“Якщо ми будемо мовчати — мовчатиме весь світ”: у Франківську родини полонених та зниклих безвісти захисників вийшли на акцію-нагадування (ФОТО, ВІДЕО)
23 травня, у День Героїв, площа біля Івано-Франківського драмтеатру вкотре стала місцем болю, надії та очікування. На акцію-нагадування зібралися десятки родичів полонених і зниклих безвісти військових. У руках — плакати з фотографіями, прапори, портрети та історії тих, кого вдома чекають уже місяці й роки.
Пише “Галка” з акції.
Серед людей — Анастасія Журавель. Її чоловік, В’ячеслав Журавель, зник безвісти 9 березня 2025 року на Покровському напрямку, поблизу села Піщане на Донеччині. Військовий служив у 32 окремій механізованій бригаді.
“Я вже рік і два місяці живу з тим, що не знаю, де він і що з ним”, — каже жінка.
Вона згадує чоловіка усміхненим і добрим. Вдома на нього чекає шестирічна донька.
Поруч стоїть Мар’яна Ручкан. Вона прийшла заради свого чоловіка Ігоря Ручкана — військового 77 окремої аеромобільної бригади, який зник безвісти 3 жовтня 2025 року на Харківщині, поблизу Загризового.
“Добрий, щирий, всім хотів допомогти”, — описує чоловіка жінка.
Каже, це її перша акція-нагадування.
“Можливо, він там побачить, йому це дасть сили, що ми за нього боремося і чекаємо вдома”, — додає вона.
Неподалік Анна Волосюк із фотографією нареченого Володимира Цівка. Боєць 150 окремої механізованої бригади зник безвісти 11 серпня 2024 року у Торецьку на Донеччині.
“Ми мали з ним розписатися, але його не відпустили із бойового завдання”, — каже дівчина.
На акції Анна приходить щоразу.
“Це наш обов’язок — виходити та кричати за полонених. Якщо ми будемо мовчати, тоді буде мовчати весь світ”, — говорить вона.
Зі сльозами на очах про свого сина розповідає Надія Зелінська. Її 45-річний син Василь, військовий 82 окремої десантно-штурмової бригади, зник безвісти 16 лютого 2026 року під час бойового завдання у Дніпропетровській області.
“Йшов на бойове завдання і не повернувся з поля бою”, — крізь сльози каже жінка.
Мар’яна Волосянко прийшла на акцію заради брата Ігоря — військового 109 окремого гірсько-штурмового батальйону. Він служив ще з 2015 року та зник безвісти 2 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Виїмка.
“У нього двоє дітей. Сину 28 травня буде два рочки, донечці у квітні було три”, — розповідає сестра військового.
Каже, на такі акції приходить завжди.
“Щоб люди знали, щоб знав цілий світ, що вони не пропали. Вони для нас є, і ми всіх чекаємо”, — говорить Мар’яна.
Під час акції виступив представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини в області Віталій Вербовий. За його словами, станом на зараз Україні вдалося повернути 9 260 військовополонених та 427 цивільних.
Наприкінці акції учасники розгорнули найбільший на Прикарпатті прапор із фотографіями зниклих безвісти та полонених захисників. Полотно, всіяне десятками облич, тремтіло від вітру посеред площі — як нагадування про тих, кого досі чекають вдома.
Читайте також:
ФОТО ТИЖНЯ
