Володимир Косолапов – власник столярної майстерні “Wood for home” в Івано-Франківську та ветеран російсько-української війни. Після звільнення з армії та отримання бойового поранення, чоловік знайшов своє покликання у обробці деревини.
Про те, як Володимир перетворив власне хобі у бізнес, чоловік розповів Галці.
Родом чоловік із міста Щастя Луганської області. З початком війни у 2014 році, він покинув рідну домівку, воював добровольцем, а в 2016 році підписав контракт з Силами спеціальних операцій. Пригадує, що після завершення контракту у 2020 році, він зрозумів, що хоче мати власну справу.
“В мене була ідея мати власну справу. Тобто не було конкретики на самому початку, що саме я хочу робити. Але була ідея, якою я горів”, – розповідає Володимир.
Доля привела його до деревообробки майже випадково. Отримавши квартиру у Франківську від асоціації ветеранів АТО, Володимир зіткнувся з проблемою – у його сім’ї практично нічого не було:
“Ні стола, ні ліжка, ні стільця”, – пригадує чоловік.
Саме тоді він вирішив, що найкраще буде зробити меблі власноруч.
“Я і подумав, що, в принципі, це непогана ідея зробити собі меблі. І якщо в мене вийде зробити їх для себе, то я можу це продавати і людям”, – згадує підприємець.
Цікаво, що раніше Володимир не мав жодного досвіду роботи з деревом.
“До цього я ніколи з деревом не мав ніяких справ. Не був деревообробником, не працював ніде із ним. Тобто досвіду було нуль”, – каже він.
Однак це його не зупинило. YouTube та час стали його головними вчителями, каже чоловік. Перші кроки в бізнесі були непростими, пригадує ветеран. Спочатку Володимир орендував приміщення, яке було практично порожнім:
“Тут всього два дроти зі стіни стирчали. Навіть світла не було, і води – по коліна”.
Він купив лічильник, провів електрику, і почав облаштовувати простір. Стартовим капіталом стали кошти, виплачені військовою частиною за завершення контракту – близько 40 000 гривень.
Перші вироби були для власної родини – ліжка для дітей. Один з перших зразків навіть певний час намагалися продати в меблевому магазині.
“Я домовився в магазині, щоб моє ліжко поставили продавати. Воно в них лежало в розібраному вигляді пів року. Добре, що його ніхто не купив, бо як потім виявилося, воно було браковане”, – сміється Володимир.
Важливу роль у розвитку бізнесу став грант від Міжнародної організації міграції (МОМ). У 2021 році організація надала йому 1000 євро на обладнання.
“Вони купили мені два станки та витяжку. Це був простий грант – п’ять днів онлайн-навчання та складання бізнес-плану. Із вимог використання – надання їм доступу до обладнання перші три роки”, – розповідає підприємець.
А потім – початок повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Володимир повернувся до війська, приєднавшись до коломийських “Едельвейсів” – 10 ОГШБр.
З побратимами Володимир захищав державу в селищі Малин і рухався в напрямку Чорнобиля. Потім – служба в Бахмуті, яка тривала сім днів і завершилася пораненням:
“Мене поранило осколком. Міна прилетіла з боку і попала в мене.”
Після поранення Володимир пройшов складний шлях реабілітації, який включав лікування в різних містах: Бахмут, Краматорськ, Дніпро, Львів, Трускавець та врешті-решт Івано-Франківськ.
Процес реабілітації був непростим.
“Дозвіл на реабілітацію від частини треба було вибивати. Стояти там в черзі по декілька днів, щоб отримати хоч щось”, – згадує ветеран.
На час, поки Володимир був на фронті, а потім й на реабілітації, бізнес повністю зупинився. Повернувшись, він вирішив продовжити розвиток своєї справи та подав заявку на державний грант.
Після кількох спроб та консультацій у центрі зайнятості він врешті-решт отримав фінансування у розмірі 250 000 гривень:
“25% гранту я одразу витратив на оренду приміщення. Заплатив за рік наперед – це було розумне рішення”, – пояснює підприємець.
Найважливішою інвестицією коштів, каже Володимир, став багатофункціональний верстат з числовим програмним керуванням.
“Він коштував чимало, але може обробляти різні матеріали: дерево, композитні матеріали, м’які метали – алюміній, мідь, латунь. Це великий плюс такого обладнання – його універсальність”, – розповідає Володимир.
Транспортування верстата перетворилося на справжнє випробування:
“Він важив 400 кілограмів. Довелося розбирати його на частини прямо над майстернею, а потім запрошувати друзів для допомоги в транспортуванні. Виробник навіть сперечався, що я не зможу його самостійно зібрати. Але я вісім років був на війні – я все можу”, – сміється підприємець.
Перші місяці роботи майстерні, в яку Володимир найняв ще двох спеціалістів, були непростими:
“Спочатку з’явився замовник, який давав заробляти на тиждень по 50 тисяч гривень. Але він згодом купив собі власний верстат”, – розповідає Володимир.
Після цього довелося шукати нові можливості. Поступово з’явилися постійні клієнти. Серед них – виробники нічних світильників, для яких Володимир виготовляє дерев’яні підставки, та місцеве підприємство, яке замовляє спеціальні ящики.
“Ми розташовані в сусідніх приміщеннях, тому їм зручно забирати замовлення”, – пояснює підприємець.
Особливою гордістю Володимира є створення художніх портретів та картин.
“Я використовую штучний інтелект для генерації зображень, а потім верстат вирізає їх на дереві. Наприклад, портрет Фенікса розміром 250 на 250 мм коштував 2000 гривень і вирізався 12 годин”, – розповідає він.
Чоловік каже, що тепер для нього робота з деревом не просто хобі, а й спосіб реабілітації.
Попереду у Володимира – амбітні плани:
“Зараз плануємо подати заявку на грант для переробного виробництва на 2,5 мільйона гривень. Хочу придбати лазерний верстат для обробки металу”, – ділиться своїми планами підприємець.
Для ветеранів, які бояться розпочати власну справу, у Косолапова є проста порада:
“Не ставте занадто конкретних цілей. Головне – рухатися вперед. Вчіться, експериментуйте. Це як війна – економічна боротьба, де треба постійно адаптуватися”.
Зараз майстерня “Wood for home” пропонує послуги обробки деревини, виготовлення меблів та їхніх деталей, обробки композитних матеріалів, м’яких металів, а також створення унікальних сувенірів та подарункових виробів на замовлення.
“Кожного дня я думаю, як покращити процеси, зробити їх простішими та ефективнішими. Час – найцінніший ресурс, який не можна повернути”, – підсумовує Володимир.
ФОТО ТИЖНЯ
