З початком повномасштабного російського вторгнення впливу зазнала чи не кожна галузь у різних сферах життя. Деякі з них досить швидко оговталися і пристосувалися до нових умов, а деякі – і досі адаптовуються до сучасних реалій. У цій статті “Галка” розповість про спортивне життя Івано-Франківська в умовах війни.
Читайте також: "Я вже призначив комісію": Марцінків перевірить свого старосту з Камінне, якого звинувачують у пиятиці
Ми розкажемо, як зараз розвивається спорт у громаді, які виникли труднощі та навпаки – якими здобутками може похизуватися Івано-Франківськ на спортивних аренах, зокрема і міжнародних! Також читайте про те, як у нових умовах дітей привчають до спорту, як мотивувати себе “не закинути” фізичні заняття та чому особливо зараз важливо бути спортсменом.
Війна і спорт: труднощі та успіхи
Як розповідає “Галці” керівник департаменту молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міськради Віталій Матешко, галузь спорту майже не зупинялася, незважаючи на повномасштабне вторгнення на територію України:
“Спершу був, звісно, шок, далі – самостійні тренування в домашніх умовах. Тоді окремі федерації з видів спорту почали шукати можливість та вивозили талановитих спортсменів за межі України. У Франківську все відбувалося так: спершу індивідуальні тренування, тоді малі групи тренувалися у місцях, де є сховища поблизу, а далі почалися благодійні змагання. Першими у нашому місті були такі види спорту, як легка атлетика та ігрові види. Були благодійні забіги та турніри з метою збору коштів на ЗСУ. Зокрема, галузь спорту зібрала гроші на один автомобіль, який відправила на передову, а також багато засобів індивідуального захисту та ін. Ще важливо було дати позитивний меседж усім, що слід почати рухатись. Департамент стимулював різні види спорту до активностей, щоб у місті продовжувалося спортивне життя. Наразі всі чітко знають, що робити і куди бігти в разі небезпеки”.
Фото з фб-сторінки Віталія Матешка
Цього року на спортивно-масові заходи з олімпійських видів спорту передбачено трохи більше мільйона гривень, а з неолімпійських – 650 тисяч гривень. У часі війни фінансування зменшилося на 45%.
Труднощів зазнали усі понад 60 видів спорту, що розвиваються в Івано-Франківській громаді, проте найважче тим, у кого немає спеціальних приміщень чи споруд. Тому, за словами Віталія Матешка, багато видів спорту так і не мають змоги проводити змагальну чи повноцінну тренувальну підготовку.
Проте, незважаючи на російське вторгнення, є і здобутки. Франківці брали і продовжують брати участь у різних європейських і міжнародних змаганнях. Вони розуміють, що кожна перемога, зокрема і спортивна, для України дуже важлива. За цей час Івано-Франківськ має такі призові нагороди на європейській та світовій спортивних аренах:
- боксерка Христина Семенів здобула “золото” Чемпіонату Європи, Софія Мовчан – “срібло”;
- веслувальник Віталій Пристай виборов “бронзу” на Чемпіонаті світу серед юніорів і молоді, веслувальниця Ірина Федорів – “срібло” на ЧЄ;
- на ЧС із сучасних танців перемогла Соломія Ткачівська (молодь);
- Єва Дмитрув – чемпіонка Європи з таеквон-до ІТФ, Вікторія Кардаш – бронзова призерка;
- Артур Кузьмін – переможець ЧЄ з таеквон-до, Анна Сірокваша – теж “золото”, Тимофій Матвійчук – “срібло” (усі юніори);
- Артем Іванов здобув “бронзу” на ЧС із шашок (дорослі);
- Федір Хашалов – срібний призер ЧЄ з бодібілдингу та фітнесу.
Детальніше про перемоги франківців, а також більше фото зі змагань та нагороджень можна переглянути за посиланнями.
“Перемоги в час війни лише мотивують українців. Завжди приємно чути, як звучить гімн твоєї країни, і бачити, як майорить синьо-жовтий стяг на міжнародних спортивних аренах!”, – зауважив Віталій Матешко.
У серпні франківка Тетяна Заведюк перемогла на повній дистанції Ironman у Польщі (3,8 км плавання, 180 км велосипедом, 42,2 км біг). “Галці” спортсменка розповіла, що цінує цю перемогу, передусім, за те, що змогла привернути додаткову увагу до України:
“Якщо чесно, цьогорічна перемога на змаганнях на дистанції Ironman для мене, як спортсмена-триатлета, малозначуща. Поясню – суперниць у мене було небагато, результат я показала не найкращий (планувала хоча б на 20 хв швидше фінішувати), бо у цей непростий час не вдалось ефективно підготуватись. Отож не вважаю цю перемогу якимось великим спортивним досягненням, більше розглядаю це, як фарт. Але найбільше я радію, бо завдяки цій перемозі мала честь фінішувати та вийти на нагородження з українським прапором. Цим, сподіваюся, я привернула додаткову увагу до нашої Батьківщини та нагадала всім довкола, що українці здатні перемагати на усіх фронтах!”
Ще перед стартом Тетяна Заведюк вирішила: якщо переможе, то призовий фонд віддасть на потреби ЗСУ. Каже, що це їй додавало мотивації, особливо на останньому, біговому етапі, який видався дуже важким:
“Як і багатьом, часом мені здається, що недостатньо роблю для майбутньої перемоги. Тому була щаслива докластися до однієї з добрих справ, якою займається фонд Притули. А саме – до купівлі комплексів БПЛА “Валькірії” для ЗСУ. Вважаю, що кожен з нас може якось допомагати Україні в цей важкий час, хоча інколи здається, що особисто від тебе нічого не залежить. Звісно, участь у міжнародних змаганнях не можна навіть порівнювати з тим, що роблять для нас ЗСУ. Втім, думаю, це також має позитивний ефект, особливо якщо спортсмени займають призові місця. Цим вони доводять, що ми – надзвичайно сильна нація, а також привертають ще більшу увагу світу України. А завдяки цьому нас більше поважають, більше нам допомагають та вірять у нашу перемогу”.
Фото з фб-сторінки Тетяни Заведюк
А в командних видах спорту сезон здебільшого лише розпочинається або ще триває. Тут хочеться відзначити футбольний клуб “Прикарпаття”, який ще в період міжсезоння, у квітні, створив безпрецедентний випадок – майже вся команда вирішила вступити до лав ЗСУ (ВІДЕО). Тоді 14 футболістів і тренери франківського клубу склали присягу на вірність українському народові. Наразі команда офіційно змінила свою назву на “Прикарпаття-ЗСУ” та виступає у Першій лізі чемпіонату України. Футболісти і тренери мають певні години служби та тренувань, а на виїзні матчі вирушають у відрядження.
Фото з телеканалів Футбол 1/2/3
Ще один цікавий випадок стосується футзального клубу “Ураган”. Нещодавно стало відомо, що через війну херсонський “Продексім”, який мав стати представником України у Лізі Чемпіонів 2022/2023, не зможе прийняти участь у турнірі. Через форс-мажорні обставини УЄФА вирішила змінити учасника від України, і ним став франківський “Ураган”. До слова, команда вже має відповідний досвід, адже франківці виступали на такому рівні й у минулому сезоні.
Івано-Франківськ відомий також і тим, що неодноразово приймав міжнародні змагання зі спортивної ходьби. Вторгнення росії на територію України не могло не залишити свій слід і на цьому.
“Серія змагань за участі іноземних спортсменів переноситься у термінах або буде проводитися без їхньої участі. Зокрема це стосується спортивної ходьби, Франківського півмарафону, окремих ігрових видів спорту”, – пояснює Віталій Матешко.
ВПО поповнюють спортивну сім’ю
До Івано-Франківська з тимчасово окупованих областей прибували і тамтешні тренери та спортсмени. Щоправда, як каже Віталій Матешко, їх не дуже багато. Втім, усі хто звертався, мали можливість тренуватися в одному з осередків з конкретного виду спорту. Кілька спортсменів ВПО навіть мають стипендію міськради.
“До речі, у Франківську стартує проєкт ФК “Шахтар”, і набирають на футбол групу дітей саме ВПО та інших пільгових категорій. Тренування розпочинаються з першого жовтня”, – відзначив директор Департаменту.
Тренер з боксу Антон Коссе виїхав із Маріуполя до Івано-Франківська на початку повномасштабної війни. Він розповів “Галці”, що переїхав саме до Франківська, бо тут були друзі. За незамінним тренером переїхала і чемпіонка України Дарина-Ольга Гутаріна.
Тепер Антон Коссе виховує юних боксерів тут:
“Зараз я треную близько 40 осіб, серед них є переселенці, а також дівчата і хлопці з самого Франківська. Переселенців поки таки більше, є багато маріупольських хлопців, які приходять на заняття. Моє завдання – зробити так, щоб вихованцям це подобалося, аби вони в боксі побачили себе, тренувалися, їздили на змагання, зав’язували нові знайомства. Так починається нове життя”.
Умовами для роботи в Івано-Франківську Антон Коссе задоволений, хоча зазначає – найголовніше, що потрібно для боксу – це мотивація.
“Звісно, завжди хочеться, щоб у плані інвентаря чи ще чогось матеріального було краще. Але для боксу, передусім, потрібна мотивація. І коли діти вмотивовані, то можна займатися навіть на природі. А так то умови нормальні, все добре. Дуже гарний зал, все є, хлопці до мене приходять такі маленькі, талановиті, я вмотивований, вони теж, займаємося. Потрібен тільки час і мотивація. Вихованці повинні зрозуміти і займатися не для тренера, а передусім, для себе. Але тренер повинен викладатися, а спортсмени мають бачити, що є людина, яка за них переживає. Всі великі справи починаються з праці. Звісно, завжди чогось не вистачає, але головне, щоб було бажання та здоров’я. Це – пальне, яке допомагає жити та досягати вершин”, – каже тренер.
Фото з фб-сторінки Антона Коссе
З початком війни, додає Антон Коссе, все змінилося і навіть ставлення до спорту. Зараз одним зі своїх тренерських завдань він вбачає вміння відволікти дітей від страшних подій:
“Коли вони приходять, займаються, стрибають, то відволікаються від тієї жахливої ситуації, яка відбувається навколо. Ми влаштовуємо і шашлики, і різні походи, дивимося фільми, тренування проводимо дуже різні. Спочатку треба, щоб дітям було цікаво, а потім вони побачать перспективу. Побачать, що можна їздити на змагання, здобувати медалі, що їх шанують. Тоді у них буде бажання займатися на результат”.
Оскільки тут ми вже торкнулися і теми дитячого спорту, то далі напишемо про неї детальніше.
Дитячий спорт
У громаді дитячий спорт підтримують завдяки постійним спортивно-масовим заходам, який організовує міський центр “Спорт для всіх”. А юніори задіяні у процесі дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Загалом усі ДЮСШ, інші заклади спортивного спрямування, спортивні федерації виробили механізм проведення повноцінних тренувальних занять і працюють у межах свого плану.
Щодо видів спорту, то ситуація з їхньою популярністю чи не популярністю мінлива. Проте серед дітей ігрові види спорту та окремі індивідуальні види, наприклад, легка атлетика, єдиноборства, спортивні танці мають стабільну тенденцію. Все залежить від умов та фаховості тренерів.
ДЮСШ №3 Франківська культивує сім видів спорту: футбол (серед юнаків і дівчат), тхеквондо ВТФ, шахи, стрільбу кульову, гандбол, важку атлетику, таеквон-до ІТФ. З початком війни ДЮСШ перейшла на дистанційне навчання. Проте, якщо шахами легше займатися дистанційно, то групові види спорту (футбол, гандбол) вимагають взаємодії з суперником і зі своєю командою. Такими видами спорту діти хочуть займатися на майданчиках. Вже у серпні ДЮСШ №3 відновила очні заняття.
“Щоб продовжувати заняття, кожна секція має мати бомбосховище. Ми займаємося здебільшого по всьому місту. Якщо у певному приміщенні його немає, то укладаємо угоду з найближчим навчальним закладом, і у випадку повітряної тривоги, тренер з дітьми може переміститися в це бомбосховище”, – розповідає директорка ДЮСШ у воєнний стан Марта Бойчук.
Багато дітей через війну виїхали з батьками закордон, не всі повернулися. Але загалом дітей менше не стало, бо є діти-переселенці, вони теж займаються.
“Групи заповнені, все гаразд. Діти хочуть займатися. Але має бути згода від батьків на те, щоб дитина відвідувала ДЮСШ у воєнний стан. Діти швидше звикають до ситуації в країні. Спорт їм дає можливість переключити увагу. У телефоні – війна, по телевізору – війна, а у спорті вони відчувають захват, вони енергійні, а все інше забувається. Діти почали більш завзято приходити на тренування. Тим паче, коли гарна погода, то тренуються з дуже великим задоволенням”, – каже Марта Бойчук.
Фото з фб-сторінки ДЮСШ №3
Чому важливо займатися спортом і підтримувати форму у час війни
Богатир Володимир Пиндус – 6-разова найсильніша людина Прикарпаття, рекордсмен України, пауерліфтер і тренер. Для читачів “Галки” він дав поради, як зараз мотивувати себе займатися спортом і розповів, які тенденції бачить у спортзалах:
“Війна – це марафон на фізичну та психологічну витривалість. Чим краща фізична, психологічна форма, тим більші шанси на перемогу у будь-якій справі, зокрема й у війні. Хоча розумію, що зараз дуже багатьом людям не до спорту, однак регулярні фізичні навантаження позитивно впливають на організм і психологічний стан. Коли я інтенсивно та важко тренуюсь, то не думаю в той момент ні про що, окрім як подолати вагу, зробити більше повторень і т.д. Це дозволяє розвантажити голову”.
Мотивувати себе займатися спортом, на думку богатиря, можна, переглядаючи мотиваційні відео, слухаючи відповідну музику. Також треба ставити перед собою певні цілі. Володимир Пиндус каже – коли зовсім не хоче тренуватися, то саме це йому допомагає зробити перший крок, у спортзал. А далі вже все відбувається само собою.
“Людей після початку повномасштабної війни у спортзалах Франківська стало суттєво менше. Однак наразі є позитивна тенденція: люди почали повертатися до активних тренувань. А також до нас приїхали багато людей зі східної України, які теж починають тренуватися. І це дуже добре”, – ділиться Володимир Пиндус.
Щодо підлітків, яких також тренує богатир, то каже – не помічав, щоб у них ставлення до тренувань змінилося. Однак їхнім батькам стало значно важче оплачувати тренування через складну економічну ситуацію.
Володимир Пиндус додав, що готує зараз одну дівчину та хлопця до Чемпіонату України з богатирського багатоборства, який планується на грудень у Києві. Також готує двох членів національної збірної України до командного чемпіонату світу (“Найсильніша нація світу”), що пройде у жовтні в Німеччині:
“Збірна України вже виборювала цей титул у середній вазі, тому маю сподівання, що встигнемо гарно підготуватися й будемо боротися за перемогу. Наш прапор і гімн зараз має лунати у всіх країнах та на всіх континентах”.
Як бачите, незважаючи на війну, спортивне життя Івано-Франківська триває: для когось спортивні події – це спосіб зібрати кошти на допомогу захисникам, для когось – можливість вкотре нагадати про Україну на міжнародних аренах, хтось шукає засобу відволіктися від важкої ситуації, а хтось – просто хоче тримати себе у формі.
“Галка” запитала кількох франківців, як вони ставляться до спорту у воєнний стан:
Валентина Кушнір: “Я вважаю, що спорт завжди був і є на часі, не важливо під час війни це, чи ні. Спорт – це, передусім, наше здоров‘я, фізична підготовка, ну і зображення самого себе. Чи актуально займатися спортом під час війни? Так, так і ще раз так! Бо це один зі способів відволіктися від сьогодення, провести корисно для себе час. Можливо, навіть прогулянка з друзями, адже ходьба – це також спорт. Війна – не привід опускати руки і занедбати себе”.
Вадим Кучерак: “У час війни організм дуже сильно виснажується психологічно, що відображається і на фізичному стані. Тому, щоб бути хоч у якомусь тонусі та не “загнати” себе, потрібно займатися спортом. Найлегші варіанти – ранкова руханка, пробіжка та турніки у дворі. За можливості – басейн”.
Роман Джелеп: “Франик, на мою думку, дуже спортивне місто, так як багато людей займаються фізичною активністю і спортом. Спорт чи фізкультура навіть зараз потрібні всім, адже рух – це життя”.
На завершення хочемо подякувати спортсменам і тренерам з Івано-Франківської громади, які нині задіяні в лавах ЗСУ та захищають наш спокій, а таких насправді є багато. Також подяка спортивній спільноті, яка продовжує і волонтерську працю.
Цей матеріал створено завдяки ГО «Інтерньюз-Україна» у межах програми «Український фонд швидкого реагування», яку втілює IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю GALKA.IF.UA і не обов’язково відображає погляди Державного департаменту США та IREX.
ФОТО ТИЖНЯ
