“Він мав добре серце”: історія прикарпатського захисника Романа Синіговського, який загинув на Донеччині (ФОТО)

34-річний Роман Синіговський, уродженець Донеччини, який із дружиною та дітьми знайшов прихисток на Прикарпатті, у серпні 2024 року став на захист України. Боєць 66-ої бригади імені Мстислава Хороброго загинув у грудні на Луганщині.

Про це пише “Галка” з посиланням на Тисменицьку міську раду.

Роман Синіговський народився 16 липня 1990 року в донецькому Покровську, в робітничій родині. Батько працював водієм, а мати — на шахті. Мав старшого на два роки брата. 

“Роман ріс неспокійним. Його ненька розповідала, що його цікавило все-все на світі, — згадує дружина Карина. — Він з перших років життя мав добре серце та гостре почуття справедливості. Такий і залишився”. 

Ще з дитинства любив Роман і домашніх тварин. Юним взяв на себе відповідальність: доглядати за чималенькою кавказькою вівчаркою. Згодом коти і собаки завжди були у житті чоловіка. 

“Мав мій Роман і гарне та спокійне хобі — рибалку. Коли ми жили разом, і доньки народилися, то Роман їздив та навчав наших дівчат рибалити. Ми сідали в тиші і насолоджувалися природою, вранішнім повітрям і тим, що ми щасливі, що ми — родина”, — розповідає Карина.

У школі улюбленими уроками Романа були фізкультура та інформатика. Він захоплювався комп’ютерами та програмуванням, хотів стати програмістом. Але не склалося, бо сім’я не мала коштів заплатити за навчання. Після закінчення школи юнак навчався в Авдіївському ПТУ на електрогазозварювальника. Працював за фахом у вагонному депо та на заводі з виробництва цегли. Роман розбирав та зварював разом з іншими робітниками доменні печі. Окрім того, працював ще в державній вугільній компанії «Краснолиманська».

Із майбутньою дружиною Герой був знайомий ще зі школи. 

“Він на чотири роки за мене старший, у дворі, де я жила, мешкав його однокласник, тому ми часто бачилися. Я поїхала навчатися в Донецьк, а коли повернулася і знову зустрілася з давнім знайомим, то вже й не розлучалися. Роман — душа компанії: веселий, товариський, красивий, не чоловік — мрія. І ця мрія стала моєю”, — розповідає дружина воїна. 

Роман з Кариною зустрічалися два роки. А пропозицію стати його половинкою чоловік зробив оригінально: у дворі став на одне коліно і надів на палець коханій своєрідну  «обручку»-сувенірний перстень з жуйкою. Та згодом була справжня коштовна прикраса й весілля. Незабаром у родині Синіговських народилися двоє дівчат: Софія та Єлизавета. Дружина воїна згадує, що чоловік завжди допомагав їй з дітьми, возив їх у парки, навчав їздити на велосипеді, плавати, малювати, читати, на гойдалках катав.

У 2014 році Роман ліквідовував наслідки аварії, яка трапилася через диверсію у селі Новопідгороднє на Дніпропетровщині. Тоді там потяг зійшов з рейок. Як зварювальник, чоловік розбирав пошкоджені вагони. У час АТО/ООС родина нікуди не виїжджала. Жили на Донеччині до серпня 2024 року та працювали разом на шахті. 

«Робота була, зарплату платили, хоча  ситуація склалася  непроста. У нас оголосили обов’язкову евакуацію дітей, — каже Карина. – Ну ми й поїхали. Спочатку були у Рівненській області, а далі опинилися на Прикарпатті, у Тисмениці. Романа цього ж місяця, у серпні 2024-го, — мобілізували».  

Чоловік служив у складі гранатометного відділення механізованого батальйону 66-ої окремої механізованої бригади імені Мстислава Хороброго. На навчаннях був у Рівному, а згодом одразу попросився воювати ближче до рідного міста. Воював у Слов’янську, Святогірську на Донеччині. 

Захисник загинув 8 грудня 2024 року поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області під час штурмових дій ворога. 6 грудня він ще розмовляв з дружиною, казав: «Я виїжджаю на позицію. До зв’язку!». Тоді Катерина ще не знала, що це була остання їхня розмова.

Поховали Романа Синіговського у Тисмениці.  У місті, де знайшов останній спочинок Герой, зараз проживають його дружина з доньками. 

Читайте також:

• На Луганщині загинув захисник з Тисмениці Роман Синіговський