У мера Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса «Галка» спробувала отримати відповідь на найцікавіше питання останніх тижнів — чи буде він втретє балотуватися на мера. Також поцікавилася вчинками на посаді, про які очільник міста шкодує, і дізналася секрет невпинного росту родинних статків…
На початку інтерв’ю в очі кинулася одна цікава деталь — в кабінеті міського голови, вгорі за спиною мера, віднедавна з’явилася камера відеоспостереження…
Читайте також: Марцінків видав десятки дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Як виявилося - незаконно
– Давно поставили відеокамеру? Для чого?
– Для недопущення провокаційних випадків. Близько двох місяців тому. А яка ваша реакція буде, коли заходить чоловік, кидає тобі конверт і каже – «це вам передали». А ти можеш в руки взяти, спитавши – «а що це таке?» – і тут заходять, хабар. І все — взяв конверт в руки, пальчики є — хабарник. Бо коли не береш, тобі таке втюхають. Або, думаєте, так важко, коли мене немає, зайти в цей кабінет, і підкласти? А ти потім перебираєш папери, хоча я знаю, де у мене який папірчик лежить — і лише достатньо в руки взяти. «Лівих» паперів у мене не було, але була спроба всунути хабар. Хоча всі в місті знають, що я не беру. Прийшов «кент», прийшов сюди, каже, – то вам — і суне. А я йому — «Що? Ану геть звідси». І його питання хоч було вирішене фактично, я «розкрутив» задню.
– Зараз у Івано-Франківську від Анушкевичуса найбільше хочуть почути, чи буде він втретє балотуватися на мера ?
– Я визначився, і з цього приводу найближчим часом буде зроблена заява.
– Чи правда, що можете балотуватися від Блоку Петра Порошенка?
– Тут повертаємося до попереднього запитання (з посмішкою).
– У політичних кулуарах ходять чутки, що ви нині реанімовуєте місцеві організації партії УНП, активно запрошуєте в неї підлеглих управлінців та комунальників….
– Її не треба реанімовувати — вона існувала, але певні політичні сили, і п’ята колона, робили все впродовж всіх років незалежності, аби справжні патріоти, а УНП, це правоцентристська сила з однією з найкращих програм для українців, були усунені як конкурент з ніші. І це їм вдалося. Але мені вдалося, як голові обласного осередку УНП втримати кістяк по районах.
А в місті осередок досить сильний, його очолює Михайло Верес (заступник міського голови – «Галка»), людина знана, ні в кого сумнівів немає в його порядності, професіоналізмі та патріотизмі. Тому УНП буде приймати участь у місцевих виборах, і повірте мені, це буде один з найкращих, а може й найкращий підбір кандидатів до міської ради. Тому прошу, аби мешканці звернули увагу не на політичний бренд, а на особистості. Членам УНП є держслужбовці, комунальники, фінансисти, освітяни. Якщо людина має бажання йти — то я не маю права їй забороняти. Але насильно заставляти йти на вибори — я такого ніколи не робив, ви ж знаєте?
– Чому за Вас мають проголосувати іванофранківці, якщо таки наважитеся втретє йти на мера?
– По-перше, я як своїх п’ять пальців знаю місто. Мені не потрібно жодного дня, навіть години на «розкачку» – я знаю, що відбувається в медицині, освіті, комуналці, культурі, інших галузях. За цей час, більше 9-ти років я здобув величезний досвід, вважаю себе фаховою людиною, прогнозованою. При мені існують правила гри для того ж бізнесу, який їх охоче сприймає.
Ну і зрештою, коней на переправі не міняють, і сьогодні дійсно складний час для України. Є певна стабільність, прогнозованість. Люди, які мали зі мною справу, в тому числі бізнес, від якого дуже залежить у сфері наповнення бюджету та створення нових робочих місць, це бачить.
В голові ще є певні думки та проекти, які хочеться реалізувати — це і пониження ціни на електрику, побудова моста через Бистрицю, преференції по субсидіях на ЖКГ і ще багато іншого.
– Зараз мешканцям почали нав’язувати думку, що на виборах міського голови альтернативи одному з кандидатів, мова про вашого давнього конкурента по парламентських виборах Олександра Шевченка, немає. Наскільки для Вас прийнятна така теза?
– Я коли відповідав на перше питання, не порушував законодавства — бо тільки зараз починається висунення. Але дехто, в тому числі пан Шевченко, ще задовго до старту виборчої кампанії 5 вересня, вже активно працював, як кандидат, і заявив, що він іде. Але хай на це дивиться Центральна Виборча Комісія. Я завжди був законослухняним.
Якщо говорити про достойність чи недостойність. Скажу, що мені дуже б не хотілося, хоча я не ідеалізую себе, бо у мене, як і у Вас є гріхи, у когось більше, у когось менше, скажу, якщо ця людина, не дай Боже, стане міським головою…
Я думаю цього не станеться, бо наші люди мудрі, розберуться — за тарілку борщу і поїздку на Буковель, причому за наші же гроші… Скажем так, за не сплачені податки, приховані податки це все робиться, то це буде ганьба для Івано-Франківська.
Але я переконаний, що іванофранківці — мудрі люди, вони прекрасно розберуться в ситуації. Бо це місто — інтелігентів. А не місто, де на кожному кроці чути мати-перемати. Вважаю, що місто Івано-Франківськ заслуговує на людину-мера, яка є вихованою, освіченою, інтелігентною, і від якої за роки її життя ніхто не почув жодного слова кривого, матюка. От не будемо забувати, що Івано-Франківськ — це місто «Станіславського Феномену», давайте не будемо забувати про це. Це місто митців, письменників, культурне, освідчене — воно має мати такого ж міського голову.
– За довгі роки на посаді мера — про які невиконані обіцянки чи не зроблені кроки шкодуєте?
– Якщо сказати, що про щось шкодую — абсолютно ні. Тому що зроблено дійсно багато, і останнім часом, остання каденція, це те, що було напрацьовано у попередній каденції. Таких напрямки три — інфраструктурні — дороги, дошкільні заклади (це прецедент, щоб місто з 250 тисячами населення одночасно будувало шість дитячих садочків), і питання енергозбереження. Вважаю, що нам вдалося досягнути дуже суттєвих результатів. Це і по «Теплокомуненерго» його модернізації, по утепленню будинків і під’їздів, зміна міської клінічної лікарні, і мешканців чекають ще два дуже серйозних подарунків у ЦМКЛ.
– Хотіли б запитати, якими результатами пишаєтеся, однак, здається, Ви їх вже перерахували…
– Тут можна говорити довго. Дуже великою складовою є культура. Я задоволений і хочу подякувати депутатам, тому що спершу не було розуміння — вдалося переконати — ми зберегли, що є безпрецендентним випадком в Україні, що місто утримує сім муніципальних колективів. Ми не дали їм розпастися, бо знищити — легше всього. А створити музичний колектив, однодумців і фахових виконавців, а я маю музичну освіту і знаю, про що я говорю — це є теж предмет моєї гордості. Не забуваймо також про патріотичну складову. Я горджуся, що в 2009 році вдалося поставити пам’ятник Бандері, а саме головне, що там відкритий Центр Патріотичного Виховання молоді. Ми поставили пам’ятник Ленкавському, повернувся в бронзі Андрей Шептицькй, буде постамент короля Данила Галицького. Це наша історія, і в місті мають бути такі острівки історії. Бо незнання минулого в майбутньому вистрілить дуже недобре.
– Ваші опоненти наголошують, що в останні два роки у міській раді зафіксоване певне затишшя між мером та Свободою — чи то пак пакт про ненапад. Адже важко забути гарячі дискусії на початку діяльності цієї каденції….Що і коли змінилося у ваших стосунках?
– Коли почалася ця каденція, і коли фракція «Свободи» могла робити все, що хотіла, бо була абсолютна більшість — 34 депутати, я розумів, що у мене два шляхи. Один — або йти шляхом жорсткої конфронтації, і відстоювати кожне слово, кожну кому в регламенті, де були внесені такі зміни, які прямо суперечили законодавству, що стосуються повноважень міського голови. Або просто перетерпіти — заради людей майбутнього нашого міста не перетворювати раду в цирк, тому що там циркачів і так вистачає. Якби ще я клоунаду почав робити, ми мало б зараз зробили, і не було б чим хвалитися, тій самій «Свободі».
Тому я вважаю, що я правильний шлях вибрав — не звертаючи на деякі речі уваги, хоча важко було це робити на подекуди на неетичну поведінку. Натомість коли я щось там відповідав, мене звинувачували, що я погано себе веду. Але я це перетерпів, і ті ж самі свободівці, які молоді прийшли — «о, ми світ зараз перевернемо» , і зсередини побачили самоврядування. І ту масу проблем, яку не так просто вирішити, це не просто передвиборчий популізм, бо балакунів дійсно вистачає.
І коли вони один рік розкачки мали, потім 12-рік, вони все більше і більше переконувалися в тому, що по абсолютній більшості питань Анушкевичус був правий. Бо на самому початку я їх застеріг — конфронтація не дасть користі ні вам, ні мені, ні місту. Я дякую Богу, що до них дійшло, півтора року назад, як вони побачили це. Тож ламання списів вже немає.
– Але загалом, яка рада була більш ефективною, на Вашу думку — нинішня, чи попередня?
– Це дві різні каденції. Бо та перша — я мав там фракцію, 14 депутатів, мені було на кого спертися, тоді був союз з БЮТом, ПОРА, здається, була створена більшість. «Наша Україна» мала 22 депутати, опозиція, але потім там зрослось наверху — БЮТ і НУ, відповідно і тут — там початок був трохи легший, але важка дуже середина і закінчення. А тут навпаки. І мабуть, якби не було першої тої каденції, то ми би напевно зараз не розмовляли, і я б не говорив про стосунки з «Свободою». Я отримав величезний досвід, в тому числі дипломатичний. Мені кажуть, що дивуються, що я не зриваюся, толерантний, а це досвід, здобутий під час першої каденції.
– Повернемося трохи в попередні роки. Не секрет, як в попередні роки прокурори та інші місцеві силові органи тримали на гачку міську владу. Це правда, що і ви, і заступники переживали і допити, і наїзди, кримінальні справи? Пам’ятаємо Вашу цитату про банду Каліфіцького….
– Знаєте, перша каденція у цьому сенсі була спокійніша. За Ющенка багато було спущено на «самоплив», в тому числі силових органів. Були спроби вирішувати деякими керівниками свої питання, але це все присікалося шляхом розмов з першими керівниками.
Але коли Янукович став президентом, отут вже почалося. Я з тодішнім головою ОДА мав на цю тему дуже серйозну розмову. Я йому приносив статистику — було упереджене ставлення прокуратури, в тому числі банди Каліфіцького — то дійсно банда. Вони як прийшли — як спрут — накривали все і вся. Причому там їх ціла компанія була — вся слідча бригада, яка садила Тимошенко. Порушували справи по фактах, навмисно. Бо якщо по особі — або сюди або туди — якщо через суд не доводиться — честь мундира страждає. Тому по цих фактах вони намагалися підвісити кожного заступника, керівників підрозділів, начальника управління освіти, головного лікаря, на мене тиск був. Я казав голові ОДА — «за минулий рік ми мали 53 акти прокурорського реагування — це протести тощо. За пів року при Каліфіцькому — ми отримали 200 з лишнім». Тобто це був шалений тиск, але ми його витримали.
– Ще цікаво почути Вашу думку про співпрацю міста з обласною владою, головами ОДА — коли вона була найкраща, а коли найменш ефективна?
– Я коли прийшов, головою ОДА був Роман Ткач — не було фактично сварок, розбіжностей.
Хоча коли був президент Ющенко, я йому це і сам казав в плані фінансовому, коли Ющенко мене питав під кінець каденції, «що будемо робити, пане голово?», я йому сказав «треба було запитати це три роки назад».
Тому мали дуже велику надію, коли Палійчук став головою ОДА, наш колега, з місцевого самоврядування, але насправді толку не було ніякого. Ми сподівалися на нормальні ресурси, що Ющенко через голову ОДА віддячить Івано-Франківську за Помаранчеву революцію, але майже нуль.
Потім Янукович, Вишиванюк — жорсткий керівник, з ним непросто, але знаходили спільну мову. Йому давали конкретні вказівки, а він злостився, казав — «ви одною рукою просите, а другою щось накручуєте» заявами і зверненнями…
Після Майдану Троценко — дуже важкий період керував. Це трохи і я йому помагав, навіть деякі конфліктні питання вирішував. Але співпраця була, як і зараз з нинішнім головою ОДА. Хоча є розбіжності у поглядах — він відповідає за цілу область. А його рвуть райони і міста. З іншого боку — абсолютна більшість облради і з ОДА всі майже живуть в Івано-Франківську, тому помагайте. Тому тут треба знайти «золоту середину». До речі щодо перших кроків на ремонту Набережної, то перші кроки серйозні були зроблені Троценком. 10 мільйонів з міського і 15 з обласного. Тому тут я дякую Андрію.
– Під час революції гідності Ви говорили, що вашій сім’ї погрожували, сину з родиною довелося виїхати в Литву..Вони вже повернулися до Івано-Франківська?
– З всіх голів обласних центрів сама жорстка позиція щодо Януковича і режиму того була від Анушкевичуса. Я 16 грудня на Майдані виступив жорстко, завжди був тут з громадою тут. Ще один раз на різдвяні свята і виступав на Майдані. А 28 січня я говорив у зверненні до Януковича, про високий паркан, яким він відгородився від людей. І я говорив про два шляхи — або повести Україну в Європу, або увійти в історію як людину, яка на крові хотіла побудувати диктатуру. Майже через місяць відбувся розстріл Небесної Сотні.
Тому всі ці виступи закумулювалися, і привели до того, що після 28 січня я отримав інформацію від патріотів з СБУ, що по мені ведеться серйозна розробка. Зрозуміло, що мене не бажано було чіпати, після цих виступів. А от провокації по сім’ї готувалися. У мене внук вже є, і аналітичний склад розуму дав мені зрозуміти, проти кого може бути удар, і сім’ю старшого сина я вивіз в Литву.
– Зараз син повернувся, небезпека минула?
– Ні, він залишився і робить дуже корисну справу. Він там кілька місяців пожив, йому сподобалося, і він сказав, що хотів би там попрацювати на Україну. Тож з моїми колегами вони створили компанію «Українсько-литовський торговий дім». Зважаючи не безмитне ввезення української продукції на терени Євросоюзу, і враховуючи те, що наша економіка дуже серйозний ринок втратила — російський, треба заповнювати цю прогалину, треба експортувати продукцію у країни ЄС. Власне мій син з моїми друзями займається цим, допомагає українським підприємствам знаходити нові ринки збуту.
– Ходять чутки, тай декларація Ваша показує, що з року в рік доходи сім’ї Анушкевичус зростають. Нова земля, нерухомість з’являється – коли декларуєте ці статки – не боїтеся нарікань людей, що їх вдалося нажити на посаді мера?
– Ні, абсолютно. Рано чи пізно все таємне стає явним. Тому треба говорити і писати правду. Ми бачимо зараз, які скандали у Верховній раді, коли хтось там забув квартиру задекларувати в Лондоні за 1,5 млн євро. А Анушкевичус — я завжди був прозорий, я ж найпублічніший мер в Україні, не забувайте, і це не я кажу, це рух «Чесно» визначив.
Якщо говорити про статки моєї сім’ї — ну вибачте, я бачу як моя сім’я працює. Я бачу як моя дружина працює, мої сини — вони приходять інколи і разом зі мною, досить таки пізно. Тому ця наполеглива праця вона дає свої плоди. Більше того, не забуваймо, що 500 тисяч гривень у 2013 – це одна сума, а мільйон зараз — це навіть не 500 тисяч у 13-тому році. Тому якщо говорити про прив’язку до долара, статки родини приблизно на одному рівні.
– Нині ми стоїмо на старті широкої адмінтериторіальної реформи, об’єднання громад. З тих перемовин з навколишніми селами, які вже відбулися — яким бачите Івано-Франківськ у майбутньому, він стане суттєво більшим?
– Однозначно стане. Я докладаю для цього максимум зусиль. Специфіка міста — територіальна «зажатість», дуже сильна густота населення. Менше ста квадратних кілометрів — понад 200 тисяч населення, дуже густо. Тому адмін-територіальна реформа мною особисто сприймається дуже позитивно. Вів і веду перемовини щодо розширення міста — і з Рибним, і з Підпечарами, і так далі…Практично з усіма домовилися, одинадцять приміських сіл. Ми розширимо межі міста аж за Черніїв, в тому напрямку. Підлужжя, Підпечари, Колодіївка, Добробляни, Узин, Підлісся, Загвіздя…
Думаю, що ті села, які ще не погодилися — сам Бог велів йти до міста Драгомирчанам, але вони шось там крутять зі Старим Лисцем, Угринову, де є певні суперечки по межі — бо це корисно для мешканців. Але вони поки не хочуть. Але коли ми розширимося на оці 11 сіл, а коли люди побачать – «о, Підлужжя приєдналося, зразу зробили то і те і те..». То підуть до нас і Угринів, і Драгомирчани, і Клузів, і можливо навіть Ямниця.
ФОТО ТИЖНЯ
