Від позивного «Кава» до власної кав’ярні: як ветеран Денис Білоус відкрив Fireberry у Франківську (ФОТО)
В Івано-Франківську на Площі Ринок, 8, працює кав’ярня Fireberry — заклад зі specialty-кавою, який започаткував новий етап у житті ветерана Дениса Білоуса. До повномасштабної війни він роками розвивав кавовий бізнес у Києві, після 24 лютого 2022 року повернувся до лав ЗСУ, а після звільнення зі служби переїхав із родиною на Прикарпаття. Тепер тут він знову займається справою, яка свого часу стала не просто роботою, а частиною його життя.
Про те, як виникла ідея відкрити Fireberry, чим кав’ярня відрізняється від інших закладів та що тут можна скуштувати, Денис розповів «Галці».
Денис Білоус одразу уточнює: називати його засновником компанії, яка стоїть за Fireberry, не зовсім правильно. Водночас він має до неї безпосереднє відношення і багато років працює у кавовій сфері.
«Після першої служби, після звільнення у 2015 році, я повернувся до цивільного життя і з товаришами вирішив зайнятися чимось цікавим, новим для себе напрямком. І вирішили зайнятися кавою», — розповідає Денис.
Тоді про каву вони практично нічого не знали. Але саме це і стало початком історії, яка згодом виросла у великий бізнес.
Від Coca-Cola — до війська та кави
До війни Денис працював у великих компаніях. Кілька років — розвозив “Колу”, близько п’яти років — у «Наталіс Україна». Після цього знову повернувся до Coca-Cola, де отримав іншу посаду.
Але у 2014 році його життя змінила війна.
У березні того року Денис пішов служити до 12-го Київського батальйону територіальної оборони. Спочатку підрозділ мав виконувати завдання з охорони мостів та об’єктів інфраструктури. Та замість цього військові опинилися на Луганському напрямку.
«Приїхали ми до міста Луганськ, міста Щастя і взагалі на Луганський напрямок, де і пробули майже півтора року», — згадує він.
Після звільнення у 2015 році Денис повернувся до цивільного життя. Саме тоді разом із товаришами вони почали активно займатися кавою.
Спочатку це був абсолютно новий продукт для них.
«Що ми знали про каву? Що вона є в кіосках — розчинна або натуральна. В цьому, в принципі, все», — каже Денис.
Команда почала вивчати каву буквально з нуля: цікавитися зерном як ботанічним видом, відвідувати майстер-класи та тренінги, спілкуватися з людьми, які вже працювали у цій сфері.
Згодом компанія почала обсмажувати каву, надавати обладнання в оренду та забезпечувати кав’ярні й ресторани всім необхідним — від зерна до аксесуарів.
«Почали цікавитися кавою, досліджувати, ходити на якісь майстер-класи, на якісь тренінги до вже доволі відомих людей, які займалися кавою. Якось перехоплювали їхній досвід, притягли його на себе. Загалом кава дуже цікавий продукт», — розповідає він.
За словами Дениса, саме складність кави й не дала йому втратити до неї інтерес.
На смак напою впливає безліч факторів — від якості води та температури до способу обробки зерна. Тому для нього кава — це постійний процес навчання і пошуку.
2022 рік: знову пішов на війну
До початку повномасштабного вторгнення Денис продовжував працювати у кавовому бізнесі. Він також мав власну кав’ярню в Києві.
Після початку великої війни дружина виїхала за кордон разом із сім’єю, а Денис повернувся до військової служби.
«В тебе є відношення до війська, ти був, ти воював. Всі твої хлопці, всі побратими, весь підрозділ пішли. Ну як можна було мені не піти?» — пояснює своє рішення Денис.
Для нього це було питанням не лише обов’язку, а й особистої відповідальності перед людьми, з якими він уже мав бойовий досвід.
«Коли йшла справжня біда в країну, а ти десь втік чи не пішов, чи ховаєшся — як би я дивився потім в очі своїм побратимам, друзям, знайомим? Як би я дивився в дзеркало?» — каже він.
Після початку повномасштабної війни Денис служив у 72-й бригаді. Спочатку — в окремому важкому кулеметному взводі, який згодом перекваліфікували на штурмовий.
Серед напрямків, де він воював, — Донецький, Вугледар та Курахове.
Після звільнення у 2024 році Денис повернувся до цивільного життя. Каже, цього разу адаптуватися було значно простіше.
«Повернутися до цивільного життя мені було набагато простіше, тому що я це вже проходив у 15-му році. Тому, в принципі, розумів, що на мене чекає», — говорить він.
Перший досвід повернення після війни був для нього складнішим. Було важко знаходити спільні теми з людьми, які не бачили бойових дій, а ще важче — постійно повертатися до пережитого через запитання «Як там?».
Цього разу, каже Денис, усе було інакше. Важливою опорою для нього стала родина.
«Мене дуже підтримує моя родина, мене підтримує моя дружина, мій син. Мене підтримують друзі, побратими. Без їхньої підтримки було б десь фігово», — говорить ветеран.
Він також не погоджується з поширеним стереотипом, що після повернення з війни ветерани обов’язково стикаються із залежностями.
«Якщо я не вживав алкоголь, якісь наркотичні засоби і до першої кампанії, і після першої, і до другої — то мені воно і наразі не цікаво. Це від людини залежить», — пояснює Денис.
Одним із головних уроків служби він називає людей та ставлення до них.
«Будь-яку підтримку, дружбу, треба цінувати, її треба зберегти», — каже він.
Чому саме Івано-Франківськ і як з’явилася Fireberry
Після звільнення зі служби у 2024 році Денис разом із дружиною придбав будинок неподалік Івано-Франківська і переїхав на Прикарпаття. Сам він родом із Києва.
Причина вибору міста була пов’язана передусім із людьми.
«Так склалося, що друга компанія, мій підрозділ, всі мої побратими — з Івано-Франківська», — розповідає Денис.
Водночас ідея повернутися саме до кавового бізнесу виникла ще під час служби.
Київську кав’ярню, яку Денис мав до повномасштабного вторгнення, після початку війни продали як готовий бізнес. Люди, які її придбали, продовжили роботу закладу.
«Я, в принципі, ще на службі розумів, що якщо так станеться, я повернуся до вільного життя, то я хочу далі працювати з кавою», — говорить він.
Від першої думки про нову кав’ярню до відкриття у Франківську минув майже рік.
Одним із найскладніших етапів став пошук приміщення. Денис каже, що близько чотирьох місяців просто ходив містом і придивлявся до різних локацій.
«Якщо приміщення саме по собі було цікаве, локаційне його розташування було нецікаве. Якщо було цікаве локаційно, то саме приміщення потребувало дуже великих вкладень і за нього хотіли такі гроші, ніби я купляю якийсь космічний корабель», — жартує він.
Зрештою Денис випадково натрапив на нинішню локацію на Площі Ринок, 8. Після переговорів із власником приміщення вони домовилися про оренду.
Далі почалася ще одна історія — майже три місяці ремонту. Причому значну частину роботи Денис робив власноруч.
«Майже три місяці ми власними коштами, власними руками повністю переробили це приміщення», — розповідає він.
Навіть частина деталей інтер’єру має особисту історію. Наприклад, два яскраві дивани — вибір дружини Дениса.
А ще у кав’ярні є його власний годинник.
«Моя гордість — мій годинник, зроблений власноруч», — каже він.
Годинник Денис зробив буквально за два вечори напередодні відкриття. Із купленого в ньому лише механізм — усе інше він зробив сам: підготував заготовку, відшліфував і затонував її.
Назва Fireberry — одна з торгових марок компанії, з якою пов’язаний Денис. Це specialty coffee — преміальний сегмент кави, яку завозять в Україну обмеженими лотами.
«Це кава від фермера, умовно. Вона набагато цікавіша, ніж проста комерція, бо є різні методи обробки, різні методи ферментації кави», — пояснює Денис.
Саме тому у Fireberry роблять ставку не просто на звичну чашку кави, а на можливість познайомити гостей із різними смаками та способами обробки зерна.
Specialty, ферментація та кава з усього світу
Асортимент Fireberry не обмежується конкретною країною походження зерна.
«По великому рахунку каву я можу запропонувати з будь-якої точки світу. Це може бути Індонезія, Колумбія, Африка — будь-яка точка світу, де росте кава», — розповідає Денис.
Особливість specialty-кави Денис пояснює через роботу фермерів. Кожна ферма може мати власні методи обробки та ферментації зерна.
Є митий та натуральний способи обробки, honey, анаеробна ферментація та інші методи. Саме вони впливають на те, яким буде смак готової кави.
«Це може бути якісь фруктові, екзотичні, винні нотки, квіткові і тому подібне. Все залежить від методу обробки», — пояснює він.
Якість specialty-кави оцінюють за системою SCA — Specialty Coffee Association. Денис порівнює таких дегустаторів із сомельє у винній індустрії.
«Це такі самі сомельє, як дегустують вино, але вони дегустують каву. Вони проводять капінги», — розповідає він.
Чим унікальніший профіль кави та вищий бал, тим цікавішим і дорожчим є зерно.
Щоб постійно розвиватися у цій сфері, Денис із колегами відвідував професійні заходи в Європі. Серед них — World Coffee Fest, масштабна щорічна подія, яка проходить у різних країнах.
«Там ти спілкуєшся з виробниками обладнання, з виробниками кави — все, що стосується цього кавового бізнесу, всього кавового двіжу», — каже він.
За його словами, саме такі зустрічі дають можливість постійно обмінюватися досвідом, стежити за новинками та розуміти, куди рухається індустрія.
У кав’ярні також експериментують із десертами. Частину з них постачає ветеранка Оксана “Мурашка”, яка має власну кондитерську в Тисмениці. Також Fireberry співпрацює з іншими кондитерами.
«Потрошку беремо щось на пробу, потрошку дегустуємо, виявляємо наразі потреби людей — чого саме хочуть мої гості», — розповідає Денис.
Тому меню поступово змінюється: щось прибирають, щось додають, а нові позиції тестують на гостях.
Ветеранський бізнес і плани на майбутнє
Частину коштів на відкриття Fireberry Денис отримав завдяки гранту для ветеранів. Йдеться про грант у 500 тисяч гривень, умовою якого було працевлаштування двох людей.
«Мені його затвердили, гроші я отримав. В мене працевлаштовані дві людини. Наразі працюють, поки що все окей», — говорить він.
Водночас ветеран зазначає: для відкриття навіть невеликої кав’ярні 500 тисяч гривень — далеко недостатня сума.
«Для відкриття свого бізнесу, навіть такого малого формату, як кав’ярня, цих грошей катастрофічно не вистачає. Фактично вони не закривають навіть умовно половину тих потреб, які є», — каже Денис.
Водночас грант суттєво допоміг із придбанням обладнання.
За ці кошти він придбав кавоварку, кавомолки, посудомийну машину, льодогенератор та частину меблів. Решту довелося придбати власними коштами та силами.
Ветеранський бізнес у Франківську для Дениса почався ще до відкриття Fireberry. Він брав участь у ярмарках ветеранського бізнесу, тому частина місцевих жителів уже знала його та його продукцію.
«Ті, хто приходив до мене на ярмарки, були дуже раді, що я відкрив тут кав’ярню», — розповідає він.
Зараз Fireberry поступово формує власне коло постійних гостей. Денис каже, що особливо тішить те, що люди повертаються.
«В мене вже є певна категорія людей, вже постійних гостей, які приходять кожен день, а деякі — і двічі на день», — говорить він.
У майбутньому він бачить Fireberry значно більшим проєктом, ніж одна кав’ярня.
«На довгострокову перспективу Fireberry — це має бути як мінімум невеличка мережа з двох-трьох кав’ярень. Цього дуже б хотілося», — каже Денис.
Але на цьому плани не закінчуються. Він хоче масштабувати напрямок у самому Івано-Франківську: знайти приміщення під склад, створити школу для барист, а згодом завозити обладнання для продажу та оренди.
Також Денис розглядає можливість консалтингу та допомоги людям, які захочуть відкрити власні кав’ярні.
«Хочемо масштабування, плануємо. Як воно складеться — життя покаже», — говорить він.
«Треба піднімати дупу і щось робити»
Для Дениса кава — це вже давно не просто професія. Він навіть мав позивний «Кава».
«Приїхав у підрозділ, зустрівся з командиром. Він каже: “Розкажи про себе. Чим займався в цивільному житті? Ну, тобі ж треба якийсь позивний”. Я кажу: “До повномасштабного займався кавою”. Він каже: “Все, ні слова більше, будеш “Кавою”», — згадує ветеран.
Позивний прижився. Як і сама кава, яка супроводжувала Дениса навіть на бойових позиціях.
У нього були дріпи, гейзерні кавоварки, і навіть у найскладніших умовах він не переходив на розчинну каву.
«Я на всіх позиціях постійно з кавою. Хлопці постійно: “Кава, робиш каву?” — “Роблю”. У мене постійно на позиції були якісь дріпи, якісь гейзерні кавоварки. Хлопці кажуть: “Ну ти серйозно? Ну ж є розчинна”. Це ж не цікаво», — усміхається він.
Для нього чашка кави — це вже частина способу життя.
«Чашка кави для мене — це дуже багато. Це вже як стиль життя, це вже щоденний ритуал. З чашкою кави проходять зустрічі з друзями, та будь-що», — каже Денис.
Тому він радить гостям Fireberry не боятися експериментувати. Якщо людина звикла до капучино, можна спробувати фільтр-каву або cold brew. А ще — каскару.
Каскара — це оболонка кавової вишні, яку можна заварювати як напій.
«Вона містить набагато менше кофеїну, ніж саме зерно, але має дуже цікавий, солодкий смак. Чимось нагадує, можливо, узвар. Узвар з медом, щось там таке є», — описує Денис.
А от назвати одну конкретну країну, де вирощують його улюблену каву, він не береться. Каже, що справа у смаку та способі обробки.
Кенійська кава, наприклад, може бути більш кислою та яскравою, тоді як Гондурас часто має м’якший, горіхово-шоколадний профіль.
Сам Денис найбільше любить натуральну обробку та експериментальні сорти.
«Я люблю щось цікаве, щось нове. Бо наразі всі розвиваються, ферми розвиваються, постійно з’являються нові методи обробки, нові методи ферментації, співферментації, коли два методи ферментації поєднуються в одному», — пояснює він.
Наостанок Денис звертається до ветеранів, які після служби намагаються зрозуміти, чим хочуть займатися далі.
Його порада проста — не чекати, що хтось зробить це за тебе.
«Треба піднімати дупу і щось робити. Треба шукати себе», — говорить він.
За його словами, можливостей для ветеранів сьогодні багато: є гранти, громадські організації, ветеранські рухи та різні програми підтримки.
Але ними потрібно користуватися.
«Якщо ти сидиш і чекаєш, що тобі хтось щось принесе, бо тобі хтось щось винен, — та ніхто тобі нічого не винен», — каже Денис.
Для нього Fireberry — це не лише нова кав’ярня в Івано-Франківську. Це продовження справи, до якої він повернувся після двох воєнних досвідів, і спосіб знову будувати цивільне життя навколо того, що йому справді цікаво.
А ще — можливість довести на власному прикладі, що після фронту життя не закінчується. Воно може отримати новий напрямок, нову справу і навіть запах — у цьому випадку запах свіжообсмаженої кави.
ФОТО ТИЖНЯ
