Відшукати замок, якого вже майже немає: у Франківську показали, як оборонну спадщину можна повернути туристам

Старі карти, назви урочищ, випадково знайдені картини й ледь помітні вали посеред поля можуть розповісти про замок, від якого сьогодні майже нічого не залишилося. На Прикарпатті таких об’єктів чимало — частина досі недостатньо досліджена, неправильно ідентифікована або взагалі невідома широкому загалу. У Франківську представили концепцію того, як їх шукати, досліджувати, зберігати, а потім перетворювати на туристичні локації.

Про це пише “Галка” з Форуму зі збереження спадщини, який відбувається у Палаці Потоцьких у межах Днів європейської спадщини.

Кандидат історичних наук, науковий співробітник Палацу Потоцьких і кастеолог Зеновій Федунків представив результати близько 20 років роботи з оборонною спадщиною. Цього разу, каже науковець, він спробував не просто розповісти про окремі замки, а зібрати накопичений досвід у систему.

Його ідея на перший погляд проста: перш ніж вести туристів до чергового «замчища», треба з’ясувати, що там насправді було.

Адже оборонна спадщина — це далеко не лише добре збережені замки з мурами й баштами. Від деяких споруд залишилися земляні вали, від інших — фрагменти стін або підземні конструкції. Деякі взагалі існують сьогодні лише у старих документах, картах, назвах місцевостей чи спогадах.

Саме тому Федунків не зводить туристичний потенціал до ефектної картинки.

«Туристичний потенціал — це приховані в об’єкті зміст, історія та можливості для пізнання», — пояснив він.

Для своєї роботи дослідник взяв історичну Галицьку землю, значна частина якої припадає на сучасну Івано-Франківщину. І, за його словами, навіть тут дослідникам досі вистачає білих плям.

«Маємо загрозу втрати, маємо зростання інтересу, маємо неповноту досліджень і маємо відсутність системних підходів», — окреслив Федунків головні проблеми.

Частина об’єктів не виявлена, частина — недостатньо досліджена або неправильно ідентифікована. Інші за століття настільки змінилися, що втратили свій історичний образ.

Іноді пошук нагадує історичний детектив.

Як приклад Федунків розповів про дослідження Стратинського замку на Рогатинщині. Дослідникам було відомо, що замок мав башти, однак хорошого зображення, яке допомогло б зрозуміти їхній вигляд, не було.

В одному зі старих щоденників Федунків натрапив на коротку згадку: у 1931 році до Стратина приїздив художник. На цьому інформація фактично закінчувалася.

Дослідник почав шукати роботи цього художника — і згодом натрапив на продану на аукціоні картину із зображенням башти. На ній вдалося розгледіти підпис із назвою Стратина та датою — 1931 рік.

Так одна згадка у щоденнику привела до зображення, яке стало джерелом інформації про те, як могла виглядати башта давно втраченого замку.

Допомагають дослідникам і назви, які пережили самі споруди. «Замчище», «Замчисько», «Городище» та подібні топоніми можуть підказати, де шукати сліди колишніх укріплень.

Проте Федунків наголошує: однієї назви, старої карти чи навіть картини недостатньо, щоб оголосити місце залишками замку.

«Жодне джерело не є універсальним», — зазначив науковець.

Тому історичні документи доводиться зіставляти з картами, археологічними матеріалами, подорожніми записками, листами, хроніками, військовими реляціями та результатами обстеження самої місцевості.

Іноді об’єкт можна буквально побачити під ногами. Земляні насипи, рови, майданчики колишніх веж чи фрагменти мурів дають дослідникам наступні підказки. А далі починається робота археологів, істориків, архітекторів та інших спеціалістів.

Саме міждисциплінарного підходу, на переконання Федунківа, зараз бракує найбільше.

У запропонованій ним концепції шлях старого замку до туриста складається з п’яти етапів: його потрібно виявити, дослідити, оцінити, зберегти і лише тоді показувати людям.

Після виявлення науковці мають встановити, що саме перед ними. Це може бути замок, укріплене місто, місто-фортеця, оборонний монастир чи храм. Навіть замки відрізняються між собою типами фортифікації та часом будівництва.

Наступний крок — оцінити цінність і потенціал об’єкта. Федунків пропонує використовувати для цього систему критеріїв та п’ятибальну шкалу. Вона має допомогти зрозуміти, які пам’ятки варто першочергово досліджувати та готувати до подальшого використання.

Причому «підготувати для туристів» не означає відбудувати на старому фундаменті новенький псевдозамок.

Спочатку необхідно визначити, що саме збереглося і наскільки допустимим є втручання. Один об’єкт може бути майже цілісною наземною спорудою, від другого залишився фрагмент стіни, від третього — земляні укріплення, від четвертого — лише підземні рештки. Є й повністю втрачені споруди, існування яких ще можна встановити завдяки дослідженням.

Після цього потрібно вирішити, як розповісти історію місця людині, яка не є археологом чи істориком.

Це можуть бути макети, інформаційні стенди, музейні експозиції, екскурсійні маршрути та інші способи показати, що саме стояло на місці непримітного пагорба чи залишків муру кілька століть тому.

Таким чином, туристичним об’єктом потенційно може стати навіть місце, де самого замку вже практично немає — якщо його історію вдалося належно дослідити й зрозуміло розповісти.

Форум зі збереження спадщини є частиною Днів європейської спадщини, які проходять у Франківську 9–11 вересня. Фахівці обговорюють дослідження та збереження палаців і замків, способи пристосування історичних комплексів до сучасних потреб, а також український і закордонний досвід реставрації.

Захід проводять у межах проєкту «Тематичний маршрут замками 2», який реалізують за програмою Interreg VI-A NEXT Угорщина — Словаччина — Румунія — Україна 2021–2027.