Лідія Анікеєнко електрогазозварник п’ятого розряду Долинського відділення АТ «Івано-Франківськгаз». За її плечима десятки тисяч зварних з’єднань. Жінка переконана, що нежіночих професій не буває, тому майже 35 років працює електрогазозварником.
Жінка розповіла про свою професію та щоденну роботу. Інтерв’ю опублікували на сторінці АТ «Івано-Франківськгаз» у фейсбук.
– Професія зварника не надто популярна серед жінок, чому обрали цю професію?
– В дитинстві я мрія стати кухарем. І навіть після 8 класу поїхала подавати документи в кулінарний технікум. Але мені відмовили: сказали що набирають на навчання тільки після 10 класу. Чекати 2 роки не хотілося. Тому вступила в Стрийське професійно-технічне училище на контролера вимірювальних приладів і апаратури. Але так склалося, що скоро перевелася в іншу групу – зварників. Тоді вперше взяла в руки електрод і зрозуміла – це моє.
“Майстер, побачивши перший мій шов, був дуже здивований, бо з першого разу мені вдалося зробити правильне зварне з’єднання. Пам’ятаю, він тоді мені сказав: «ти напевно вже десь пробувала зварювати, раз так добре виходить»”.
– Скільки років вже працюєте за фахом?
– Працювати зварником почала в 16 років, на другому курсі. З того часу минуло уже 34 роки. За цей час жодного разу не пошкодувала про свій вибір. Та й дитячу мрію здійснила (ред. – посміхається). Зараз я теж варю: тільки не їжу, а стики.
– А як рідні відносяться до вашого вибору?
Мама часто казала, що це не для мене. Мовляв, будеш тяжко працювати. Але з часом змирилась. А от чоловікові навпаки сподобалася моя професія. Його мама також зварник. Коли ми познайомилися, я навіть не знала про це.
“Недарма в народі кажуть, що чоловік вибирає собі дружину схожу на маму. Значить, так мало бути (ред. – посміхається)”.
– Про свою професію ви розказуєте дуже натхненно, попри те, що електрогазоварники, як правило, працюють в складних умовах: на відкритому повітрі за різних погодних умов.
– Я дуже люблю свою роботу. І це головне. Мені подобається сам процес зварювання: виникнення полум’я. Коли працюю: ставлю шов, вогонь мене заряджає, дає відчуття спокою та впевненості в собі. Тому я б не змогла працювати за іншим фахом.
– Бачу, в бригаді ви одна жінка. Як працюється у винятково чоловічому колективі?
– Мені дуже подобається. Чоловічий колектив – це прекрасно. Хлопці дружні, позитивні. Чого ще треба?!
– На сам кінець, які плани на майбутнє?
– Для мене головне – відмінно виконувати свою роботу. Тому хочу підвищувати свою кваліфікацію. Думаю, від цього буде позитивний результат для мене і підприємства.
ФОТО ТИЖНЯ
