують нових знань і підходів. Але головним залишається інше — бажання працювати, розвиватися та будувати майбутнє.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
