Від студентської лави до нарадчої кімнати: судді головного суду країни поспілкувалися з майбутніми правниками Прикарпаття

Про професію судді студентам Карпатського національного університету імені Василя Стефаника розповіли заступниця голови Касаційного кримінального суду (ККС) Верховного Суду Наталія Антонюк та суддя ККС ВС, член Ради суддів України Віктор Остапук.

Бесіда суддів Верховного Суду зі студентами стала одним з пунктів програми міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої питанням кримінально-правової політики (унікального форуму, який протягом понад десятка років відбувається саме у Івано-Франківську і збирає всіх відомих науковців та практиків в сфері кримінального права).

“Галка” підібрала для вас найцікавіші цитати людей, які понад вісім років працюють саме у Верховному Суді.

Про суддів

Наталія Антонюк прийшла до Верховного Суду з академічної спільноти, оскільки п’ятнадцять років працювала викладачем кримінального права у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Суддя сказала, що важливим у її становленні як судді була й практична діяльність, оскільки паралельно із викладацькою діяльністю вона працювала адвокатом. Цей досвід, за її словами, допомагає комплексно оцінити правову ситуацію у кожній справі.

Віктор Остапук працював суддею першої та апеляційної інстанцій і після цього за результатами конкурсу був призначений на посаду судді Верховного Суду. Він звернув увагу на те, що кожного разу, приймаючи остаточне рішення, суддя повинен пам’ятати, що це рішення впливає на долі людей.

СУДДЯ МОЖЕ ЗАБУТИ ПРІЗВИЩЕ ЗАСУДЖЕНОГО ЧЕРЕЗ РОКИ, АЛЕ ВІН ПАМ’ЯТАТИМЕ СПРАВУ, ДОЛІ ЛЮДЕЙ, СВОЄ РІШЕННЯ, ЯКЕ ЗАВЖДИ ДАЄТЬСЯ НЕЛЕГКО

Наталія Антонюк зауважила, що судді першої інстанції найчастіше контактують із жителями міст, в яких працюють. Адже саме ці люди звертаються в суд для вирішення своїх питань. Якщо ж йдеться про кримінальну справу, то саме ці люди є потерпілими, обвинуваченими або ж свідками в справі. Тож суддя веде процес з людьми, яких він вже зустрічав або завтра може зустріти на вулиці. Професія судді зобов’язує, адже навіть у звичайному магазині чи на ринку всі сприймають суддю через призму його професії.

Віктор Остапук сказав, що в його практиці були непоодинокі випадки, коли через десяток років він випадково зустрічав людей, які колись були фігурантами справ і яких він засуджував за вчинення злочинів. І він пам’ятає випадки, коли такі люди дякували за рішення, хоч це був обвинувальний вирок, оскільки такий досвід заставив їх задуматись і змінитись.

У мантії — не влада, а обов’язок бути справедливим, наголосила Наталія Антонюк. Суддя може забути прізвище засудженого через роки, але він пам’ятатиме справу, яку розглянув, пам’ятатиме долі людей, які фігурували в справі, пам’ятатиме своє рішення, яке завжди дається нелегко.

Верховний Суд розглядає найскладніші справи, які сходяться зі всієї України, і буває, що в один день судді слухають кейси про жорстокі вбивства. Після розгляду таких справ особливо складно в емоційному плані, поділилась пані Наталія.

Суддя сказала, що раніше вважала, що найстрашніші кейси вже були предметом її розгляду. Однак життя приносить нові і нові людські історії, а війна відкрила такі страшні факти жорстокості в людях, що складно передати словами.

Також Наталія Антонюк поділилася зі студентами тим, що судді мають певні маркерні справи. Наприклад, суддя пригадала кейс жорстокого вбивства, вчиненого вже десяток років назад колишнім лікарем-стоматологом, який зараз відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі.

ЧИ СПРАВДІ ЖІНКИ-СУДДІ БІЛЬШ ПОБЛАЖЛИВІ ПІД ЧАС ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАНЬ, АНІЖ ЧОЛОВІКИ-СУДДІ

(Відповідь на запитання студента).

Наталія Антонюк:

Дехто жартує, що навпаки. Але коли йдеться про вирок, то кожен раз, коли ти пропускаєш через себе долю кожної людини, ця справа, залишається з тобою назавжди. Я так не вважаю. Думаю, що це стереотип, який не відповідає дійсності.

Суддя поділилася тим, що раніше як викладачка неодноразово отримувала від студентів приз у номінації «Сувора, але справедлива». Колеги кажуть, що саме ця теза характеризує мене і як суддю.

Віктор Остапук:

Вирок у судді-жінки може бути і суворіший за той, що постановляє суддя чоловік. Але якщо серйозно, то вирок – це відповідальність. У Верховному Суді рішення стає остаточним. І це крапка, саме твій підпис змінює долю людини.

У судді завжди є помічники, багато з моїх помічників самі стали суддями. І колись одна з помічниць принесла свій проєкт рішення і попросила мене переглянути. Я питаю: «Ти написала сотні проєктів рішень як помічниця, чому ти радишся, ставши суддею?». А вона каже: «Я тоді не ставила підпис під вироком». Бо написати текст – це одне, але поставити під ним підпис – зовсім інше. Адже підпис означає повну відповідальність за долю людини.

ЯК ЗБЕРЕГТИ БЕЗСТОРОННІСТЬ ПРИ УХВАЛЕННІ ВИРОКУ ДЕРЖАВНИМ ЗРАДНИКАМ

Наталія Антонюк:

Ми слухаємо справи про державні зради. Часто під час засідання вмикається сигнал повітряної  тривоги, деколи вимикається світло або ж зривається відеоконференція через фактори війни.

Але судді – це взірець для інших учасників процесу. Поведінка судді навіть у звичайній життєвій ситуації впливає на людей.

Справи про державних зрадників є такими ж, як інші кримінальні справи. Тож ми дивимося, чи є склад злочину, чи достатньо доказів… Все традиційно, як і в справі про розбій чи контрабанду. Але деякі кейси про державну зраду таки запам’яталися особливо. Йдеться про кейси, у яких дії злочинця призвели до загибелі людей. І, можливо, це не завжди видно із судового рішення, оскільки це діловий документ, а не роман. Але зі справи ти бачиш переписку з російськими спецслужбами, нестримне бажання особи допомогти росіянам.

Завжди пам’ятатиму справу, у якій обвинувачений у державній зраді, який передавав координати наших військових у режимі реального часу, вже на лаві підсудних, бачачи українських суддів, наш прапор, сказав, що шкодує лише про те, що не встиг нашкодити Україні більше.

Справді, справи складні, особливо в реаліях сьогодення. Але будь-які емоції витісняються метою. Головна мета – перевірка доказів. Кожен матеріал, кожне відео ретельно аналізуються і перевіряються на достовірність. Нам, суддям, потрібно переконатися, що саме ця особа винна, а не покарати будь-кого. Це і є безсторонність.

Віктор Остапук:

Ми під час процесу не маємо права на емоції. І працюємо над собою, щоб утримувати цю безсторонність. Я знаю капелана, військового священника, який працював із російськими полоненими. І навіть священнику було складно працювати із деким із полонених з рф через абсолютну нездатність до такого розкаяння.

Наталію Антонюк студенти запитали про те, чи має місце гендерна нерівність в суді й чи відчувала вона її на собі

Я не відчуваю жодної гендерної нерівності. У нас у кримінальній касації жінок та чоловіків приблизно порівну. Ніколи не бачила ні щодо себе, ні щодо моїх колег якихось негативів, пов’язаних з гендером.   

СУДОВА ВЛАДА ОЧИЩУЄТЬСЯ ВІД ТИХ, ХТО ЇЇ ДИСКРЕДИТУЄ

Наталія Антонюк:

Судовій системі потрібні кадри. Бракує суддів, помічників, працівників апарату. І дефіцит пояснюється не лише об’єктивними причинами, складною конкурсною процедурою. А й тим, що професію дискредитують. Часом люди намагаються просто кон’юнктурно, збираючи вподобайки, доєднатися до хейту суддівської системи. Чи є в нас недоброчесні судді? У кожній професії є люди, які там не повинні бути. І суспільство бачить, що судова влада очищується від тих, хто дискредитує її.

В суді працює величезна кількість професійних, відповідальних суддів, помічників і працівників апаратів судів. Судову владу України формують вони, а не хтось один, хто виділився в негативному плані.

Кожного студента-юриста на першому курсі вчать про баланс влад: законодавчої, виконавчої і судової. Саме цей баланс є фундаментом кожної держави.  Цей баланс має працювати, інакше про успішну державу можна буде лише розмовляти.

Віктор Остапук:

Результати опитування громадян на виході із судів свідчать, що серед тих, хто мав безпосередній досвід спілкування із судами переважає довіра до судової системи. Навряд чи варто критикувати суд, якщо ти там ніколи не був і чув про суд лише із чужих слів.

Популізм  працює в короткій перспективі, на майбутнє слід мислити стратегічно, думати про користь державі та суспільству.

Післямова

Наталія Антонюк:

Юристи завжди були представниками еліти держави, з ними пов’язується сприйняття справедливості.

Де б ви не працювали – у прокуратурі, суді, адвокатурі чи в інших юридичних сферах – ви формуєте довіру до правосуддя в державі. Якщо ви хочете жити в країні без корупції, із сильною інтелектуальною основою і чітким розумінням того, як правильно застосовувати закон, ваше перше завдання – добре вчитися й уважно слухати тих, хто вас навчає.

Тому якщо ви бачите викладача, який відкритий до вас і щиро прагне поділитися знаннями, – користуйтеся цим. Це ваш шанс і ваша можливість отримати справжній багаж знань.

Олена Мігачова