Дев’ятого травня в Івано-Франківську дискутували про медицину та відновлення: якою має бути система охорони здоров’я в Україні, як позбутися тоталітарного спадку та якими мають бути лікарі та пацієнти. Обговорили також і те, який війна дала імпульс до прогресивних змін у медицині, зокрема і у Франківську.
Читайте також: Бійцям 102 бригади ТрО передали обладнання на понад 2,6 мільйона гривень (ФОТО)
У дискусії, яку організувала платформа “Тепле Місто”, взяли участь співзасновниця БФ “Здорові рішення для відкритого суспільства”, керуюча партнерка ЮК ILF Тетяна Гавриш, виконавчий директор БФ “Здорові рішення для відкритого суспільства” Вікторія Тимошевська, лікар-отоларинголог, керівник відділу клінічних досліджень міської клінічної лікарні, засновник “Центру Слуху” Роман Фіщук, координаторка платформи “ДонорUA” Людмила Лінник, отоларингологиня обласної клінічної лікарні, організаторка проєкту Still Strong, голова Української асоціації ендоскопічної хірургії голови та шиї Наталія Комашко та засновник першого добровольчого хірургічного шпиталю в Україні “БРАСС” Станіслав Онищук.
Модерувала дискусію керівниця пресслужби Обласної клінічної лікарні, комунікаційниця Надія Шегда.
У контексті відновлення України та пошуку шляхів оздоровлення, є важливим змінювати вектор і прагнути, щоб в центрі системи охорони здоров’я була людина, її потреби, запити та очікування. Ця теза, з якою погодилися спікери, і стала початком обговорення.
“Маніфест здорового суспільства”
Тетяна Гавриш зазначила, що лікарі зараз є особливо цінними для України, адже багато їх країна втратила на війні або внаслідок міграції. Важливим, на думку Тетяни Гавриш, є і “Маніфест здорового суспільства” – набір ідей і принципів, за якими має рухатися далі система охорони здоров’я.
“Ми з колегами тут, щоб поговорити з громадою Івано-Франківська, яка зараз дуже глибоко підходить до створення стратегії міста, де людина в центрі уваги. Міжнародний фонд “Відродження”, який підтримував багато прогресивних реформ в Україні, ініціював дискусію про створення нової медичної стратегії. Була створено маніфест, основна ідея якого – часи корисних копалин як ресурсу минули, а людина як цінність стає основною”, – каже Тетяна Гавриш.
Співавтор “Маніфесту здорового суспільства” Михайло Довгопол озвучив присутнім результати опитування, у якому більшість людей вказали, що питанням здоров’я мають займатися спеціальні громадські організації, а також, що це – сфера відповідальності кожного. Крім того майже половина опитаних вважають, що держава має не надавати чи замовляти медичні послуги, а саме регулювати їх. У запитанні про винагороду лікарю “в кишеню” опитувані тяжіють до прозорості та контролю з боку громадськості.
Одна з ідей “Маніфесту здорового суспільства” – “вивільнити лікаря”, тобто не вигнати з роботи, а надати йому нові можливості та інструменти професійно самореалізовуватися в новій системі охорони здоров’я. Тетяна Гавриш зауважила, що з цим виникає проблема, адже лікаря в радянській системі позбавили субєктності, і з тих часів він не може продавати себе безпосередньо.
“Це не є нормально, і не сприяє розвитку ситуації. Лікарі не мають можливості капіталізуватися на ринку, бо цьому не сприяє успадковане тоталітарне законодавство”, – додала Тетяна Гавриш.
Війна допомагає подолати тоталітарний спадок
Спікери погодилися, що тоталітарний спадок в Україні існує, але водночас війна пришвидшує розгортання різних прогресивних процесів у державі. Про професійний розвиток лікаря у ситуації, що склалася, розповіла Вікторія Тимошевська. За її словами, війна привела лікарів до високої мобільності, і це повязано з необхідністю надавати меддопомогу на фронті та на деокупованих територіях.
Крім того лікарі отримали більше можливостей для реалізації, переїжджаючи в інші громади та передаючи їм свій досвід: у деяких населених пунктах раніше навіть могло і не бути лікаря певної спеціальності.
“Також ми розуміємо, що зараз приїжджають багато різних місій. Звичайна система безперервного професійного розвитку заморозилася з об’єктивних причин. Але, з погляду практичних навичок війна навпаки це компенсувала. Найбільш болюче питання зараз – “а що буде далі?”. Молоді спеціалісти, які в цих умовах отримали нові знання, досвід та управління, як вони зреалізуються після перемоги? Є велике прагнення переламати тоталітарну ієрархію, і ми будемо говорити, які потреби є у громади, і як ми бачимо становище лікаря у ній”, – зазначила Тимошевська.
На думку Романа Фіщука, після початку повномасштабного вторгнення Україна працює в дуже турбулентному режимі, але за кілька років до того вже були зроблені великі кроки. Закордонні фахівці приїжджали ще з початку незалежності, але саме зараз є дуже великий поштовх до змін.
“Ситуацію з війною треба максимально вигідно використати для країни. Поки до нас є така увага світу, треба залучати фахівців, які зможуть нас навчити, поділитися інструментами, навичками, вміннями, щоб створити для наших пацієнтів якісні послуги. Треба гуртуватися та працювати. З кожним днем тиск посилюється, але ми маємо рухатися вперед. Натомість в іноземців життя триває, вони можуть втомитися, тому ми маємо постійно нагадувати про війну кожен на своєму місці та використовувати увагу”, – каже Роман Фіщук.
Здоров’я має бути в будь-якій політиці, яка приймається в Україні. Здоров’я – це інвестиція, і чим воно краще, тим кращі результати загалом у державі. А будь-які рішення, що стосуються пацієнтів мають будуватися на основі їхніх інтересів. Ця думка Романа Фіщука не викликала сумнівів у присутніх.
Війна принесла Україні найбільший виклик. Медики, які раніше були отоларингологами, а тепер стали реконструктивними хірургами добре це відчули. Зараз в Україну, і до Франківська зокрема, приїжджають іноземні місії, і завдання українських лікарів не лише допомагати оперувати цивільних і військових, а й передавати досвід молодшим лікарям.
Про американські місії та реконструктивну хірургію розповіла Наталаія Комашко:
“Увага до поняття “вільний лікар” і руйнація тоталітарного режиму – це те, що відбувається зараз. Шкода, що поштовхом до цього стала війна. Були організовані дві американські місії до Обласної клінічної лікарні, та плануємо провести ще. Перша була спонтанною: до Франківська приїхали 20 американських хірургів; місія пройшла вдало – прооперували 31 пацієнта. Але оскільки пацієнтів є багато і вони не можуть чекати від місії до місії, ми започаткували проєкт Still Strong. Іноземці побачили, що ми зацікавлені та започаткували з нами довгострокову співпрацю. На жаль, цього не було б, якби не війна”.
Наталія Комашко додає, що 99% людей у проєкт звертається не за направленнями лікарів, а самостійно. Звернень є тисячі, кілька сотень навіть ще необроблені. Потужна команда лікарів розширюється, є співпраця з американською академією реконструктивної пластичної хірургії, допомога від фондів. Ідея проєкту в тому, що немає тоталітарних інститутів, натомість об’єднуються лікарі, які хочуть допомагати, що ще раз підводить до поняття “вільного лікаря”.
Волонтерські ініціативи та молоді лікарі з набутим досвідом стажувань уже довели свою ефективність. Але існують побоювання, щоб не було спроби відновлення до старого після війни, адже присутність інституцій та їхні ролі ніхто не відміняв.
“Україна точно не має відбудовуватися так, як було раніше. Треба подолати якнайменші спроби повернути старе, ми не маємо права повернутися туди. Ми не маємо права повертатися до пацієнта з тим ставленням, яке було раніше”, – наголосила Вікторія Тимошевська.
Роман Фіщук додав, що одна ініціатива, на кшталт Still Strong, не зможе покрити усі запити пацієнтів, але люди будуть бачити альтернативу, яка значно більше їх задовільняє. І чим більше буде ініціатив, тим більше лікарів старих поглядів самі відходитимуть на задній план – певний природній відбір.
Вилікувати потенційних пацієнтів
Всі ми розуміємо величезні масштаби подій, які відбуваються ще з 2014 року, але зараз сильно змінили свою активність. На думку Станіслава Онищука, вони виявляються не тільки в поранених захисниках і цивільних, а і в багатьох дітях, які залишилися без батьків, і в людях, які прожили вже деякий час в інших регіонах та ін.:
“Якщо подумати про все, що відбулося за цей час, ми говоритимемо про якісь точкові вирішення глобальної проблеми. Медицина – це мала сторона суспільного здоров’я, ми не зможемо лише медициною впоратися з масштабом суперсерйозної проблеми. Рішення має бути всеохоплююче. Ми не можемо тільки говорити про це лише, прокачуючи медиків і лікарні. До прикладу, діти точно матимуть якісь екзистенційні проблеми, хоч вони зараз ще і не стали пацієнтами. Тому треба вже в школі починати працювати з ними. Інший приклад – люди, які повернулися з фронту. Вони вже змінені, так само, як і змінена їхня сім’я часом, хвилюваннями та очікуваннями. Ці всі люди можуть бути ще поза системою охорони здоров’я, але вони потенційно теж пацієнти. І роз’яснювальну роботу вже треба проводити з кожним учасником громади, бо це глобальна проблема”.
Виникає логічне запитання, а чи готове суспільство зараз до повернення бійців з фронту? На заході був військовий Ігор, який наразі проходить лікування у відділенні травматології. Він розповів присутнім про свій експеримент: хотів дізнатися, яким чином суспільство буде реагувати на те, як він буде добиратися на милицях і візку до банку.
Ігор зазначив, що певну частину шляху йому довелося стрибати на одній нозі і він вважає, що “інфраструктура міста ще не готова прийняти поранених чи обмежено придатних”. Проте люди хотіли допомогти:
“Всю дорогу, що я йшов, зупинялися машини, люди звертали увагу та пропонували допомогу. Людина, яка повернулася з війни, справді змінена, їй важко, організм на сторожі, наче ти ще і досі на фронті. Треба проговорювати це з психологом і пережити це, а люди навколо мають сприяти цьому”.
Справді, багато людей зараз у стані стресу і суспільству потрібні механізми, щоб вирішити цю проблему. Оскільки на людину впливає середовище, то, на думку Тетяни Гавриш, вартує уваги питання свободи як цінності, закріпленої в Конституції:
“Ми вільні за природою і воюємо за свободу. Ми говоримо про тоталітарний спадок і ним прошито все наше законодавство. Свобода є нашою цінністю, а в Конституції цього слова немає. Це слово фундаментальне і маємо навколо нього шукати суспільний консенсус”.
Спільний результат залежить від зусиль кожного
Засадничі підвалини у суспільстві дійсно дуже вагомі. Усвідомлені рішення громади та консолідацію суспільства добре відчула Людмила Лінник. Вона координує платформу “ДонорUA”, на якій наразі зареєстровано понад 120 тисяч донорів. Причому 25 тисяч людей зареєструвалися за три доби повномасштабного вторгення.
Одна кроводача потенційно рятує три людські життя. Це акт милосердя, який може зробити тільки людина, адже науковці працюють над створенням замінників крові, але ці дослідження лише частково успішні. Людмила Лінник теж зазначила, що війна сприяє змінам, зокрема і в системі крові:
“Переливання крові потрібно робити на ранньому догоспітальному етапі, тобто коли пораненого забрали з поля бою і транспортують до найближчого шпиталю. Але скільки років у нас триває війна, а лише шостого травня цього року це питання підняли в Києві – дозволити бойовим медикам переливати кров на ранніх етапах та навчати цих людей. Бо раніше кров можна було переливати лише у шпиталі. Також великий виклик – як цю кров надати мобільним бригадам бойових медиків. Є дані, що якщо перелити кров на ранніх етапах, то значно більше шансів, що людина виживе і краще ввійде в лікування. Кров нас може об’єднати, врятувати життя”.
Людмила Лінник наголосила, що стосовно системи крові не хоче вживати слово “відновлення”, адже Україна зробила зараз дуже багато кроків вперед, і тут потрібно вживати слово “розвиток”.
Далі у дискусію “ввімкнулися” присутні із залу: у них запитали, що для них означає відновлення у контексті обговореного раніше. До речі, значна частина відвідувачів заходу теж працюють у сфері медицини.
Лікар-анестезіолог Володимир зауважив, що під час обговорення його вразили багато реплік:
“Для мене відновлення – бути тут сьогодні. Справді, медицина у громадському здоров’ї займає лише 15%. Повоєнний період буде важкий, це складні випробовування для кожної громади, колективу, сім’ї та особисто кожного. Ми маємо це пережити, але, думаю, ми готові”.
“А для мене відновлення – це зруйнувати стару систему та побудувати щось нове. Навіть можна назвати це реконструкцією. Щоб це була нова система від А до Я. Якщо пацієнт знатиме кроки дій, то буде легше і лікарям, і пацієнтам. Маємо концентруватися не лише на промоції лікування, а й на промоції здорового способу життя. Пацієнт має бути свідомий свого стану, стану своєї сім’ї. Тоді багато проблем будуть виявлені на ранніх етапах. Відновлення для мене – це побудувати нову систему, яка стане доступною для всіх”, – додав присутній Ярослав.
На завершення дискусії підняли питання профілактичної медицини. Франківцям нагадали, що потрібно проходити скринінги, вакцинацію, вчасно звертатися до лікаря та регулярно проходити огляди. І війна не має бути виправданням, щоб цього не робити. Водночас лікар має стати партнером, з яким можна проговорити ті аспекти, які турбують.
Наталія Комашко зазначила, що всі зараз торкаються теми реабілітації, зокрема і психологічної. Людям треба бути готовими до того, що всі мають посттравматичні розлади:
“Проте всі покоління мають бути здоровими. Як виявилося, люди готові і реабілітовуватися, і працювати з психологом. Думаю, через кілька років у нас будуть вражаючі успіхи в різних галузях”.
Спікери нагадали франківцям, що питання медицини стосується не лише лікарів, а що це, передусім, відповідальність і здатність тверезо мислити у тих рішеннях, які кожна людина приймає щодня. Кожен є дотичним до війни, і від усіх залежатиме, як Україна з цим впорається.
ФОТО ТИЖНЯ
