Від інфекційного гастриту до профілактики раку шлунка: про хелікобактер розповідає гастроентерологиня Олена Журавльова

Сьогодні хелікобактер (Helicobacter pylori) вважається однією з найпоширеніших інфекцій у світі, проте в Україні навколо неї досі існує чимало міфів. Хтось вважає її нешкідливим мешканцем шлунка, інші — навпаки, панікують через сам факт виявлення бактерії. А гастроентерологи розглядають H. pylori вже не просто як причину печії чи болю, а як один із головних факторів розвитку раку шлунка.

Як правильно діагностувати цю інфекцію, чому старі схеми лікування антибіотиками більше не працюють і чому контроль після терапії є обов’язковим? Про це та більше читачам “Галки” розповіла терапевтка та гастроентерологиня Олена Журавльова з клініки “Мед-Атлант”.

– Що таке Helicobacter pylori та чому вона залишається важливою темою в гастроентерології?

– Хелікобактер — це одна з найпоширеніших бактеріальних інфекцій у світі, і при цьому дуже підступна: вона живе в шлунку роками, нічим себе не видаючи, але весь цей час завдає шкоди. Вона може спричинити виразку, запалення шлунка і навіть рак — і це вже доведено науково. Саме тому, якщо її виявили, у більшості випадків треба лікувати.

Проблема в тому, що старі схеми лікування дедалі гірше працюють — бактерія навчилася чинити опір антибіотикам. Тому зараз лікарі переходять на інші, ефективніші підходи — і обов’язково перевіряють після лікування, чи бактерія справді зникла.

– Розкажіть більше про саму бактерію — як вона потрапляє в організм і що там робить?

– Хелікобактер — це бактерія, яка вміє виживати в дуже кислому середовищі шлунка. Вона виробляє спеціальний фермент, який нейтралізує кислоту навколо себе, і завдяки цьому спокійно там живе. Найчастіше людина заражається ще в дитинстві — через брудні руки, спільний посуд, тісний контакт у родині. І якщо нічого не робити, бактерія може жити в організмі десятиліттями.

Раніше хелікобактером була заражена більш ніж половина людей у світі. Зараз ця цифра трохи знизилася — приблизно до 43%, — але це все одно дуже багато. Хвороба, яку вона викликає, — це не просто печія чи важкість у шлунку.

Хелікобактер пов’язаний з виразкою шлунка і дванадцятипалої кишки, із запаленням шлунка, з рідкісним видом лімфоми і з раком шлунка. Саме тому її офіційно визнали інфекційною хворобою, яку треба лікувати — а не просто “спостерігати”.

– Що відбувається в організмі після того, як бактерія там оселилася?

– Коли хелікобактер потрапляє в шлунок, вона запускає хронічне запалення — таке, що триває роками. Фермент, який вона виробляє, розщеплює сечовину і утворює аміак. З одного боку, це захищає саму бактерію від кислоти. З іншого — цей аміак ушкоджує стінку шлунка.

При цьому людина може довго нічого не відчувати, або відчувати щось дуже розмите: біль або дискомфорт у верхній частині живота, нудоту, відчуття, що швидко наїдаєшся, здуття, печію, відрижку. Але ці симптоми не є специфічними — точно такі само можуть бути при інших захворюваннях шлунка. Тому поставити діагноз лише за симптомами неможливо, потрібно здавати конкретні аналізи.

Окремо варто сказати про рак. Хелікобактер ще у 1994 році офіційно визнали канцерогеном — тобто речовиною, що підвищує ризик раку. А нещодавно, у 2026 році, міжнародна організація з вивчення раку ще раз підкреслила: ця бактерія є головною причиною раку шлунка. Дослідження показують, що якщо її вилікувати, ризик захворіти на рак шлунка знижується на 36%, а ризик померти від нього — на 22%.

– Кому варто звернутися до лікаря і пройти обстеження?

– Перевіритися варто, якщо у вас є або були виразка шлунка чи дванадцятипалої кишки, якщо турбує тривала печія або біль у животі, якщо виявили запалення або особливі зміни слизової шлунка — атрофію чи так звану кишкову метаплазію. Також показання — це рідкісна форма лімфоми шлунка, незрозуміла анемія через нестачу заліза, порушення кількості тромбоцитів у крові без видимої причини, або якщо хтось із близьких родичів хворів на рак шлунка.

Ще одна важлива група — люди, які тривало приймають знеболювальні чи протизапальні таблетки, наприклад, аспірин або ібупрофен: у них підвищений ризик ускладнень, тому хелікобактер краще виключити.

У 2024 році перелік показань розширили. Тепер на обстеження рекомендують і дорослих членів сім’ї, у якої вже підтверджена інфекція, — навіть якщо вони самі нічого не відчувають.

– Як правильно діагностувати H. pylori — які методи існують?

– Найзручніші методи для першого обстеження — це дихальний тест і аналіз калу на антиген хелікобактеру. Обидва показують, чи є бактерія прямо зараз, і не потребують жодних процедур зі шлунком. Аналіз крові на антитіла для цієї мети не підходить: антитіла можуть залишатися в крові місяцями і навіть роками після того, як бактерія вже знищена — тобто результат буде хибнопозитивним.

Гастроскопія з біопсією потрібна тоді, коли є тривожні симптоми: людина різко худне, є труднощі з ковтанням, блювання, кров у калі або блювотних масах, підозра на пухлину, або пацієнт літнього віку з підвищеним ризиком раку. Під час гастроскопії лікар бере шматочок тканини шлунка і може перевірити його кількома способами, зокрема визначити, до яких антибіотиків бактерія стійка.

Перед будь-яким тестом важлива підготовка. Якщо ви приймаєте препарати від кислотності — так звані інгібітори протонної помпи, як-от омепразол, — їх треба відмінити щонайменше за 2 тижні до тесту. Антибіотики і препарати вісмуту — за 4 тижні. Інакше тест може показати хибний негативний результат, тобто бактерія є, але аналіз це не побачить.

Після лікування обов’язково потрібно перевірити, чи спрацювало воно. Для цього використовують той самий дихальний тест або аналіз калу — але не раніше ніж через 4 тижні після останньої таблетки антибіотика і через 2 тижні після відміни препаратів від кислотності.

– Як сьогодні лікують H. pylori — що змінилося порівняно з класичними підходами?

– Раніше стандартом була так звана потрійна терапія: два антибіотики — амоксицилін і кларитроміцин — плюс таблетки від кислотності. Це було зручно і непогано працювало. Але зараз ситуація змінилася: бактерія в багатьох регіонах стала стійкою до кларитроміцину, і ця схема більше не є надійною там, де рівень стійкості невідомий або високий.

Сьогодні основна рекомендація для пацієнтів, які лікуються вперше, — це 14-денна схема з чотирьох препаратів, де одним із них є вісмут. Вона складніша: більше таблеток, частіший прийом. Серед побічних ефектів — нудота, металевий присмак у роті, темний кал, розлад шлунка. Але вона ефективніша. Є й альтернативи — схеми з іншими антибіотиками або новіший підхід з ванопразаном, де він доступний.

Дуже важливо пройти курс повністю і не пропускати дози. Якщо кинути лікування на половині — бактерія не тільки виживе, а й стане стійкішою. Тому лікар має заздалегідь попередити пацієнта про побічні ефекти, пояснити, що є нормою, а що вимагає звернення.

– Що робити, якщо перше лікування не спрацювало?

– Головна причина невдачі — стійкість бактерії до антибіотиків. Це зараз серйозна проблема в усьому світі. Резистентність до кларитроміцину і левофлоксацину зростає, і в багатьох країнах вона вже перевищила 15% — поріг, після якого призначати ці ліки навмання стає ненадійно. В аналізі зразків із США та Європи виявили, що 22% бактерій стійкі до кларитроміцину, майже 70% — до метронідазолу, і лише 1,2% — до амоксициліну.

Тому перед повторним лікуванням лікар обов’язково має запитати, які антибіотики пацієнт уже отримував — і не тільки від хелікобактеру, а взагалі. Якщо людина раніше приймала кларитроміцин або будь-які антибіотики з тієї ж групи — повторно призначати ту саму схему не можна. Те саме стосується левофлоксацину та схожих препаратів. У таких випадках потрібно або зробити тест на чутливість бактерії, або одразу перейти на схему з іншими антибіотиками.

– Як перевірити, чи вдалося знищити бактерію після лікування?

– Це обов’язковий крок для всіх пацієнтів. Раніше вважалося: якщо симптоми зникли — значить, все добре. Але це хибна логіка. Симптоми можуть пройти навіть тоді, коли бактерія нікуди не ділася — просто притихла. А якщо вона залишилася, ризик рецидиву виразки і довгострокових ускладнень зберігається.

Тому після будь-якого курсу лікування від хелікобактеру потрібно перевіритися — дихальним тестом або аналізом калу. Не аналізом крові — він для цього не підходить. І не раніше ніж через місяць після останнього антибіотика та через два тижні після відміни таблеток від кислотності.

– Чи є особливості у лікуванні дітей?

– У дітей підхід інший, ніж у дорослих. Дорослим із симптомами диспепсії часто рекомендують одразу перевіритися і при виявленні — лікуватися. З дітьми так не роблять, якщо у них просто болить живіт без чіткої причини. Справа в тому, що в дітей біль у животі дуже часто має функціональний характер — тобто не пов’язаний з органічним захворюванням. Якщо лікувати хелікобактер у такої дитини, біль нікуди не подінеться, але дитина отримає курс антибіотиків і можливо — стійкі бактерії в організмі.

Якщо ж показання для лікування є, то у дітей особливо важливо перевіряти чутливість бактерії до антибіотиків — особливо до кларитроміцину, — і підбирати схему індивідуально.

– Наскільки реальним є зв’язок між H. pylori та раком шлунка — і що можна зробити для профілактики?

– Зв’язок дуже реальний. Сьогодні хелікобактер розглядають не просто як причину виразки — а як головну мету у профілактиці раку шлунка. Це серйозний концептуальний зсув у медицині.

Але це не означає, що всім треба масово обстежуватися й лікуватися. Доцільність залежить від того, наскільки поширений рак шлунка в конкретній країні чи регіоні, чи є доступ до тестів і лікування, який рівень антибіотикорезистентності. Тобто рішення про скринінг — популяційне, і воно різне для різних країн.

Але є групи людей, яким активно шукати і лікувати хелікобактер однозначно варто: ті, у кого в родині були випадки раку шлунка; хто має атрофічний гастрит або кишкову метаплазію — це передракові зміни слизової; і ті, хто приїхав із регіонів із високою захворюваністю на рак шлунка. Для цих людей раннє виявлення та лікування хелікобактеру — реальна можливість знизити свій ризик.

– Навколо H. pylori є багато міфів? 

– Так.

Перший міф: “Якщо немає симптомів, хелікобактер не шкодить”. Насправді — інфекція може тривалий час перебігати безсимптомно, але при цьому підтримувати хронічне запалення слизової оболонки шлунка. Відсутність болю, печії чи нудоти не гарантує відсутності гастриту, атрофічних змін або довгострокового ризику ускладнень. Саме тому в пацієнтів із факторами ризику — сімейним анамнезом раку шлунка, атрофічним гастритом, кишковою метаплазією, виразковою хворобою — виявлення H. pylori має клінічне значення навіть без яскравих симптомів.

Міф другий: “Хелікобактер є у всіх, тому лікувати його не потрібно”. Хелікобактер справді є дуже поширеною інфекцією, але це не робить її нормою. Висока поширеність не скасовує її ролі у виникненні гастриту, виразкової хвороби та раку шлунка. Медичний світ розглядає H. pylori-інфекцію як інфекційне захворювання, а не як нешкідливий варіант мікробіоти шлунка.

Міф третій: “Виразка виникає тільки від стресу, кави або гострої їжі”. Стрес, алкоголь, куріння, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) і харчові подразники можуть погіршувати симптоми або підвищувати ризик ускладнень, але H. pylori є причиною більшості виразок дванадцятипалої кишки та значної частини виразок шлунка.

Міф четвертий: “Достатньо пропити омепразол або інший ІПП — і хелікобактер зникне”. Інгібітори протонної помпи зменшують кислотність і можуть полегшити симптоми, але самі по собі не знищують H. pylori. Для ерадикації потрібна комбінована схема з антибактеріальними препаратами, антисекреторним засобом і, у багатьох сучасних схемах, препаратом вісмуту.

Міф п’ятий: “Потрійна терапія з кларитроміцином завжди працює”. Це вже застарілий підхід для емпіричного лікування в багатьох регіонах. Через зростання резистентності до кларитроміцину ефективність класичної потрійної терапії суттєво знизилася.

Міф шостий: “Якщо після лікування стало легше, перевіряти ерадикацію не потрібно”. Зникнення симптомів не гарантує знищення бактерії. Сучасні рекомендації вимагають підтверджувати ерадикацію у всіх пацієнтів.

Міф сьомий: “Аналіз крові найкраще показує, чи вилікувався хелікобактер”. Серологічний аналіз визначає антитіла, які можуть залишатися позитивними ще довго після успішного лікування. Тому він не підходить для контролю ерадикації. Для підтвердження вилікування потрібні методи, які виявляють активну інфекцію: дихальний уреазний тест або антиген у калі.

Міф восьмий: “Хелікобактер завжди означає рак”. Хелікобактер підвищує ризик раку шлунка, але рак розвивається лише у частини інфікованих людей. На ризик впливають штам бактерії, генетика, тривалість інфекції, наявність атрофії чи кишкової метаплазії, куріння, харчування, сімейний анамнез і регіональна захворюваність. Тобто H. pylori — це важливий фактор ризику, але не вирок. Саме тому цінність ерадикації полягає не лише в лікуванні симптомів, а й у профілактиці довгострокових ускладнень.

– Яке ваше головне послання — і пацієнтам, і лікарям?

– Хелікобактер — це не «умовна бактерія, яка є у всіх», і не щось, на що можна заплющити очі. Це інфекція з реальними наслідками. І підхід до неї сьогодні чіткий: тестуватися тоді, коли є показання і коли готові лікуватися; для діагностики використовувати правильні методи; не призначати стару потрійну схему без перевірки чутливості; лікуватися 14 днів і до кінця; обов’язково перевіряти після курсу, що бактерія зникла; враховувати, які антибіотики вже були в анамнезі.

У майбутньому лікування хелікобактеру ставатиме дедалі більш індивідуальним: з широким використанням молекулярних тестів на стійкість, з локальними даними про ефективність схем, з програмами скринінгу для тих, хто реально в групі ризику. Але найбільший виклик зараз — не знати протоколи, а реально їх застосовувати. Не лікувати застарілими схемами. Не забувати перевіряти результат. Не призначати антибіотики без стратегії.

Контакти клініки «Мед-Атлант»:

• +38 (095) 00 38 452
• +38 (097) 41 13 133
• м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 48 (корпус 1),
• м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 23 (корпус 2).

Офіційний сайт і соцмережі:

• https://med-atlant.if.ua
• https://www.facebook.com/medatlantif
• https://www.instagram.com/med_atlant.if
• https://www.youtube.com/channel/UCA53wtCg6uamh8okZZn5JNA

Реклама

Читайте також:

• Про обстеження щитоподібної залози та безпечність пункції — пояснює лікарка УЗД Тетяна Чичила
• Акне, зайва вага чи збій циклу: міфи та правда про полікістоз яєчників від акушерки-гінекологині Олександри Попович
• Чому антиперспірант не завжди рятує: дерматологиня Надія Дуда про гіпергідроз та ботулінотерапію