Починали з касок та бронежилетів, дійшли до РЕБів, гранатометів та навіть понтонної переправи. Координаційний Центр допомоги військовим Прикарпаття #SaveUkraineNow (SUN) працює з березня 2022 року. З того часу й дотепер основним напрямом їхньої роботи є допомога підрозділам саме з Івано-Франківської області. А ще SaveUkraineNow зміг об’єднати тисячі прикарпатців у акції переказу одноденного заробітку на потреби армії, і таким чином може прогнозувати свою роботу.
Про актуальні виклики та потреби війська, донати доброчинців, плани і можливі політичні амбіції SUN, “Галка” поспілкувалася із співзасновниками ініціативи Тарасом Герулою та Яриною Мельник.
– За два роки діяльності SUN отримав 3 478 647 $ донатів. Яка частка цієї суми за минулий рік? Вона більша чи менша, ніж ви сподівалися?
Ярина Мельник: Варто сказати, що рахуємо рік з березня до лютого. Тобто не календарно, а з часу початку роботи центру. Якщо говорити конкретно з березня 2023 року по лютий 2024 року, то це 1 210 304 доларів надходжень. За попередній період ця сума була вдвічі більшою, а найбільша динаміка надходжень була в березні-квітні 2022 року. Це були надвеликі надходження, очевидно, пов’язані з емоційним моментом початку масштабного вторгнення. Крайній рік ми старались тримати середню суму надходжень у близько 100 000 доларів в місяць. Тоді майже увесь рік був курс 36,56, то це в середньому 3,5 мільйона гривень.
Були місяці, коли більше, були трішки менше, але завдяки програмі внесків одноденного заробітку, то в нас сильного просідання протягом року практично не було. Коли в медіа говорили великі національні фонди, що їх донати зменшується, то в нас такого не було саме завдяки надходженням від одноденного заробітку.
-То можна сказати що 23-й рік виправдав очікування?
Тарас Герула: Тут взагалі не можна говорити про очікування, план. Ми натхненно хочемо, щоб ці суми були якомога більшими, тому що запитів багато, і навіть при хорошому сценарії, на жаль, не можемо забезпечити істотний від них відсоток.
Починали ми з базових потреб. На початку масштабного вторгнення не було навіть для багатьох підрозділів елементарних засобів захисту, тобто шоломів, бронежилетів. Зараз це зовсім інша допомога, інша номенклатура товарів, яких потребують наші підрозділи.
-На що зараз є найбільший попит у захисників?
Тарас: Якщо говорити про тренди захисту, то останні пів року це засоби РЕБ, захист від ворожих дронів, зокрема FPV-дронів. Якщо говорити про короткотривалі тренди, які ми бачимо і вони збігаються по різних підрозділах впродовж кількох днів, то це запит на маленькі генератори для забезпечення підрозділів, які працюють з безпілотниками. Їм треба невеличкі, певного виду, мобільні.
Найактуальніше – це РЕБи. Це надзвичайно складна історія. На ринку є багато різного і не дуже правильного. Ми дотримуємося такого підходу, що беремо фахівця із підрозділу і спілкуємося, чи він розуміє загрози, які частоти працюють у них на ділянці. Якщо потрібно, ми зв’язуємося з виробниками і підбираємо те, що найбільше підійде по характеристиках, частотам. Звичайно, звертаємо увагу, коли зможемо відправити. Чекати потрібно по півтора або більше місяці на їх виготовлення.
Це складний і дуже відповідальний процес. Якщо на війні лопата однаково себе покаже у різних умовах, то РЕБ – це зовсім інше. Він дає впевненість, що потенційно захистить, і можливість діяти так, якби ти не діяв, якщо б його не було поруч. Він має бути доречним на конкретній ділянці і захищати від того, на що розраховує підрозділ. А коли воно не так, то можливо краще, щоб його в принципі не було.
–Якщо з БПЛА, FPV-дронами на ринку ситуація більш-менш вже стабільна, то як вирішуєте запити по засобах радіоелектронної боротьби?
Тарас: Надзвичайно складно. Цей процес вимагає постійної участі. Ті, хто налагодили дуже добре цей процес і комерціалізували – продають задорого. Тобто ми за це платимо більше, ніж воно мало би бути. Хто робить це чесно, правильно – той не має можливості швидко це зробити. Ще момент із тим, що виробник може попросити готівку, а ми платимо все виключно офіційно.
Ярина: Це ще місткий процес в плані менеджменту та комунікацій. Може таке бути, що в когось РЕБ випадково спрацював, бо дрон був на тій же частоті, а в когось такий РЕБ вже не спрацює. Тому, щоб такого не було, ми залучили велику кількість фахівців з боку підрозділу та виробника. В нашому випадку, це мультичастотні РЕБи до восьми частот. Його збір триває від чотирьох до шести тижнів. Як правило, компоненти іноземні. Та ми точно знаємо, що такий пристрій працюватиме.
Є історія, яку я часто розповідаю нашим партнерам, коли в одному із підрозділів танк тижнями не міг виїхати, бо його постійно атакували ворожі дрони. Для них РЕБ збирали кілька тижнів, і коли передали отримали багато відгуків, що танкісти нарешті можуть нормально працювати.
– А як із залученістю партнерств? Допомагають одні й ті самі люди, чи долучаються нові?
Ярина: Ситуація із надходженнями різниться в різних колективах. Наприклад, є колективи, які підписують угоду про партнерство на 3 місяці і потім можуть продовжити. Водночас може з’являтися кілька нових колективів, тому воно так все врівноважується, але ми точно не на 100% закриваємо потребу. Вона в рази перевищується навіть те, що ми купуємо, хоча в місяць в середньому купуємо на 3 мільйони гривень.
-Розкажіть більше про ініціативу одноденного заробітку? Наскільки дієвою вона є?
Ярина: Ідея перерахування одноденного заробітку прийшла від наших партнерів. Бізнес вже не міг так просто робити великі внески, бо сильно виснажувався, і представники однієї з компанії розповіли, що в них були в колективі кілька ситуацій, коли треба було закумулювати велику суму коштів і вони це робили сумою одноденного заробітку колективу. У нас одноденний заробіток – це ніби підписка.
І тепер в колективах є особи, які написали заяву, що будуть донатити до перемоги, й вже понад два роки перераховують щомісяця свій одноденний заробіток.
Партнери дуже різні. Є багато закладів освіти, медики, мікропідприємці, де в колективі 4 або 12 осіб, а є регіональні гіганти, де в колективі під 2000 осіб.
Спершу ми зустрічаємося з колективом чи керівником, і розповідаємо про координаційний центр, в чому переваги такого регулярного підходу. Далі колектив готує заяви за зразком і кожен собі індивідуально вирішує, на який термін. Навіть в межах однієї компанії чи бізнесу є люди, що написали заяву “до перемоги”, а є ті, що на певний термін. Також в нас на сайті є підписка, до якої може долучитися будь-хто.
Ми з колективами не прощаємось після підписання цієї заяви на донати. Як мінімум два рази на рік перед ними є звітування.
Враховуючи те, що ми з травня 2022 року почали такий системний підхід, то ми змогли більше концентрувати в наступних місяцях на якихось деталях номенклатури, пошуку оптимальних рішень закордоном, щоб купити дешевше і так далі.
-Помітно, що зараз з’являються профільні фонди чи ініціативи – по БПЛА, зв’язку, РЕБах, такмеду тощо. Ви намагаєтеся закривати усі ці напрямки. Чи не розпорошує це ваші сили?
Ярина: У нашому випадку основний профіль – це підрозділи з Івано-Франківської області. І нашу спеціалізацію щодо закупівель формує запит від військових. Стараємося закривати насамперед дефіцитні потреби, а чи це БПЛА чт РЕБ – питання не основне.
– А як ви дійшли до того, що почали купувати зброю – гвинтівки та гранатомети?
Тарас: Була потреба і ми знайшли, як це робити. У своїй практиці ми бачили різні процедури, і це виявилася не найважча практика. Все почалося зі снайперських гвинтівок. Зараз це велика номенклатура набоїв, особливо високоточних снайперських набоїв. Минулого місяця одному з підрозділів передали 15 рушниць. З цікавого, передали понад 110 ручних гранатометів майже для усіх підрозділів нашої області.
Ярина: Коли ми купили перших 10 гранатометів і виставили звітний допис, то від інших підрозділів одразу посипалось прохання купити і їм. Ми підбили оцей запит, вийшло, що нам потрібно купити ще 100. Це була досить велика сума.
Тарас: Це було складно організаційно, бо це великі черги, державні замовлення…
Ярина: Також було забезпечення цілої снайперської групи на базі одного із підрозділів снайперськими гвинтівками. Бували такі кейси, коли підрозділ очікує певне забезпечення, та потрібні додаткові аксесуари і ми долучалися, щоб доповнити тим, що військові не могли докупити самі і тим, чим їх не забезпечували.
-Ви маєте низку закріплених за собою підрозділів. Чи вистачає на них ресурсів, готові брати під шефство нові?
Ярина: Фокус діяльності лише на підрозділах, які формувалися або мають постійну дислокацію в Івано-Франківській області. Насправді їх досить багато і вони тільки доповнюються, з’являються нові формування і дуже багато з того, що купується, постійно втрачається. Тому у нас плану, як такого, немає.
Тарас: Ми заснувались з потреби. На території області створювалися нові з нуля підрозділи, в яких була просто прірва в забезпеченості. Разом з тим багато і фондів, і ініціатив, і іноземні донори хотіли допомагати відомим формуванням, таким як Азов, Кракен, ГУР.
Ми розуміли, що так чи інакше будь-який підрозділ, в тому числі територіальна оборона, рано чи пізно буде на передовій. Тобто в нас є дуже мало часу, щоб забезпечити їх, хоча б найнеобхіднішим. Тому нашу політику і принцип територіальності, ми вважаємо правильним і він себе виправдав.
Хоча багатьом це незрозуміло. Безумовно, всі свої, але ми вибрали такий принцип. Із таким принципом ми звертаємося до нашого донора, і даючи нам гроші він розуміє, що вони йдуть на конкретні підрозділи. Мені здається, що це чесно. Але емоційно це важко пояснювати.
Також у нас є бригада, що формувалася тут, і ми її з нуля укомплектовували, а потім їх пункт постійної дислокації змінився і ми зараз тим населеним пунктом по доброму конкуруємо в допомозі. Ще є бригада з Львівської області, яка дислокується тепер тут, і збираємося їм допомагати. Кількість бригад у нас не зменшується, а тільки збільшуватися.
-Як отримуєте запити й хто може звернутися? Це виключно командування?
Тарас: Ми спілкуємося з усіма, але реагуємо на запити, що надходять від командування.
Умовно, громада збирає умовному Іванові на тепловізор. По-перше, Івану може і не потрібно тепловізор, але треба щось інше на його роль в Збройних Силах. По-друге, підрозділу Івана, напевно, треба тепловізор, але не такий за 12 000 гривень, на який збирає громада, а мінімум за 45 000. І те, кому він має потрапити, щоб це було ефективно, має йти від командування. Важливе ефективне та раціональне використання ресурсів. Усе, що ми передаємо, закінчується актом прийому-передачі, щоб воно було на балансі військової частини.
– До слова, який найдивніший запит мали? Чи було щось таке, що не могли закупити?
Ярина: Напевно, ми не дивуємось нічому, хлопцям треба – значить треба. Не зовсім із дивних, та була понтонна переправа (переправа через водойму, яка складається – ред.). Були системи, що дозволяють робити вентиляцію у бліндажі, мобільна пилорама.
Із специфічних засобів – причепи різних розмірів, розраховані під перевезення різних розмірів обладнання. Їх виконували на замовлення. Від спецпризначенців минулого року був запит на спеціальне взуття – міноступи. Зараз їх виготовляють в Україні, та на той час воно було дуже дефіцитне, і ми шукали його на закордонних сайтах від колекціонерів, ветеранів. Був запит на тактичне взуття дуже великих розмірів: від 45 до 50 розмірів. Це виявилось дуже великою проблемою, бо купити їх майже неможливо. Ми дійшли до такого, що в одній із областей виливали підошви, а в інший шили. Вийшло навіть зекономити, ніж би ми це купували у роздріб чи закордоном.
Ще з такого незвичного – у нас з’явився попит на підривники або плати ініціації. Як правило, дрони, які передають військовим, не мають бойової частини. Військові, маючи вибухівку, самі їх збирають. Складають кріплення, де між дроном і вибухівкою є невеличка плата, і саме вона при стиканні з поверхнею забезпечує вибух. Ця деталь коштує до 500 гривень за штуку. І по суті, задонативши, можна стати спонсором того чи іншого вибуху. Зараз на ці підривники ми збираємо гроші із різними закладами Івано-Франківська. В них в платіжну систему інтегрована функція “бойові”, яка допомагає автоматично зробити донат. І за березень-квітень із 11 закладами нам вдалося назбирати на 233 підривники. В деяких закладах навіть можна побачити постери з наліпками, й ми кожного місяця доклеюємо, щоб відвідувачі бачили, що є такий рух і результат.
– Є якісь конкретні ситуації чи збори за весь період вашої діяльності, яким SUN найбільше пишається?
Ярина: Мені складно відповісти, коли я чую слово “пишатися”. Нема такого, бо нема чим пишатися. Якби у мене була нагода обирати, то я не робила б цього. Допомагати Силам Оборони – це потреба, не кар’єра чи ціль.
Я відчуваю вдячність до спільноти, яка продовжує донатити і підписуватися на одноденний заробіток, за довіру і віру. Минулого року ми подали заявку на “Премію відповідальності-2023” від родини Богдана Гаврилишина. Тільки через те, що для нас це можливість підкреслити внесок величезної спільноти. Ми увійшли у короткий список, 10-тку претендентів з-поміж 168 заявників.
Тарас: Пишаюся роботою підрозділів, яким ми допомагаємо. З останньої поїздки, це коли 21-річний хлопчина в критичний момент для його підрозділу вивіз сім побратимів з ворожої зони. Цим можна пишатися.
– Що зараз тримає команду, і чи сильно вона змінилася від початку роботи?
Ярина: Зараз нас менше, ніж було на старті. Це пов’язано з тим, що зменшилися об’єми запитів і закупівлі, ніж це було навесні 2022 року. В середньому, активно залучені 5-7 людей, але водночас команда пошуку товарів працює дистанційно. В нас немає таких класичних моментів, як от робочі наради. За останні півтора року ми бачилися всією командою, мабуть, тричі.
Частина команди – це волонтери і лише окремі види послуг ми контрактуємо. Одразу варто зазначити, що 100% благодійних внесків, які надходять в координаційний центр, спрямовані на допомогу військовим. Адміністративні витрати покриваються з інших джерел, шляхом інституційних внесків.
Тарас: В нас немає моментів, пов’язаних із мотивацією. Я часто на зустрічах із колективом використовую такий гачок: уявіть, що ви не на війні чи якомусь бліндажі, чи окопі, а у полі чи лісі. У вас ніхто не стріляє. Просто побудьте вночі в цьому лісі, де вітер або сніг, або дощ на голову падає. Звичайній людині, яка там не була, дуже складно уявити собі ситуацію, в якій залишаються життя і здоров’я. Кожен має робити максимум, бо хтось робить найбільше – віддає своє життя і здоров’я. Ті, хто цього не роблять, мають максимально зробити так, щоб йому чи їй там було максимально легше.
Ярина: У мене є історія про те, що таке комфортно. Якось під час листування військовий відповів Тарасу, що якраз має можливість поспілкуватися, бо знаходиться на мінному полі. Тобто для нього, коли він не штурмує і не під обстрілами – це комфортно. Це не поле нарцисів чи тюльпанів. Але там він може відчути себе легше. Мені здається, що після такого не виникає питання про мотивацію і вигорання в тилу.
Ми під нашими дописами завжди пишемо “Разом до перемоги” і військові нам кажуть, що ця фраза для них – це ваша обіцянка, що ми реально будемо разом. Військові діляться, що їм стає страшно, коли вони думають, що не буде волонтерів, додаткового забезпечення і війна стане лише їхньою військовою справою.
– Чи закидують членам SUN потенційно можливу політичну діяльність, й чи є такі амбіції взагалі?
Ярина: Від самого початку ми об’єднувались, як фахівці своїх напрямків. Для нас неважливо будувати на цьому кар’єру, і ми на цьому постійно акцентуємо. Мені здається, що це знаходить розуміння серед наших партнерів, що ми не будуємо з того якусь персональну історію.
Коли ми складали статут, то зазначили, що фонд буде ліквідовано з перемогою України. Ця історія не буде мати ніякого продовження, вона не переростатиме в щось інше.
Ми домовилися із самого початку, що ніхто не має права будувати на цьому політичну кар’єру, використовувати досягнення фонду в політичних цілях – це абсолютною заборонено.
– Які плани, проєкти чи збори можете анонсувати?
Ярина: Одна із бригад подала запит на досить специфічний бригадний РЕБ. Ми не будемо деталізувати технічні складові, та вартість його становить 5 400 000 гривень. Це дуже великий запит, але це обладнання, якого вкрай потребує бригада і воно буде мобільним, зможе виконувати функції на різних ділянках.
Ціна космічна, тому ми будемо створювати платформу й просити поширювати і залучати благодійників з інших областей, тому що насправді в бригаді, про яку йдеться, служать люди з різних областей.
Вже в цьому місяці відкриється тематичний збір, і, сподіваюся, що швиденько закриється, тому що нам запропонували досить хороші умови в термінах. Треба розуміти також, що навіть, коли ти маєш гроші, то не завжди є можливість швидко закуповувати. Щодо такого типу РЕБу, то нам говорили про дев’ять місяців, це майже рік.
Збір на Бригадний МегаРЕБ вже відкрився. Долучитися можна за посиланням: https://42reb.saveukrainenow.if.ua/
Розмовляла Ірина Блаженко
Фото Юрій Валько
Читайте також: Івано-франківські волонтери передали три нічні “пташки” прикарпатським захисникам (ФОТО)
ФОТО ТИЖНЯ
