“Він мав стільки добра та любові в серці…”: на Запоріжжі загинув захисник Любомир Медик з Яремче

Під час виконання бойового завдання в Степногірську на Запорізькому напрямку загинув захисник Любомир Медик з Яремче.

Про це пише “Галка” з посиланням на Український католицький університет.

У 2009 році Любомир отримав ступінь магістра історії в УКУ.

“Він обожнював досліджувати стародавні фотографії, колекціонував старожитності та український традиційний одяг. У колекції історика зібрані речі, які допомагають відчути дух минулих епох, відкривають історію повсякденного життя українців і є свідченням багатства нашої культурної спадщини. Цим він радо ділився на особистих сторінках у соцмережах”, – зазначають в університеті.

Під час повномасштабного вторгнення він долучився до Сил оборони, служив в 157-ій окремій механізованій бригаді.

Після звістки про загибель друзі та колеги згадують Любомира як добру, чуйную та шляхетну людину, філософа, дослідника й талановитого письменника.

“Любко був дуже добрим і чуйним. Він умів підтримувати, тішився успіхами інших і зовсім не соромився про це написати. Коли Любко пішов до війська, я завжди раділа його дописам у фейсбуці. Останній був смішний, про Радіодиктант національної єдності. Світла пам’ять, Любку. Дякую тобі за доброту, за підтримку і за те, що вмів радіти за інших. Дуже боляче”, – написала Софія Ліщинська, одногрупниця Любомира.

“Я знала Любка з УКУ і дуже добре запам’ятала, як ми сиділи на якомусь спецкурсі з середньовічної історії, і я була вражена, як розумно і водночас просто він говорить. Часто студенти в університеті захоплюються концепціями чи теоріями, але за словами Любка був помітний власне гострий розум – я раніше цього не зустрічала і дуже запам’ятала той момент. Крім цього, він був дуже цікавою і теплою людиною. Цілий світ зник в одну мить, дуже шкода і світла пам’ять”, – поділилась Лада Москалець, подруга захисника.

“Любчик… Оце недавно ти мені писав, що ти вже 8 місяць на позиції і невідомо коли вас виведуть. А ще писав, що мрієш про хатку так далеко в селі, щоб там нікого не було і жити там відлюдником. Я не можу повірити… У цій війні ми втратили ще одну неймовірно світлу, глибоку людину, знавця та дослідника старовини, талановитого оповідача, отого особливого типу вродженого філософа”, – написала подруга Устя Стефанчук.

“Він мав стільки добра та любові в серці… Прагнув жити простим людським життям”, – поділився брат Михайло Медик.