Від добровольців АТО до повномасштабної війни: історія воїнів братів Басовських з Франківщини (ФОТО)

Автор: Іра Блаженко

18 Лют, 2025 21:19

Поділитись публікацією
Від добровольців АТО до повномасштабної війни: історія воїнів братів Басовських з Франківщини (ФОТО)

Богдан та Володимир Басовські – двоє рідних братів, які з початку АТО добровільно служать у Збройних Силах України. 

Про це пише “Галка” з посиланням на Галицьку територіальну громаду.

Богдан та Володимир виросли в одній сім’ї, здобули освіту в місцевих школах та училищах, а потім пройшли строкову службу. Володимир служив у Президентському полку, паралельно навчаючись у Національній академії внутрішніх справ, а Богдан після служби у Збройних силах пішов до Національної гвардії Івано-Франківська.

З початку АТО брати об’єдналися в Івано-Франківському добровольчому батальйоні, беручи участь у бойових діях у районах Мар’їнки, Сопиного, Вугледара та околицях Маріуполя. Після звільнення у 2019 році, у 2022 році, коли розпочалася повномасштабна війна, вони повернулися до лав Збройних сил, приєднавшись до 10-ї Коломийської гірсько-штурмової бригади “Едельвейс”. Спершу брати отримали завдання контролювати кордон з Білоруссю, а згодом – брати участь у відбитті наступу на Київщину.

Нині Володимир і Богдан служать у бригадній розвідці, регулярно проводячи вилазки в тил ворога для збору розвідувальної інформації. За їх словами, сучасна війна кардинально відрізняється від АТО: сучасні технології, такі як дрони та високотехнологічна артилерія, активно використовуються противником, але без піхотинця на фронті неможливо утримати територію.

Брати відзначають важливість волонтерської підтримки, яка надихає та повертає віру у спільну справу.

“Дуже підтримує і мотивує на фронті волонтерська діяльність. Коли приїжджають волонтери – солдати розуміють, що вони комусь потрібні, хтось за них думає і пам’ятає. Це дуже мотивує. З кожним приїздом волонтерів повертається віра в українців, віра у те, що ми робимо спільну справу. І чим сильніший тил, тим сильніший і фронт. Якщо тил дає слабинку – фронт втрачає позиції. Тому прошу всіх – не переставайте допомагати, не розчаровуйтеся, не зупиняйтеся. Тільки разом ми зможемо нарешті перемогти цього лютого ненависного ворога” – ділиться роздумами Богдан.

Попри численні поранення та втрати, брати зберігають оптимізм і продовжують службу. У 2023 році Богдан набув популярності, знявшись у кліпі “Різдво 2023”, який допоміг зібрати кошти для потреб бригади.

“Це була ідея пресслужби коломийської «десятки». Почалося все з того, що мені подарували трембіту, я взяв її на фронт і там почав робити фото, різні відео для соцмереж. Після цього мені хлопці запропонували знятися у тому відео. Я радий, що кліп передивились мільйони глядачів у всьому світі – це допомогло бригаді зібрати чималу суму коштів для закупівлі необхідного обладнання. Чи став я відомим? Напевно так. Але я більше радію тому, що досі живий, досі роблю свою справу – захищаю Україну від окупанта” – зазначає Богдан.
 
 
Як і в Богдана, так і у Володимира внаслідок бойових дій є багато травм:  осколки в тілі, декілька задокументованих контузій, проблеми зі слухом, порвані сухожилля на ногах, поранення іншого роду. Але солдати віджартовуються, що всі ці поранення переносили на ногах і на таблетках. Бачили бійці і багато смертей побратимів. Пригадують короткий час, коли воювали пліч-о-пліч із захисником із Дорогова Андрієм Сокольником, котрий героїчно загинув 9 червня 2024 року. Проте розповідають, що надзвичайно приємно згадувати ту дружбу, взаємопідтримку, виручку та повагу до героїзму людей, які в окопах разом захищають українську землю. На запитання щодо нагород відповідають неохоче, бо ще не рахували скільки медалей і в кого є. Проте точно згадують, що є “багато того добра”.
 
Зараз брати на Прикарпатті перебувають у короткій відпустці. Відпочивають, спілкуються з дітьми, з родиною, «підтягують» побутові справи.
 
“Після стількох років війни нам дещо важко спілкуватися і перебувати в колі цивільних людей. Не завжди є про що розмовляти, вже майже немає спільних інтересів. Тому ми більше перебуваємо у рідному селі, де можемо спокійно відпочити і набратися сил для подальшої боротьби” – резюмує Володимир.